Політична шизофренія у Туска? Як польський уряд суперечить сам собі

Польський уряд вдає, що війна вже завершилася

Польський прем'єр-міністр зробив цю заяву перед ймовірною зустріччю урядовців з учасниками протестів фермерів. Ця заява демонструє, що польський уряд швидше хоче домовитися з представниками протестувальників, ніж знайти спільну мову з українським урядом.

Читайте також НАТО 2․0: Україна стає імпульсом перезавантаження глобальної безпекової архітектури

Що ж, поговорімо про те, що зараз відбувається. У 2022 році після повномасштабного нападу Росії на Україну Єврокомісія скасувала всі обмеження для постачання української продукції до країн ЄС. Фактично, для України тимчасово запровадили такий самий режим, як і для інших країн-членів ЄС.

Тепер польський уряд не просто хоче закрити кордон для сільгосппродукції. Він підкреслює, що Польща найбільше втрачає від цих поставок і виступає за відновлення обмеження для товарів з України. При чому мовиться не просто про зменшення квот для України, а про повернення до довоєнного рівня, того, який був зафіксований в Угоді про євроінтеграцію. Про це нещодавно говорив міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський.

Таким чином польські урядовці нібито констатують, що війна Росії проти України вже "закінчилася" й українська економіка, яка зараз фактично зруйнована, "не потребує" додаткових заходів солідарності з боку європейських країн.

Водночас прем'єр Польщі говорить про те, що Варшава залишається найголовнішим союзником Києва у ЄС. Тут варто запитати – а з якого такого дива? Союзницькі взаємини передбачають поступки й навіть жертви, які одна країна хоче нести заради іншої, яка спотворена та знищена війною.

Головний захисник України у світі, який добиває її економіку

Ми спостерігаємо певною мірою політичну шизофренію. На саміті Вишеградської групи Туск жорстко розмовляв з прем'єром Угорщини Віктором Орбаном та прем'єром Словаччини Робертом Фіцо, які повторюють відомі наративи про необхідність перемовин України з Росією, закінчення війни й те, що Захід має "неправильну позицію" щодо допомоги України. Туск на цьому саміті виступав як головний захисник українських поглядів на завершення війни й поглядів, які зараз поділяє більшість лідерів цивілізованого світу.

З іншого боку, Угорщина і Словаччина не блокують свої кордони з Україною. Ба більше, Угорщина відкриває нові пункти перетину кордону для того, щоб мінімізувати проблеми, які виникли в України внаслідок дій польських протестувальників і польського уряду, який не може зупинити не дуже то й масштабний протест на кордоні.

Туск, як досвідчений політик, міг би запитати у самого себе: що важливіше – виступати з заявами, які показують дружню позицію до України, чи здійснювати заходи, які допомагають Україні виплутатися з економічного зашморгу? Цей зашморг з одного боку створює Владімір Путін, а з іншого – західні сусіди, які вдають, що війна вже закінчилася, а економіка України функціонує у довоєнному форматі, а це не так, це відверта брехня. Це бажання заплющити очі й не дивитися вгору. 

Цікаво Як зберегти Україну й не повторити історію

Тут ми знову маємо продовжити ту саму дискусію, яку Туск проводив з Орбаном та Фіцо, – чи буде для вас краще, якщо Росія переможе у війні з Україною? Чи потрібно для Росії створювати додаткові інструменти, які сприятимуть її тріумфу? 

Ці питання, які поляки адресують угорцям та словакам, можна адресувати самим полякам. Запитати, що для них важливіше – передвиборчі інтереси, стосунки у коаліції чи все ж таки створення смертельної небезпеки біля кордонів власної країни, коли вже ніхто не буде пам'ятати про польських фермерів.

Проблему з зерном можна вирішити по-іншому

Я зрозумів би ситуацію, якби у Варшаві шукали вирішення проблеми, яке б полягало у  створенні нових дотацій для фермерів від Єврокомісії. Ну дійсно, якщо польські фермери втрачають певні прибутки, то польське господарство можна було б підтримати, але чому за українські кошти? Чому за кошт виживання української економіки?

Зауважте Хто буде головним цапом-відбувайлом у Росії через історію з Кринками

Чи можна вважати дружнім ставлення країни, переважна більшість громадян якої підтримують фермерський протест, а значить – фактичне знищення того, що залишилося від української економіки? Адже польську економіку ніхто не бомбив, не вбивав. Уявіть собі: палаючі поля врожаю польських фермерів, знищені заводи, мільйони біженців. Здається, тоді б Польща думала не про прибуток, а польські фермери не протестували б. 

Польський уряд вирішує зовсім інші проблеми, аніж український. Ця промовиста ситуація не погана, вона просто говорить про розвиток подій у разі програшу України.

Самі європейці зараз допускають можливість конфлікту між Росією та країнами НАТО. Це ж не абстрактні країни НАТО, це ті самі польські фермери, які разом зі своїми дітьми будуть шукати собі притулку на стадіонах у провінційній Франції, та розповідати один одному, як вони блокували український кордон і який у них був чудовий врожай. Та слухачами цих історій будуть хіба що ті, хто разом з ними ділитиме долю біженця, чого я звісно не хотів би побажати. Але для того, щоб так не відбулося з поляками, варто подумати, що зробити, щоб так більше не відбувалося з українцями.