У складі "Опоблоку" до Ради балотуються 13 працівників підприємств Ахметова

Імена кандидатів у депутати від "Опоблоку"-працівників підприємств Ахметова: дані ЦВК

Читайте також: Парламентські вибори-2019: підводні камені партійних списків

1. №6 Ростислав Шурма – генеральний директор ВАТ "Запоріжсталь";
2. №21 Юлія Носулько – керівниця департаменту з питань регуляторної політики, ТОВ "ДТЕК";
3. №24 Дмитро Тевелєв – радник гендиректора ТОВ "Метінвест Холдинг";
4. №40 Олександр Кучеренко – директор зі сталого розвитку, "ДТЕК";
5. №78 Олег Слабишев – начальник цеху утримання непромислових об'єктів, "Запоріжсталь";
6. №100 Галина Басан – начальниця господарського відділу, "Запоріжсталь";
7. №118 Володимир Волков – інженер 2-ї категорії управління соціальної сфери, "Запоріжсталь";
8. №139 Микита Борисенко – начальник ділянки з обслуговування та утримання території комбінату, "Запоріжсталь";
9. №144 Оксана Слабішева – інженерка з транспорту, "Запоріжсталь";
10. №168 Ольга Каранда – розподільниця робіт цеху утримання непромислових об'єктів, "Запоріжсталь";
11. №182 Тетяна Тихонова – розподільниця робіт господарського відділу, "Запоріжсталь";
12. №205 Роман Неживий – старший майстер, "Запоріжсталь";
13. №221 Андрій Черняєв – майстер зеленого господарства, "Запоріжсталь".

За даними найсвіжіших соціологічних опитувань, "Опозиційний блок" не має шансів пройти до нового парламенту, адже не долає прохідний бар’єр у 5%. На сьогодні за цю партію готові голосувати лише 1,7% виборців.

Читайте також: Холдинг Ахметова та колишні станції Клюєвих отримали мільярди гривень за "зелені тарифи"

Дивіться інфографіку про рейтинги партій за результатами опитування соцгрупи "Рейтинг":

Дивіться інфографіку про рейтинги партій за результатами опитування Фонду "Демократичні ініціативи" та Центру Разумкова

Які сфери в Україні контролює Рінат Ахметов?

Він монопольно контролює сектор енергетики в Україні, тож і головні його схеми лежать саме в цій сфері, мовиться у блозі журналіста 24 каналу Антона Голобородька.

Перша і, напевно, найвідоміша сьогодні – це "Роттердам+". Через підконтрольних Ахметову політиків та за підтримки п’ятого президента Петра Порошенка олігарх узаконив таку схему: вартість донецького вугілля, яке постачалося на українські теплоелектростанції, почали розраховувати за формулою "вартість вугілля в порту Роттердам плюс його доставка в Україну". Насправді ж вугілля видобувалось на донецьких шахтах Ахметова і звідти ж постачалось. На своїх же теплових електростанціях Ахметов спалював вугілля і включав завищену його вартість у вартість електроенергії для споживачів, тобто в кінцевому результаті – для кожного українця.

Друга схема, яку використовує Ахметов, – занижені тарифи на перевезення вантажів "Укрзалізницею". Тариф на перевезення необробленої сировини багато років майже не переглядався. Тоді як усі інші ціни, зокрема і на пасажирські перевезення, постійно зростали. Підприємства Ахметова перевозять свою сировину залізницею за копійки, таким чином уникаючи зайвих витрат.

Рінат Ахметов

Низька рента на видобуток енергоресурсів. Парламент свідомо не підвищує ренту на видобуток енергоресурсів. Надра України є власністю народу, але до тих пір, поки хтось не дістане їх з-під землі. Для цього видобувник має отримати дозвіл та заплатити податок – ренту. Після цього вугілля, газ, нафта стають власністю того, хто їх видобув – зокрема, й Ахметова. Так от, Верховна Рада встановила мінімальну вартість цієї ренти. А це дозволяє ще більше збагачуватися олігархам і робить ще біднішими решту українців.

Сонячна електроенергія. В Україні встановлений дуже високий "зелений тариф", тобто ціна на електроенергію, вироблену з екологічно чистих джерел. Віднедавна енергомережі (а 40% їх належить Ахметову) не закуповують таку енергію з малих станцій, а тільки з великих – які належать теж переважно Ахметову. Такий тариф діятиме до 2030 року. Але розповсюджуватиметься тільки на ті станції, які побудовані до 2020 року.

Ахметов зараз активно будує сонячні електростанції по всій країні. При цьому українські підприємства не встигають збирати необхідну йому кількість панелей, і він їх закуповує у Китаї. А щоб знизити вартість сонячних панелей, на рівні закону з них зняли ПДВ. Тож тепер китайські панелі дешевші, ніж українські. Таким чином Ахметов знищує вітчизняного виробника. До 2020 року – того часу, до якого наші виробники могли б наростити об’єми виробництва і стати світовими лідерами у галузі через внутрішній попит – вони цього не зроблять. А вже після 2020-го вікно можливостей для них зачиниться.