У 1945 році, коли з Польщі вдалося вигнати нацистську чуму, всі радісно святкували перемогу. Та на відміну від більшості окупованих Союзом країн, поляки добре знали, що таке комунізм. Проте усвідомлювали – вони не в тому положенні, аби диктувати Кремлю свої правила гри. Про це у новому випуск програми "Спецслужби" на 24 каналі.
До слова Жорстоке вбивство Джамаля Хашоґджі: всі подробиці розправи над журналістом
Та й до того ж радянські комуністи одразу ж почали процес утворення нового сателіта. Почалося створення Польського комітету національного визволення. Пізніше його проголосять єдиним законним органом влади в країні. Так, у 1945 році Варшаву захлиснув комунізм. Однак деякі історики вважають, що все почалося набагато раніше. Готуючи собі плацдарм для розширення режиму, вони почали знешкоджувати тих, хто в майбутньому зможе спричинити проблеми і опиратися.
"Катинь був тим місцем, де закатували і розстріляли близько 25 тисяч польських офіцерів. НКВД відповідальні за всі ті розстріли. Військовим пускали кулю в голову, а тіла скидали в одну яму. Роками росіяни не визнавали цього злочину", – розповів Януш Бартковський.
Швидкі суди – ще швидші вироки. Агентура UB відловлювала потенційних небезпечних для комунізму людей. Вироків було 2:
- розстріл;
- заслання.
Усе це потрібно зробити всього за рік, адже комуністи готували для поляків референдум. Невдоволення і негативних результатів на голосуванні їм не треба було. І поки УБівці відловлювали неблагонадійних громадян, за стінами Кремля готувалися грандіозні плани стосовно перебудови Польщі.
"Попри всі домовленості досягнуті на Ялтинській конференції, у яких йшлося і про вільні вибори у Польщі, для досягнення незалежності країни, становлення режиму у Варшаві почалося одразу після того, як тільки вдалося вигнати німців з країни", – пригадав дослідник Девід.
"Процес шістнадцяти"
UB створили за моделлю НКВД і німецького "Абверу", а тому традиції і методи роботи у них нічим не відрізнялися від "колег" по цеху. Та й до того ж за діяльністю новоствореного відомства постійно стежили радянські куратори. Нічого в Польщі не відбувалося без їхнього відома. Навіть у відділках тодішньої польської поліції зазвичай сидів представник від СРСР. От, наприклад, перший глава КДБ Іван Сєров ще до призначення на цю посаду, керував ліквідацією польського підпілля, яке наважилося кинути виклик польській проросійській комуністичній владі. Він координував операцію із затримання 16-ти лідерів спротиву.
Ці події отримали назву "Процес шістнадцяти". 1945 року над лідерами польського руху спротиву влаштували показовий судовий процес. Їх запросили на "переговори" і як тільки ті приїхали – одразу ж заарештували і доставили в Москву на лаву підсудних.
Суд над лідерами польського руху спротиву / Фото "Вікіпедії"
Всенародний референдум
1946 року комуністи провели у Польщі всенародний референдум. Це була свого роду імітація демократії і свободи вибору. Намагання відбілити комунізм.
Питань було всього 3:
- скасування сенату і його ліквідація.
- націоналізація промисловості та консолідація соціалістичних економік.
- зміни на західному кордоні.
Більшість людей проголосували проти цих 3-х пропозицій, але правді кажучи, комуністів це мало цікавило. Головне завдання – створити видимість, а далі все в найкращих традиціях: залякування і сфальшовані результати у яких виявилося, що з усіх 3-х питань, від 61-го до 91% людей були за такі зміни. Тут все і почалося – країна безповоротно потонула у комунізмі. Все що залишалося Кремлю – пропихнути своїх людей на виборах 1947 року. А тут вже допомогли співробітники UB. Вони зробили так, що дивним чином у комуністів практично не стало конкурентів. Тож "червоні" і наближені до них люди набрали 394 місця із 434-х можливих.
Лише за місяць до початку кампанії було арештовано близько 100 тисяч членів "Народної партії". Більшість із них за сфабрикованими звинуваченнями. Близько сотні стратили співробітники секретної поліції країни – Департамент безпеки Польщі,
– пояснив дослідник Девід.
У повоєнній Польщі Департамент безпеки був чи не найсильнішим органом влади і контролю. Все тому, що крім обов'язків секретної поліції і репресій над поляками, вони займалися розвідкою, контррозвідкою і рештою завдань притаманних спецслужбам. Загалом, основних напрямків діяльності було не так вже і багато – боротьба з підпіллям, з політичними дисидентами, інакодумцями, опозиціонерами та інтелектуалами. А ще захист економіки, контроль в'язниць, розслідування і шпигунство за власними людьми. В рядах УБівців служило більше 30-ти тисяч осіб (без інформаторів), а крім того, вони тримали на контролі близько 300 тисяч держслужбовців: починаючи від звичайних правоохоронців і закінчуючи охоронцями тюрем.
"До 1953 року на 800 польських громадян припадав 1 офіцер Департаменту безпеки. За 45-річну історію країни, її спецслужби ніколи не були настільки потужними",– сказав історик Анджей Пачковський.
Анджей Пачковський / Фото "Вікіпедії"
Підпільне антикомуністичне угрупування "Прокляті солдати"
Одним із головних завдань УБівців – була боротьба із підпільними антикомуністичними угрупуваннями. Такими були "Прокляті солдати". Їхня кількість за різними оцінками становила від 120 до 180 тисяч осіб. Вони боролися проти московських спецслужб і підпорядкованих їй відомств. Але протистояти червоному терору, в якого більше як пів мільйонна армія, солдати теж не могли.
Підпільну діяльність суворо присікали УБівці. Одна лише листівка, яку передали, скажімо так, не в ті руки – могла покласти край діяльності партизанів. Їхня мета викорінити СРСР із Польщі так і не втілилася в життя. Загони смерті відловлювали військових і без суду чи ув'язнення розправлялися на місцях. Але й поляки були не менш жорсткими. У 1945 році відбулась битва у селі Курилівка. Партизани ліквідували майже 70 НКВДистів. Совєти тоді відступили. А повернувшись – спалили до тла все село і більше ніж 700 будинків, що там були.
Вважається, що "Проклятих солдатів" польські спецслужби повністю викорінили до 1947 року. Однак, історики запевняють, що останнім членом руху опору був Юзеф Франчак. Він загинув у битві в 1963-му році – через 18 років після війни.
Юзеф Франчак / Фото Institute of National Remembrance Archive
Антикомуністичний рух "Свобода і незалежність"
Ще одним трагічним прикладом діяльності UB є розправа над членами антикомуністичного руху "Свобода і незалежність". На відміну від "Проклятих солдатів" – ці намагалися протистояти совєтам у мирній площині. Свою діяльність вони почали ще у 1945 році і швидко усвідомили, що в Кремлі не розуміють жодної мови, крім насилля.
Конфлікт швидко переріс у збройне протистояння, але ситуація така ж як і з "Проклятими" – тягатися із натренованими військовими і добре екіпірованими загонами спецслужб було марно. Тому, члени руху зосередили свою увагу на допомозі іншим партизанським рухам – вони постачали їм інформацію, займалися створенням фальшивих документів, аби ті, кого переслідує режим, могли спокійно виїхати закордон.
Цікаво 6 років під прикриттям: як агент ФБР Джо Пістоне поставив мафію на коліна
Однак, вести і таку боротьбу довго не судилося. Агенти UB заслали своїх агентів, спецслужби знали про антикомуністів все. Їм запропонували здатися, вийти із підпілля і тоді, можливо, влада подумає над їхнім помилуванням. Коли підпільники вийшли на яв, їх звичайно ж арештували – rого закатували, а кого відправили у заслання.
Всі комуністичні уряди Польщі намагалися пробити собі шлях через кризу. Щоразу розклад подій покращувався (ненадовго), а потім ставало тільки гірше. Люди починали все більше розчаровуватися в комунізмі. Врешті-решт все дійшло до відвертого несприйняття цієї ідеології,
– сказала професорка університету Гданська Джоанна Бенеда.
Хто розкрив всю внутрішню кухню польської партії і її спецслужб на весь світ – дивіться у програмі.