Колись такі історії здавалися б перебільшенням. Сьогодні вони дедалі більше нагадують опис російської реальності. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Україна вже давно веде війну не лише проти російської армії. Все відчутніше вона б'є по тому, що дозволяло цій армії існувати: по логістиці, нафтопереробці, складах, транспортних маршрутах. Нові удари по Сизранському та Ільському нафтопереробних заводах стали продовженням системної кампанії, яка триває вже багато місяців.
Результат починає відчувати не лише військова машина Росії
Пального бракує у дедалі більшій кількості регіонів. Кремль змушений перекидати бензин, шукати нові маршрути постачання, заспокоювати населення заявами про те, що ситуація "контрольована". Але щоразу ця офіційна картинка дедалі гірше збігається з реальністю.
Найкраще це видно саме під час поїздок Путіна.
Перед його візитами паливо дивовижним чином знаходиться. Заправки, які ще вчора стояли порожніми, відкриваються. Ціни раптом стають нижчими. І все це настільки показово, що навіть росіяни зустрічають такі поїздки із сарказмом. Бо якщо для нормального життя президент має особисто приїхати в регіон, то проблема вже давно не в бензині. Проблема – у самій системі.
Саме тому дедалі важливішою стає не кількість уражених об'єктів, а політичний ефект цих ударів.
Будь-яка авторитарна влада тримається не лише на силі. Вона тримається на відчутті всесильності. Люди мають вірити, що держава контролює ситуацію, що всі труднощі тимчасові, а влада здатна швидко все владнати.
Сьогодні ця ілюзія руйнується
Коли в регіонах регулярно виникає дефіцит пального, коли палають нафтопереробні заводи, коли вантажівки не можуть безпечно рухатися ключовими маршрутами, а перед приїздом президента доводиться терміново створювати картинку благополуччя, це означає, що система вже працює не на розвиток країни, а на обслуговування телевізійної картинки.
Путін роками будував модель, у якій реальність мала підлаштовуватися під телевізор. Сьогодні відбувається протилежне. Телевізор дедалі частіше змушений наздоганяти реальність.
І саме це, мабуть, є одним із найнебезпечніших наслідків українських ударів.
Бо зруйнований нафтопереробний завод можна відремонтувати. Нову партію бензину можна завезти. Навіть ціни на кілька днів можна знизити.
Набагато важче повернути людям віру в те, що влада справді контролює ситуацію.
Коли для появи бензину потрібен особистий приїзд президента, це вже не демонстрація сили. Це демонстрація того, наскільки крихкою стала система, яку Кремль роками намагався показати непохитною.