Путін б'є не лише ракетами: його головна ціль – наша витримка
Коли ми чуємо про нову партію північнокорейських ракет для Росії, найперша реакція – страх. Коли читаємо про дефіцит антибалістичних ракет до Patriot, цей страх лише посилюється. Саме на це сьогодні і розраховує Кремль.
Росія дедалі активніше використовує співпрацю з КНДР. Йдеться вже не лише про окремі поставки боєприпасів. Москва отримує балістичні ракети, пускові установки, а також залучає північнокорейських військових до підготовки і майбутніх бойових дій. Це свідчить про одне: Кремль готовий використовувати будь-який ресурс, аби підтримувати темпи війни. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Що наразі є найнебезпечнішим для нас?
Російське командування чудово розуміє, що головною слабкою ланкою зараз є не українська армія. Не українська ППО. А обмежена кількість антибалістичних ракет у світі.
Балістичні ракети стали для Кремля інструментом не лише військового, а й психологічного тиску. Вони дорогі, складні для перехоплення, а виробництво ракет-перехоплювачів у західних країнах не встигає за темпами російського виробництва. Саме тому Росія дедалі більше робить ставку на такі удари.
У цьому і полягає задум.
Коли ракета влучає у логістичний центр, торговельний склад чи цивільний об'єкт, ціллю є не лише конкретна будівля. Ціллю стає відчуття безпеки. Кремль прагне, щоб українці почали думати: захисту більше немає, союзники не допоможуть, опиратися марно. Саме тому під ударами опиняються склади з продуктами, логістика, бізнес, місця, які напряму впливають на повсякденне життя людей.
Це класична інформаційно-психологічна операція.
Україні потрібно діяти в кількох напрямках
Росія намагається нав'язати нам відчуття безвиході. Щоб ми самі почали поширювати страх швидше, ніж летять її ракети. Саме тому сьогодні так важливо правильно оцінювати ситуацію.
Так, дефіцит антибалістичних ракет є реальністю. Так, жодна країна світу поки що не виробляє перехоплювачі у тих обсягах, які потрібні для відбиття сучасної ракетної війни. Це проблема не лише України. Це виклик для всього Заходу, який десятиліттями жив у переконанні, що масштабні війни залишилися в минулому.
Саме тому не варто плекати ілюзію, що існує система, здатна повністю закрити українське небо. Її сьогодні просто не існує.
Але це не означає, що виходу немає. Навпаки. Це означає, що Україні потрібно діяти одночасно в кількох напрямках. Розвивати власні далекобійні можливості, знищувати пускові установки ще до запуску ракет, локалізовувати виробництво сучасного озброєння, розширювати співпрацю з європейськими партнерами та вкладати ресурси у власну оборонну промисловість.
Важлива також психологічна стійкість українців
Поряд із військовою стійкістю існує ще одна – психологічна. Ворог прагне не стільки фізично, скільки морально виснажити Україну. Саме тому після кожної масованої атаки ми бачимо хвилю панічних прогнозів, повідомлень про "безвихідь" і спроб переконати суспільство, що опір більше не має сенсу. Це така ж частина війни, як і запуск ракет.
Саме тому відповідь має бути значно ширшою, ніж робота ППО. Потрібно підтримувати одне одного. Допомагати військовим. Не ігнорувати сигнали тривоги. Купувати українське. Підтримувати бізнес, який продовжує працювати попри удари. Волонтерити. Робити свій внесок у спільну стійкість.
Бо війни виграють не лише ракети. Їх виграють суспільства, які не дозволяють страху визначати свої рішення. Саме цього сьогодні найбільше боїться Кремль.
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.