Угоду про асоціацію ратифіковано. Що далі?

Угода про асоціацію між Україною та ЄС, ймовірно, має одну із найважчих доль серед усіх документів, що їх підписували у нашій країні. Вона повинна була пережити революцію і окупацію частини країни, щоби бути підписаною. На три роки затягнувся і процес ратифікації Угоди (на ратифікацію такого ж документу між Молдовою та ЄС і між Грузією та ЄС пішов рік).

Визнаючи, що українські громадяни заплатили велику ціну за можливість підписання Угоди і що Україна потребує підтримки у час війни, у Брюсселі погодилися на тимчасове застосування документа. Це означало, що починали працювати ті пункти домовленостей, на які розповсюджується юрисдикція ЄС: держави-члени союзи ще мали пройти ратифікацію. Політична частина запрацювала 1 листопада 2014 року. Через тиск Росії на тристоронніх перемовинах між Брюсселем, Києвом і Москвою було домовлено про відтермінування дії Зони вільної торгівлі між ЄС та Україною. Вона почала працювати 1 січня 2016 року.

Ще у вересні 2014 Верховна Рада схвалила план імплементації Угоди. Він передбачає виконання більше 700 вимог ЄС та гармонізацію українського законодавства із європейським. Експертка із юридичних питань Інституту соціально-економічних досліджень Анна Ісічко зазначила, що виконання цих реформ повністю перезавантажує країну. Власне виконання цього плану українська влада розпочала ще 2014 року.

Вже тепер, коли Угоду про асоціацію остаточно ратифіковано усіма сторонами-підписантами, Президент України Петро Порошенко сказав про початок нового етапу шляху України до Європейського Союзу.

Це – етап глибинних та всеохопних реформ, який вимагатиме максимальних зусиль та об'єднання всіх гілок української влади, бізнесу, громадянського суспільства заради побудови кращого європейського майбутнього для українського народу,
– написав Президент на своїй сторінці у Facebook.

Малі та великі зміни

Угода про асоціацію вже почала глибинні та всеохопні реформи в Україні. За словами виконавчої директорки "Українського центру європейської політики" Любові Акуленко, зараз її вимоги виконано приблизно на 15%. Україна змінює своє законодавство, спираючись на норми директив ЄС у різних сферах. Експертка говорить: майже повністю змінилися умови роботи у галузях аграрного експорту (фітосанітарних норм, стандартів продуктів), держзакупівель та енергетики.

Читайте також: Найкраща допомога Заходу: як Угода про асоціацію з ЄС впливає на економіку України

Але офіційний Київ затягує виконання угоди. За даними "Українського центру європейської політики", із 44 європейських норм, що Україна мала прийняти на листопад 2016 року, прийнято лише 8.

Можна припустити, що раніше мляві дії української влади у виконанні домовленостей із ЄС були обумовлені "підвішеним станом" самого документа: досі його не було повністю ратифіковано, а після референдуму у Нідерландах почалися розмови про переформатування Угоди. Тепер її схвалено усіма підписантами, зокрема, і нідерландською стороною.

Через Нідерланди ратифікація Угоди затягнулась на рік

Любов Акуленко говорить, що із 1 вересня 2017 року, коли Угода остаточно набуде чинності, із юридичної точки зору процес її виконання мало зміниться. Тимчасове застосування документа запустило дію більшість його розділів. Тепер розпочнеться повноцінна співпраця у сферах політичних відносин, фінансового та транскордонного співробітництва. Але остаточна ратифікація документа має велике політичне значення.

У нас зникла загроза того, що виконання Угоди можна було зірвати або призупинити. Той факт, що угоду було запущено в режимі тимчасового застосування, був загрозливим. Якби ратифікації не відбулося, цим могла скористатися Росія, постійно нагадувала б, що співпраця із ЄС не має результату,
– стверджує Любов Акуленко.

Також експертка сподівається, що більш вимогливими щодо України стануть країни-члени та чиновники ЄС. Вони офіційно засвідчили готовність працювати із Києвом. Хоча Угода не зобов’язує їх до такого контролю.

Співробітниця "Інституту світової політики" Катерина Зарембо пояснює, що Рада ЄС, ймовірно, навмисне остаточно ратифікувала Угоду про асоціацію з Україною напередодні саміту "Україна-ЄС". Мовляв, тепер у стосунках Києва та Брюсселя є власна маленька історія успіху. Відтепер у цих стосунках офіційно відкрито нову сторінку.

Без заохочень та покарань

Угода про асоціацію містить конкретний дедлайн: усі її положення мають бути втілені в життя до 2025 року. Але за невиконання Угоди не передбачено санкцій.

Принциповий виклик у моніторингу УА – те, що немає ані конкретного "пряника" для України за її виконання, ані "батога" у разі невиконання. Україна та ЄС мають якнайшвидше визначитися із конкретними "віхами" виконання УА, інакше процес імплементації може стати його імітацією,
– пояснює Катерина Зарембо.

На думку аналітика, такою "віхою" може стати перспектива членства у ЄС. Хоча у Брюсселі від такої можливості час від часу відхрещуються. Катерина Зарембо говорить: від перспективи до власне членства – довгий шлях, а Україні може стати потрібен конкретний стимул.

Любов Акуленко говорить, що заяву Петра Порошенка стосовно ратифікації Угоди про асоціацію можна розуміти як оголошення намірів вступити до ЄС.

Якщо Президент хоче членства, нехай подивиться на частину адаптації законодавства: це десь приблизно 700 різних зобов'язань до 2025 року. Якщо ми виконуватимемо їх із такою швидкістю, як зараз, то цей процес займе років 50. У ЄС зараз немає ніяких інструментів тиску. Це не візова лібералізація, що мала принцип "не зробите, не будете мати". Тут ми або хочемо, або не хочемо виконувати,
– резюмувала Любов Акуленко.

Експертка підсумовує: із боку ЄС зараз може і не бути конкретних заяв щодо членства України. Але якщо ми зацікавлені в подальшій євроінтеграції, то ми маємо продемонструвати результат Брюсселю. Таким результатом має стати виконання Угоди про асоціацію.

Зрештою, вона насамперед покликана змінити нашу країну, зробивши її сучасною.