Україна – найепічніше, що випало ХХІ сторіччю: чим закінчиться велика війна

Північ: зранена, але вистояла

Чернігову відчутно дісталося. Бої йшли по периметру міста і понівечили передмістя шрамами. Облогу знято, але повернення до мирного життя тут йде повільніше, ніж у Сумах чи Києві.

Цікаво Росія видає за "перемоги наддержави" загибелі українських електриків

Заклади закриті, черги до волонтерських центрів довгі, а асортимент у магазинах лаконічний. Кажуть, що на піку бойових дій у місті залишився лише кожний третій мешканець. Решта зараз повертаються, а тому готуйтеся до заторів на в'їзді.

При цьому все, що звикли називати "обличчям Чернігова", уціліло. Окупанти лише знищили готель "Україна" у центрі міста і той самий стадіон, на якому, за їхніми даними, був військовий об'єкт. Військового об'єкту там не було. Стадіону тепер – також.

Втім, фоторепортажі заїжджих журналістів не завжди є релевантними. Деякі піддаються спокусі й починають знімати тільки знищене. В результаті багато хто їде до Чернігова у пошуках ще одного Маріуполя. На щастя, його тут нема.

Але все одно Чернігову відчутно дісталося. Сильніше за Суми. Сусідньому обласному центру пощастило – якщо такі слова взагалі застосовні до умов воєнного часу. Про нещодавню облогу в Сумах нагадують лише зруйнована бомбами вулиця з приватною забудовою та свіжі могили на Алеї Героїв міського цвинтаря.

Зате не пощастило Охтирці та Тростянцю. Чим довше слухаєш місцевих, тим чіткіше розумієш, що "Буча" – це не так власне ім'я, скільки ім'я загальне. Не ексцес, а тренд. Що російські війська перестають прикидатися "визволителями" і поводяться як завойовники. І ми можемо лише здогадуватися про масштаби того, що відбувається зараз у Херсоні, Мелітополі та Бердянську.

Радимо Чому 9 травня стане Днем поразки Путіна: інтерв'ю з ексдепутатом Держдуми, який обрав Україну

Катастрофа Росії не має зворотнього шляху  

Чим довше спостерігаєш за тим, що відбувається, тим частіше ловиш себе на думці: а чи можлива альтернативна редакція російської культури? На що може спертися той росіянин, який не хоче поводитися, як варвар і шовініст? Чи зможе він знайти однодумців серед своїх письменників і поетів, художників і філософів? Хто, крім Герцена, здатний бути для нього слоном і черепахою?

Катастрофа того, що існує, неминуча – а це означає, що рано чи пізно Росії доведеться перепридумати себе. Подібно до того, як перепридумали себе Німеччина і Японія. Але якою буде нова редакція? З якими іменами? І чи взагалі буде?

"Друга армія світу" виявилася першою ганьбою

Узбіччя північних областей завалені російською бронетехнікою. Іноді – покинутою. Найчастіше – спаленою. Цікаво, а що думають про те, що відбувається, всі ті країни, які десятиліттями купували в Росії її танки? Як вони реагують на ці "польові випробування" у прямому ефірі? Як оцінюють живучість всього, що встигли придбати? Чи не виникає бажання змінити постачальника?

Причому весь цей час українська армія успішно воює модернізованою радянською зброєю та іноземними ручними ракетними комплексами. А що було б, опинись у ЗСУ сучасне важке західне озброєння? Якими цифрами вимірювалися б російські втрати? І чи змогли б щось протиставити російські танки німецькій артилерії, а російські літаки американській ППО? Дедалі частіше думаєш про те, що слава "російської зброї" ґрунтується на тому, що її ніхто ніколи в польових умовах як належить не випробовував.

З часів ірано-іракської війни та битви за Фолкленди більшість воєн по всьому світу були протистоянням регулярних армій та партизанських рухів. Наша війна стала винятком із загального правила. В Україні триває битва двох інституційних військових машин – з усією номенклатурою можливого озброєння. Регулярна армія проти регулярної армії. Виняткова рідкість за останні сорок років.

До цієї думки починають звикати навіть західні партнери України. І якщо спочатку вони постачали нам лише легке озброєння, то тепер потроху переходять на важке. Українська армія подолала їхню інерцію і позбавила забобонів. Виявилося, що король голий, а у колоса глиняні ноги. Виявилося, що Давид вміє поводитися не тільки з пращею, але і з гаубицею.

Не пропустіть У Росії більше нема енергетичної зброї

Війна за контури континенту: все вирішить Україна

Дивовижна річ. Просто зараз Росія переконує тих, хто вагається. Підштовхує нерішучих. Мотивує тих, хто сумнівається. На наших очах вона робить все, щоб стати синонімом токсичності – на тлі якого звичні автократії виглядатимуть зразком притомності.

Просто зараз Кремль ховає роки і мільярди, витрачені на підгодовування союзників по всьому світу. Вони б і раді знайти для Москви виправдання, але як їх знайдеш, якщо Кремль воює з "нацистами-наркоманами" і з "птахами-розповсюджувачами" з біолабораторій.

Це якийсь бог із машини. У сценаріях такі сюжетні повороти викреслюють за удаваність. Таке відчуття, що ми опинилися всередині блокбастера і десь зараз на Ородруїн має дертися Фродо. З тією різницею, що наш фінал усе ще не прописаний.

Наша війна визначить контури континенту. Окреслить правила та кордони. Про нашу реальність писатимуть книжки та захищатимуть дисертації. Ми – це Гаррі Поттер та Вільям Уоллес, Наві та Хан Соло. Ми звалюємо з Шоушенка і підриваємо Зірку смерті, воюємо з Харконненами та кидаємо виклик Таносові. Ми – найепічніше, що випадало цьому сторіччю.

Ми ще не перемогли, але вже перемогли. Наші діти нам заздритимуть. Наші онуки втомляться слухати нас.

Актуальне – Гармаш спрогнозував, коли Україна зможе остаточно прогнати Росію зі своєї землі: дивіться відео