Роботи замість піхоти: Україна готує тисячі наземних машин, які можуть змінити хід війни

24 Канал має ексклюзивне право на переклад і публікацію матеріалів Девіда Акса з порталу Euromaidan Press (EP). Оригінальна публікація вийшла на сайті EP та публікується з дозволу правовласника.

Найбільша битва роботів

Однак одна з нещодавніх повністю роботизованих атак, проведена Третьою штурмовою бригадою ЗСУ 30 жовтня або незадовго до цієї дати, вирізнялася своїм масштабом. Це була найбільша підтверджена атака із застосуванням безпілотних наземних роботизованих комплексів (ННРК) за весь час повномасштабної війни: щонайменше 28 наземних роботів різних типів перетнули сіру зону поблизу села Дружелюбівка на півночі Харківської області.

Схоже, росіяни помітили атаку здалеку й оперативно її відбили, переважно за допомогою ударних FPV-дронів із вибухівкою. Однак ця перемога може виявитися тимчасовою. Наземні роботи дешеві: деякі моделі коштують лише кілька десятків тисяч доларів. До того ж Україна виробляє їх у великих кількостях. 

Колишній міністр оборони України Михайло Федоров заявляв, що лише за перші шість місяців 2026 року Україна отримає 25 тисяч наземних роботизованих комплексів. За решту року їхня кількість, імовірно, буде такою ж або навіть більшою.

Ці 28 українських ННРК, можливо, й не змогли прорвати російську оборону. Але наступні 28 можуть досягти успіху. Денна наземна атака, повністю здійснена за допомогою роботів, відбулася приблизно через два роки після першого в історії повністю роботизованого наземного штурму та через чотири місяці після першої повністю роботизованої висадки десанту з моря й повітряного штурму (обидві операції також провели українці).

За повідомленнями, в операції взяли участь вісім наземних роботів-смертників, начинених вибухівкою, а також ще 20 озброєних ННРК. Вісімнадцять із них були оснащені парою однозарядних гранатометів, а два – автоматичними гранатометами, які стріляють більшою кількістю снарядів меншого калібру.

Росіяни опублікували відеомонтаж атак FPV-дронів на українські наземні роботи, що наближалися до їхніх позицій. З відео не зрозуміло, чи вдалося хоча б одному українському роботу підійти достатньо близько до російських позицій, щоб безпосередньо атакувати їх.

Роль роботів під час операції "Вівальді"

Схоже, український задум на Харківщині провалився. Але це не означає, що сам план був хибним. Є чимало прикладів нещодавніх, хоча й менших за масштабом, наземних операцій, які повністю або переважно здійснювали роботи. 

Повітряні дрони та наземні роботизовані комплекси стали основною ударною силою під час успішної контрнаступальної операції "Вівальді" Третього армійського корпусу ЗСУ. Починаючи з березня, вона дозволила вибити дві російські польові армії з важливої ділянки північної частини Донецької області.

Під час операції "Вівальді" Третій армійський корпус застосовував наземні роботи для розмінування. Також застосовувались нашпиговані вибухівкою дистанційно керовані бронетранспортери БТР-60, переобладнані на потужні рухомі бомби.

Ще більш вражаючим було те, що корпус разом із підрозділами безпілотних систем організував повністю роботизовані повітряні штурми. Важкі дрони-бомбардувальники з вісьмома гвинтами переносили озброєні наземні роботизовані комплекси через сіру зону та скидали їх безпосередньо перед російськими позиціями або за ними.

Людський ресурс на вагу золота

Роботизовані операції під час "Вівальді" виявилися успішними там, де нещодавня атака 28 наземних роботів, очевидно, зазнала невдачі. Поодинокі поразки не перекреслюють численних перемог. У будь-якому разі українські війська роблять ставку на роботів, оскільки іншого вибору в них немає. 

Через нестачу десятків тисяч підготовлених піхотинців Сухопутним військам України важко повністю укомплектувати всі свої 150 лінійних бригад. Роботи – очевидне рішення цієї проблеми. 

"Воюючи проти значно потужнішого противника, Україна протягом усієї війни була змушена використовувати технології, щоб мати змогу давати відсіч і переносити бойові дії на територію Росії", – розповів виданню Euromaidan Press військовий кореспондент Девід Кириченко.

Однак замінити людей роботами набагато складніше, ніж здається. Сам робот – лише видима частина складної системи. Радіомережі та інші засоби зв'язку, які з'єднують роботів із віддаленими операторами, не менш важливі, ніж самі машини.

Кожна система управління, яку використовують українці, має свої переваги й недоліки. Бездротові системи, зокрема супутниковий зв'язок, радіозв'язок прямої видимості та mesh-мережі, вразливі до російських засобів радіоелектронної боротьби. А у випадку зі Starlink і Starshield вони також залежать від обмежень пропускної здатності, які може запроваджувати компанія SpaceX американського мільярдера Ілона Маска. Наземний робот можна з'єднати з оператором за допомогою котушки оптоволоконного кабелю завдовжки кілька кілометрів. Проте таке волокно часто чіпляється за дерева й каміння та рветься.

Розуміючи, наскільки вразливою може бути будь-яка окрема система, українці навчилися встановлювати на кожен ННРК одразу кілька систем управління. Резервні системи для резервних систем.

Коли ви бачите, як 28 озброєних роботів вирушають у бій, найцікавіше – зовсім не самі машини. Найважливіше – системи управління ними.

Саме майстерність України у створенні та використанні цих систем управління гарантує, що попереду буде ще чимало повністю роботизованих штурмів.