Це крик душі: до чого призводить мобілізація важкохворих і як це шкодить підрозділам
- Система мобілізації в Україні має серйозні проблеми, коли абсолютно непридатних для служби чоловіків забирають в армію без належної медичної перевірки.
- Команди змушені змагатися за те, щоб не отримати важкохворих у свої підрозділи.
- Від цього страждають всі – армія, суспільство і ціла система.
Цей текст – це абсолютний крик душі. Від бардаку, що відбувається, де командири і медики стають заручниками системи, яка жене в армію всіх підряд (точніше тих, хто не має можливостей чи зв'язків, щоб відкупитися), а потім сама не знає, що з ними робити.
Мобілізація навиворіт: кому потрібна армія з непридатних?
Як зараз працює схема: чоловіків забирають на вулиці ТЦК і без реального ВЛК їх всіх направляють одразу в частину як придатних, де вони починають проходити БЗВП. Про це пише Аліна Михайлова, інформує 24 Канал.
Читайте також Наслідки будуть гірші за падіння Покровська: де на фронті ситуація стає критичною
З останніх перлів придатних за версією ВЛК в ТЦК:
два чоловіки з шизофренією, які роками перебувають на психотропній терапії які прийшли до моїх медиків з проханням, щоб їм могли з дому хоча б препарати передати;
чоловік з пухлиною мозку;
чоловік з деформуючим остеоартрозом lll ступеню правого кульшового суглоба, аваскулярний некроз правої стегнової кістки lll ступеню (простими словами, людина потребує заміни кульшових суглобів);
двоє з вродженою глухотою;
один з відкритою формою туберкульозу.
і дуже-дуже багато людей з алкогольним делірієм.
А на відборі з оцих "доходяг" починаються справжні голодні ігри між підрозділами. Бо ж їх розібрати зобов'язані, незалежно від стану, діагнозів і здорового глузду. Комусь пощастить і вдасться відмовитися від відверто непридатного, а комусь навпаки – "впарять" найважчий випадок, бо ж план треба виконати, а людину вже привезли, і вона "обліковується".
Підрозділи між собою змушені змагатися не за кращих бійців, а за те, щоб не отримати на шию чергового важкохворого, який завтра ляже в медчастину і почне сипатися.
Окрема цікавинка – загравання з ТЦК в беру/не беру. Бо якщо зараз не візьмеш оцих – тобі потім не дадуть взагалі людей на бригаду. Тому маєш брати зараз "доходяг" з умовою, що наступного разу ТЦК дасть хоч трошки "рексів".
Зараз це все перетворюється не на оборону країни, а на системний абсурд, де військові на місцях змушені витягувати наслідки чужого безумства. Підрозділи тріщать по швах, медики перетворюються не на військових фахівців, а на няньок для важкохворих, яких ніколи й близько не мали б мобілізувати.
Це все за зарплату у 20 тисяч гривень без вихідних, без нормального забезпечення й без реальної підтримки. Просто тому, що хтось "нагорі" вирішив, що цифри важливіші за здоров'я, а статистика важливіша за здоровий глузд.
У підсумку держава отримує не боєздатних бійців, а колосальні витрати на лікування, реабілітацію, оформлення інвалідності – і паралельно втрачає ресурс, час та людей, які могли б реально посилити оборону. Всі програють: армія, медики, суспільство, сама система.
Доки це триватиме, питання "навіщо?" буде звучати з кожного підрозділу, кожної медчастини та кожного окопу. Бо це не просто бюрократичні прорахунки – це свідомий треш, який нищить те, що ще тримається на ентузіазмі й людяності тих, хто на місцях реально працює. Якщо це не змінити, то жодна мобілізація не буде ефективною – вона просто сама себе зжере.
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.