Росіяни також змогли прорватися до околиць Данилівки та наразі ведуть запеклі бої за неї. Очевидно, вони хочуть дістатися найближчих підходів до Покровського з півдня та південного сходу. Про це пише Костянтин Машовець, інформує 24 Канал.
Читайте також Чому наш план перемоги не спрацював
Що зараз відбувається біля Гуляйполя?
36-та загальновійськова армія Росії, що діє у районі стику Донецької, Дніпропетровської та Запорізької областей, також веде активні наступальні операції, намагаючись прорватися одночасно в кількох секторах. Це потрібно розуміти як забезпечення флангового прикриття з півночі дій 5-ї ЗВА.
Однак поки що З6-та армія має менший успіх, ніж 5-та ОВА. Ця армія наступає основними силами біля річок Вовча, Ворона і Янчур, намагаючись прорватися до 5-ї армії на максимально широкій ділянці фронту. Наразі її підрозділи змогли прорватися до Вовчої в районі Орестополя та Новоселівки. Однак надійно закріпитися вдалося лише в районі Новоселівки.
Ба більше, кілька тижнів тому СОУ змогли контратакувати в районі Соснівки підрозділи противника, які проривалися до Вовчої, і відкинути їх назад у південно-східному напрямку, утримуючи в такий спосіб плацдарм на Вовчій між Орестополем і Новоселівкою.
Однак 36-та ЗВА все ж-таки продовжує атакувати його з Новоселівки та Вороного. Поки що – не дуже успішно.
Крім того, спроби російської 36-ї ЗВА просунутися в цьому районі значно стримуються впертими та поки що досить успішними оборонними боями, які ведуть ЗСУ в районі Олександрограду.
Утримуючи це село, українські війська зберігають здатність досить ефективно накривати вогнем дорогу між Воскресенкою та Новоселівкою, куди прорвались російські підрозділи, а також водночас Січневе і саму Новоселівку. У таких умовах окупантам досить складно перекидати до Вовчої в район Новоселівки предмети МТЗ для потреб своїх штурмових підрозділів та накопичувати там піхоту для подальших атак на Соснівку.
Тому немає нічого дивного, що 36-та ЗВА постійно намагається витіснити ЗСУ з району Олександрограда, атакуючи це село з Воскресенки та Мирного. Але поки що СОУ досить впевнено утримують цей район.
З іншого боку, росіяни зуміли прорватися кількома малими піхотними групами, дістатися до Новоолександрівки та втриматися в Олексіївці. З огляду на те, що ліворуч 5-та ЗВА вперто проривається до Данилівки вздовж Янчуру, ця інфільтрація є досить загрозливою для ЗСУ. Вона фактично загрожує своєрідною ізоляцією району оборони Гуляйполя від угруповання ЗСУ.
На жаль, командування російських військ цілком розуміє це, а тому обидві його армії зараз буквально вистрибують зі штанів на своїх суміжних флангах, аби прорватися до місця злиття річок Вовча і Гайчур чи принаймні до села Андріївка, попередньо перерізавши дорогу Покровське – Гуляйполе в районі Данилівки.
Хоча наразі за саму Данилівку тривають вперті бої, але вже зараз навряд чи можливо безпечно використовувати рокаду Покровське – Гуляйполе на ділянці Відрадне – Радісне.
Ще скажу кілька слів про контратаки ЗСУ у смузі російської 29-ї ЗВА у районі Іванівки, що на північ від дороги Запоріжжя – Донецьк. Там противник раніше зміг переправитися через річку Вовча кількома малими піхотними групами та закріпитися в південній частині села. Кілька днів тому ЗСУ контратакували ворога в напрямку Іванівка – Зелений Гай, повністю вибивши росіян з Іванівки та просунувшись трохи за річкою Вовча, у середньому на 1,5 – 1,7 кілометра.
Ситуація стає вкрай загрозливою для Сил оборони
На жаль, для ЗСУ на цьому напрямку наразі ситуація не видається позитивною. Ба більше, в оперативному плані вона виглядає більш загрозливою, ніж навіть на Покровському напрямку. Це підтверджується кількома об'єктивними показниками.
Темп наступу ворога тут набагато вищий, ніж на будь-якому іншому напрямку. Фактично УВ "Схід" зараз є лідером у цьому показнику серед усіх інших російських угрупувань. Хоча за кількістю втрат воно також лідирує.
Масштаб та розмах наступу. Ворог просувається концентровано на ділянці від Гуляйполя до Олександрограда. По прямій вона становить понад 42 кілометри, і на всій цій ділянці противник наступає. Ба більше, на інших напрямках росіяни буквально змушені прогризати оборону ЗСУ на дуже вузьких ділянках, а тут, на ділянці шириною 40 кілометрів, часом демонструють темп просування у глибину від 3 до 5 кілометрів на добу.
Кількість сил і засобів, які використовують окупанти. У цьому наступі залучена щонайменше одна мотострілецька дивізія, принаймні 6 бригад і ще дві бригади, які перебувають у резерві.
Очевидно, що у будь-який момент частина сил зі складу ще двох дивізій також може приєднатися до цього напрямку – сусідньої ліворуч 76-ї ДШД або сусідньої праворуч 90-ї танкової дивізії з Новопавлівського напрямку.
Цікаво Макрон може вибити Україні шанс, та вирішальне завдання зі зірочкою – на нас
Зараз ймовірність того, що ворог зможе охопити весь район оборони Гуляйполя з півночі, півдня та південного сходу, є дуже високою.
Оперативне значення цього результату для ворога стає очевидним. Насправді це створить цілком реальні передумови для оперативного прориву росіян у бік Новомиколаївки та для обходу вже Оріхівського району оборони ЗСУ з півночі.
Інакше кажучи, в оперативному сенсі російське командування прагне повністю згорнути оборону ЗСУ на південний схід від Запоріжжя та прорватися з цього напрямку на його ближні підступи. Найгірше те, що ворог цього прагне досягти, одночасно просуваючись до Запоріжжя зі сходу. Так він розтягує по фронту сили та засоби ЗСУ, що діють на цьому напрямку, до критичних показників, коли щільність військ ЗСУ не витримає інтенсивного наступу.
Як на мене, якщо в найближчому майбутньому військово-політичне керівництво країни не приділить ситуації на цьому напрямку прискіпливої уваги, то наслідки можуть бути набагато гіршими, ніж падіння Покровська. Суттєво гіршими.