Не претендую на повну істину, але спробую внести певну ясність до цієї проблематики на основі відкритих джерел. Про це Микола Бєлєсков написав на своїй сторінці у фейсбуці, інформує 24 Канал.
Читайте також Вже ближче до України: які російські бомбардувальники повертаються на війну
Що планувала Україна?
Якщо орієнтуватися на наші публічні заяви на найвищому політичному рівні від середини весни 2022 року, – коли зірвали оригінальні анігіляційні плани ворога – і до появи "Плану перемоги" в вересні – жовтні 2024 року наш прихований задум опирався на просту ідею.
Ось ця ідея – ми виграємо США і Європі час, щоб вони провели індустріально-промислову мобілізацію по типу Першої й Другої світової війн. Ми поєднаємо це із нашим людським потенціалом і не просто стабілізуємо ситуацію, але перехопимо ініціативу та звільнимо якщо не всі, то більшість втрачених територій, щоб підсилити наші переговорні позиції.
Тут чітко відчувається вплив Другої світової на сприйняття і плани, зокрема через попкультуру.
Навіть коли Таврійський наступ 2023 року, котрий робився на запасах боєприпасів, накопичених партнерами до 2022 року, не дав очікуваного результату, то це не вважалося проблемою.
Перехід Сил оборони України до стратегічної активної оборони у 2024 році розглядався як тимчасовий момент – поки наші партнери не "розкачають" арсенал демократії, і ми знову спробуємо не лише стабілізувати фронт, а й перехопити ініціативу.
Але ця наша оцінка не врахувала низку моментів.
Чому задум не спрацював?
Наші партнери із багатьох причин не змогли/не захотіли робити індустріально-промислову мобілізацію по типу тотальних війн 20 століття.
Частково це пояснюється тим що війна Росії проти України не розглядається ними як визначальна для світової політики 21 століття, попри красиву риторику.
Частково – через зміни, які пройшли західні суспільства за останні 80 років.
Частково – через проблематику ОПК після 30 років "мирного дивіденду".
Так само неспроможність Конгресу США в жовтні 2023 року – квітні 2024-го ухвалити новий suplemental була першим дзвіночком того, що нас чекає далі. Мовиться про прихід в Білий дім адміністрації, для якої війна в Україні не є пріоритетом з погляду підсилення позицій Києва через допомогу і тиск на Росію.
Так само в нас вже в кінці 2023 року рельєфно почала вимальовуватися проблема залучення додаткового людського потенціалу в умовах тривалої війни на виснаження з усіма нашими структурними проблемами й позицією партнерів.
Як наслідок, ідея виграти час на промислову мобілізацію партнерів не лише для стабілізації фронту, а для перехоплення ініціативи, хоча і жила іще певний час по інерції, але почала розсипатися із кінця 2023 року і до кінця 2024 року.
Коли ж до влади в Білому домі повернувся Дональд Трамп, триматися за відповідні ідеї стало геть важко. Водночас протягом 2024 року сформувалася наша стратегія по дефолту – розмін територій на час і максимальні втрати ворога, сподіваючись, що той виснажиться швидше, ніж в нас закінчаться ресурси й потенціал тримати фронт...
Підтримати фонд "Повернись живим".