Наприкінці листопада минулого року під егідою HRW майже 80 шизофренічних організацій вже засуджували Україну за ослаблення заборони щодо застосування протипіхотних мін. Про це пише Олексій Копитько.
Замість Росії порушником виставляють Україну
Найтупіше в їхньому зверненні те, що вони вказують: "Подібно до вкрай сумних виходів з договору країн Балтії, Фінляндії та Польщі (!), цей крок явно суперечить основній гуманітарній місії договору…". Україна, на їхню думку, не лише підриває гуманітарні підвалини, а й загрожує світовому прогресу у боротьбі з мінами за останні 30 років.
Із "підступною" Україною все ясно. Але чому раптом на слизьку доріжку підриву гуманітарних засад рвонули Фінляндія, країни Балтії та Польща? Можливо, є якась закономірність? Може, щось трапилося, і треба пошукати причину?
Минулого року громадські діячі ритуально не схвалили дії Росії. Але без жодних прикладних кроків. Цього разу вашингтонська Віддерсхайм категорично не помітила ні максимально нерозбірливих КАБів, що летять на українські населені пункти (включаючи обласні центри з сотнями тисяч цивільних), ні максимально розбірливих дронів, за допомогою яких росіяни навмисне влаштовують сафарі за некомбатантами.
Віддерсхайм ігнорує питання: як Україні захищатися від орди, що вторгнулася, заперечує всі гуманітарні норми і стирає під нуль цілі міста?
Громадські організації-лицеміри
Завжди було цікаво, що в голові у таких діячів. Як вони влаштовані?
Ну, припустимо, не подобається тобі якась зброя, а ти їсти не можеш – так вже переживаєш про бідних цивільних по обидва боки лінії фронту. Тоді було б логічно вимагати заблокувати одну зброю, але, наприклад, просити Конгрес завалити Україну засобами ППО. Або масштабувати допомогу "вибірковою" зброєю. Наприклад, авіаційними ракетами великої дальності проти російських метальників КАБів.
Або посилити санкції проти агресора, обмеживши його можливості. Наприклад, заблокувавши постачання до Росії (у тому числі – з ЄС) глинозему для виготовлення елементів балістичних ракет. Тоді зрозуміло. А зараз – незрозуміло.
Виснути на руках у жертви агресії, що стікає кров'ю, – це вельми своєрідне уявлення про захист прав людини. Хіба ні?
Ці громадські лицеміри, які оперують багатомільйонними бюджетами, втомлюють. Для них у пеклі має бути передбачений окремий куточок.