Україна має 5 способів зупинити Іскандери, але проти атак на енергосистему захистить лише один

24 Канал має ексклюзивне право на переклад і публікацію матеріалів Девіда Акса з порталу Euromaidan Press (EP). Оригінальна публікація початково вийшла на сайті EP та публікується з дозволу правовласника.

Техніка є – ракет нема

Patriot – одна з небагатьох систем, яка взагалі має шанс збити "Іскандер", що летить у бік цілі зі швидкістю у шість – сім разів більшою за швидкість звуку. І Patriot був найпоширенішим засобом перехоплення балістичних ракет. Зазвичай для знищення одного "Іскандера" потрібно дві – три ракети-перехоплювачі.

А потім почалася війна з Іраном. За підрахунками Foreign Policy Research Institute, протягом перших чотирьох днів війни сили коаліції запускали в середньому 225 ракет-перехоплювачів на день, тоді як виробничі потужності Lockheed Martin становили 1,7 ракети на день. Розрив між використанням і виробництвом становив 132 до 1. Загалом у 2025 році Lockheed виготовила 620 ракет Patriot. І кожна ракета Patriot, яку американці запускають по іранській ракеті, – це ракета Patriot, якої Україна не зможе використати проти російської.

Українські батареї мають так мало ракет, що сили ППО часом можуть лише спостерігати, як 3,8-тонні "Іскандери" та інші важкі російські ракети несуться до цілі.

"Це справді розбиває серце – коли у вас є техніка, але ви не можете перехопити жодної ракети. Балістичні ракети пролітають над вашою головою, а ви нічого не можете з ними зробити, і позаду вас – цивільні", – розповів у коментарі CNN Дмитро, головний інженер українського парку Patriot.  Вперше в нього закінчилися ракети-перехоплювачі у грудні 2025 року.

За 39 днів американської кампанії в Ірані, за оцінкою CSIS, було використано від 1060 до 1430 ракет Patriot – понад половину довоєнного запасу США. За нинішніх темпів Lockheed їхнє відновлення займе три роки.

А ракета Patriot не може з'явитися з повітря. На виробництво однієї PAC-3 MSE потрібно близько 24 місяців, а її твердопаливного ракетного двигуна – 30 місяців. 

У січні Пентагон уклав із Lockheed семирічний контракт, за яким компанія має вийти на виробництво 2000 ракет Patriot на рік – до 2030 року. На той час російсько-українська війна триватиме вже вісім років. Для порятунку України від майбутньої суворої зими це надто пізно.

Українські Повітряні сили мають ще дві батареї, здатні перехоплювати балістичні ракети, – обидві французько-італійські SAMP/T. Але їм також бракує ракет. У листопаді Франція погодилася передати вісім SAMP/T нового покоління протягом двох років – це графік поставок, а не готовий запас.

Час готуватися до зими

Криза з ракетами-перехоплювачами лише погіршуватиметься з наближенням зими, коли постачання електроенергії для опалення житла знову стане питанням життя і смерті для мільйонів українців.

"Іскандери" можуть уразити всі значущі об'єкти невійськової генерації електроенергії, пояснив чеський військовий аналітик Якуб Яновський виданню Euromaidan Press. Кремль скоротив виробництво кількох інших типів ракет, зокрема, "Кинджалів", щоб спрямувати більше ресурсів на "Іскандери".

"Я хотів забезпечити 300 ракет для систем Patriot у межах зимового пакета. Запит наших Повітряних сил становить 360. Але коли за рік виробляють лише 600, отримати 360 – непросто", – сказав журналістам 23 серпня президент України Володимир Зеленський.

Він попросив Вашингтон надати 5% або 10% американського запасу і заявив, що Україна за них заплатить. За його власними словами, зараз Україна має близько 1% цього запасу.

Які варіанти має Україна, крім Patriot?

Відчайдушно потребуючи засобів ППО, Україна розробляє власну систему.

У травні київський виробник боєприпасів Fire Point представив Freya – загальноєвропейський проєкт протибалістичної ракети, створений на основі FP-7.x, композитної ракети-перехоплювача масою 7,25 тонни, розробленої на базі ракети класу "земля – земля" FP-7.

Система отримуватиме цілевказання від європейських радарів, а на фінальній ділянці польоту керуватиметься інфрачервоною головкою самонаведення німецької Diehl Defence. Очікується, що один запуск коштуватиме близько 700 тисяч доларів – проти 3,8 мільйона доларів за Patriot.

До кінця липня Fire Point провела щонайменше п'ять випробувань, а співзасновник компанії Денис Штілерман заявив у коментарі для Financial Times, що масове виробництво може розпочатися вже цього місяця.

Але перша спроба перехопити реальну балістичну ціль запланована приблизно на липень 2027 року – тобто не раніше наступної зими. До того ж інфрачервоне наведення вважається менш надійним за радарне, оскільки засоби радіоелектронної боротьби можуть ввести головку самонаведення в оману.

Допомогти можуть санкції проти ланцюга постачання "Іскандерів"

Санкції можуть здаватися привабливим варіантом, і тут справді є вузьке місце.

Перхлорат амонію становить від 45% до 52% твердого палива "Іскандера", а в Росії є лише один завод, який його виробляє, – державний "Анозит", повідомляє Рада економічної безпеки України. Цей завод залежить від імпортного хлорату натрію – хімікату, який Росія втратила здатність виробляти після розпаду СРСР. У 2024 році та першій половині 2025 року Росія придбала його більш ніж на 40 мільйонів доларів: 61% – у Китаї, а більшість решти – у хімічного заводу Farg'onaazot в Узбекистані.

Найбільший російський імпортер, компанія Pioneer Trade, перепродає хлорат натрію підприємствам, які постачають його розробнику "Іскандера", виробнику його касетної бойової частини та Воткінському заводу.

Росія обходить санкції, купуючи товари через треті країни та посередників. І хоча Європейський Союз уже обмежує експорт хлорату натрію до Росії, ні Farg'onaazot, ні російські імпортери, які переміщують цей товар, не перебувають під блокувальними санкціями.

Навіть там, де заборони працюють, вони лише роблять речі дорожчими й менш зручними. "Вони не можуть зупинити процес, якщо інша сторона справді хоче щось зробити", – говорить Якуб Яновський.

Глибокі удари по ланцюгу постачання "Іскандерів"

Україна вже пробувала цей варіант.

Головний завод із виробництва "Іскандерів" розташований у Воткінську, за 1400 кілометрів від кордону. У ніч із 20 на 21 лютого українські крилаті ракети "Фламінго" вдарили по ньому.

Зеленський заявив, що кожна запущена ракета досягла заводу. Супутникові знімки підтвердили пошкодження цеху, де збирають "Іскандери" та "Орєшніки". Місцева влада повідомила про пошкодження двох цехів і 11 поранених.

Однак виробництво "Іскандерів" усе одно зросло.

Тож питання не в тому, чи може Україна дістатися Воткінська – може і вже це зробила, – а в тому, чи здатна вона одночасно запустити достатню кількість боєприпасів, щоб завдати шкоди, яка триватиме довго.

"Україна може спробувати масований удар сотнями дронів і десятками крилатих ракет, щоб перевантажити місцеву ППО та зруйнувати достатню частину заводського комплексу, аби щонайменше тимчасово зупинити виробництво", – сказав Яновський.

Для цього може знадобитися фактично весь український арсенал далекобійних засобів ураження. А якщо така атака провалиться, російська промисловість отримає перепочинок на кілька місяців.

Знищувати пускові установки до того, як вони вистрілять

Це найскладніший варіант боротьби з російськими ракетами.

Російські розрахунки тримають пускові установки "Іскандерів" за 140 – 150 кілометрів від лінії фронту (поза зоною досяжності українських HIMARS) і переміщують їх на вогневі позиції лісовими дорогами, іноді витрачаючи на це до п'яти годин, щоб залишатися поза полем зору супутників.

Після прибуття на позицію пусковій установці потрібно близько 16 хвилин, щоб запустити першу ракету, і ще чотири хвилини – другу. Після цього вона залишає позицію.

Двадцять хвилин – просто неба, десь у лісі, за 150 кілометрів від фронту. Влучити важко, але Україна все одно намагається це робити.

23 серпня Зеленський заявив, що українські сили вдарили по пусковій установці "Іскандера" біля кордону, а також розповів про окрему програму з пошуку пускових позицій.

Президент прямо пояснив, навіщо потрібна ця програма: "Коли наші запаси протибалістичних ракет на мінімумі, є інша тактика", – сказав він. "Вона складніша, і ми її розробили".

До холодів Україна хіба що зможе дістати Patriot 

Опалювальний сезон починається в листопаді.

Не маючи змоги збити всі "Іскандери", Україна, можливо, не матиме іншого вибору, окрім як спробувати все одночасно: запроваджувати санкції проти постачальників, атакувати ланцюги постачання, полювати на пускові установки та поспіхом розгортати власні ракети-перехоплювачі.

І водночас продовжувати просити кожну доступну ракету Patriot.