Тут зібрані до трьох тисяч експонатів та матеріалів, досі невідомі документи із українських та німецьких архівів.
Німці вивезли на роботи близько 1000 жителів Шостки. Хтось із них був закатований у німецьких концтаборах, деякі змогли повернутися на батьківщину. Валерію Банному було шість років, коли сили Вермахту зайшли в Шостку. Його із батьком і матір'ю вивезли до Німеччини.
Місто Альбургонт, потім Ніцвальт. Потім возили таборами, а потім нас поміщику віддали на сільськогосподарські роботи. Мати працювала: там у нього було велике стадо корів,
— розповів Валерій Банний.
Експонати та фотографії для музею збирали майже 10 років. Деталі інтер’єру, аксесуари, посуд, валізи — усе відтворює атмосферу 1940-х років.
Сама будівля музею теж з історією — це приміщення відомого на всю Україну заводу "Свема". Тут тривалий час виготовляли кіноплівку, на якій відзняті майже всі радянські фільми. Тому все в інтер’єрі виконане у вигляді кіноплівки. На реставрацію приміщення та інсталяції витратили понад півтора мільйона гривень.
Фінансову підтримку проекту ми отримали від німецького фонду за програмою "Забуті жертви". Ми говоримо про те населення України, про яке не згадували майже до 1990-х років. Їх вважали зрадниками, бо працювали вони на військову машину Німеччини, яка воювала проти Радянського Союзу,
— пояснив президент "Українського фонду" Ігор Лушніков.
Музеєм надалі буде опікуватися шосткинська громада. Він незавершений — це ще одна його особливість. На стендах навмисно залишили місця для нових фотографій, документів та історій.
Дивіться також: Ганьба "Червоного хреста" під час Другої світової війни