У Росії водка завжди допомагала створювати і зберігати режим. Хронічне пияцтво – відомий, а найголовніше – дієвий спосіб погашення політичного спротиву. Продаж водки – легкий спосіб наповнення держскарбниці. Доходи від водки в Росії часто перевищували прибутки від нафти та газу разом узятих і складали одну третю держбюджету.
З часом, алкоголізм став російською національною традицією, а водка – одним із символів Росії.
Політику споювання народу розпочав Іван Грозний. повернувшись із Казані, він розпорядився побудувати спеціальний будинок для пиятик і назвав його татарським словом "кабак".
Дивіться повний випуск програми: "Вєсті Кремля". Вплив "водки" на історію Росії, "екскурсія" палацом Путіна
Наступити на народне горло, у яке відрами заливали водку, спробував Імператор всеросійський Петро I, боровся із пияками він у досить екстравагантний спосіб – вішав їм медалі за п'янство, яка важили 8 кг.
Імператриця Катерина II дозволила росіянам продавати та виготовляти водку без держмита. Відтепер, п'яними грошима наповнювалась не тільки держскарбниця, а й гаманці багатьох дворян.
У другій половині XIX ст. російські можновладці вирішили ввести монополію на торгівлю алкоголем. Реформа також мала на меті поліпшення якості міцних напоїв. До того часу не існувало державного стандарту міцності водки, тому виробники та продавці збільшували її об'єми додаючи води.
Мінімальний поріг міцності водки становив 40 градусів.
Історію водки в Росії та її вплив на російський народ – дивіться у сюжеті.