Вдома було багато чого, та й дім тоді ще був, – історія жінки, яка встигла виїхати з Волновахи
Волноваха – місто у Донецькій області, що розташоване недалеко від лінії розмежування. До звуків обстрілів там вже всі звикли за вісім років, але після початку повномасштабного вторгнення Росії від міста майже нічого не залишилося. Після запеклих боїв його просто зрівняли з землею, зруйнували всю інфраструктуру та взяли під свій контроль окупанти.
Місцева жителька розповіла сайту 24 каналу про те, як з родиною встигла виїхати з міста ще до того, як там все зруйнували, та чому все ж планує повертатися додому, попри те, що Волноваху повністю зруйнували.
Читайте Міста Волноваха більше не існує: раніше там жили понад 100 тисяч людей
В нас періодично щось стріляло, і ми до цього вже звикли
Жителька Волновахи розповіла, що часу дивитися новини у неї особливо не було, тому що працювала на двох роботах. Але з розмов серед колег знала, що назріває щось погане. Вночі 24 лютого вона вийшла на роботу, бо працює у нічну зміну, і вже о 2:25 годині почула сильні вибухи поблизу.
Коли все це почалося, я працювала. Сильні вибухи та прильоти почалися о 2:25 ночі. Віддалено щось було чути ще о пів на першу ночі, але я працюю на залізниці, у нас там рух, тепловози, рації, тому думала спочатку, що мені здалося. О 2:25 я залізла під стіл і вилізла лише о 5-й ранку – визирнула, і знову сховалася. Потім, коли стало трохи тихіше довкола, я о 7-й ранку побігла додому. Було страшно, навколо все здригалося. А коли все трохи почало заспокоюватися, я вилізла з-під столу і побачила, що з усіх боків була яскрава заграва,
– пригадала вона.
Жінка зізналася, що з дому вискочили в тому, в чому й були. Якісь речі були складені ще з 2014 року, тому схопила паспорти, пакет із документами та гаманець із картками. А жодного запасного одягу так і не взяли. Навіть машина була на заправлена, і як вдалося дотягнути до найближчої заправки – невідомо. Поки їхали, в інтернеті шукали, де зараз не стріляють.
Зруйнована Волноваха / Кадри з відео
Ми ні до чого такого не готувалися. Ходять чутки та й ходять, вони ж різні бувають. Ми з 2014 року так живемо. Це, може, погана звичка, але в нас періодично щось бахало і стріляло, автоматні черги були. І ми до цього звикли, ходили та уваги не звертали. Але коли вибухає поруч із тобою – на це вже не можна не звернути увагу. Коли вже їхали за нами, лягали "Гради". Пізніше б просто не виїхали. Те, що відбувалося потім, – це було пекло,
– розповіла жителька Волновахи.
Вона додала, що виїжджали усі навмання і переживали, чи виїдуть вдало, чи їх десь розстріляють у дорозі. Жодного зеленого коридору не було. Коли їхали до Бердянська, російських військ не бачили – бачили лише наших. Жінка пояснила, що особливо не розуміється на цих літерах, позначеннях, ніколи в це не заглиблювалася, а, може, і треба було б. Але зараз уже починає дивитися за цими буквами, розуміє, хто і де.
За темою У Волновасі окупанти "заарештували" понад 20 українських активістів
Вдома було багато чого, та й дім тоді ще був
У Бердянську поки що тихо, не чути, щоб стріляли. До міста сім'я приїхала 24 лютого й тоді було чути, що техніка їздить, стріляють, це тривало три дні. Жінка розповідає, що шукала в інтернеті, де найбезпечніше місце і де можна винайняти квартиру. Знайшли квартиру у Бердянську, у самому центрі, біля Міськвиконкому. Там жили тиждень десь і під вікнами їздила важка техніка, були мітинги. А російські війська у місто зайшли в ніч з 25 на 26 лютого.
Ми тоді сиділи на вулиці, на лавці з дитиною. Повз нас проходила молода пара і показувала нам, щоб ми йшли звідси. Обертаюся і бачу, що по периметру йдуть солдати зі зброєю. Запитала чоловіка, що то за солдати. Він спитав, чи є у них якісь розпізнавальні знаки. Я відповіла, що у них якісь білі пов'язки на ногах, я ж у цьому не розуміюся взагалі. Чоловік сказав, що це Росія і ми потихеньку пішли до будинку,
– згадала жінка.
Жителька Волновахи зауважила, що наразі вони з'їхали на іншу квартиру, трохи ближче до моря та трохи далі від центру. Коли ходять містом – навколо багато техніки, солдатів, але людей вони не чіпають. Правда, на всіх будівлях висять українські прапори.
З продуктами та медикаментами у місті проблема. Продуктів мало дуже підвозиться, а на кожній аптеці висять вивіски, що немає серцевих ліків, заспокійливих, від тиску таблеток. Немає навіть йоду та валеріанки. Вдома було багато чого. Та й дім тоді ще був,
– зауважила українка.
Відео зі зруйнованої Волновахи:
Ми хочемо поїхати додому, ризикнути
Зв'язку із Волновахою зараз взагалі немає. Жінка з сім'єю виїхала 24 лютого і ще 28 лютого звідти люди якось виходили на зв'язок та розповідали, що періодично світло вимикали, води не було, газову трубу перебили. А зараз дивляться по новинах – усі люди у Волновасі повністю сидять у підвалах.
Нам розповідали, що наш будинок розтрощили, його більше немає. Але ми хочемо повернутись. Там за Волновахою є селище Новотроїцьке та Миколаївка. Кажуть, що там ще є квартири та будинки, які більш-менш уціліли. Але ми хочемо поїхати додому цього тижня, ризикнути,
– розповіла жінка.
За її словами, їхати назад теж страшно, адже раз на раз не доводиться. Їхали знайомі до Миколаївки, проїхали спокійно. Вони були в Запоріжжі, потім поїхали до Бердянська і потім вдало доїхали до Миколаївки, хоча це була лінія розмежування між псевдореспублікою та нашими. У них майже на городі з одного боку стояли наші танки, з другого – російські. А ось ті, хто їхав учора, розповіли, що доїхати не змогли, був обстріл і довелося повернутися.
Жінка вірить, що її рідні місця знову будуть під контролем України, що Збройні Сили України незабаром відіб'ють в окупантів наш край.
Також цікаво – Тестя бойовика "Гіркіна" ліквідував український снайпер: дивіться відео