"Вдови": кримінальний трилер про сміливих жінок від творця "12 років рабства"

"Вдови" — перший фільм режисера Стіва МакКвіна після оскароносних "12 років рабства". На роботу довелось чекати 5 років, але критики одноголосно хвалять прем'єру, отже, часу МакКвін не згаяв. Як каже сам режисер, важливо знімати фільми у реальному світі, з персонажами, в яких можна впізнати звичайних людей. Саме такими вийшли його "Вдови" — реальними, розгубеними жінками з багатошаровими характерами і різними проблемами, але спільним їхнім вирішенням.

Також у кіно: "Богемна рапсодія": про Фреді Меркюрі як шоумена, але не як особу

В основу фільму ліг однойменний серіал 1983 року, який, як не дивно, був менш хитромудрим за фільм. Якщо у серіалі все було просто і доволі прямолінійно, то в фільмі історія набула декілька нових шарів, і вже незрозуміло, який із них фоновий. Ще МакКвін переніс події з Лондона до Чікаго і створив в своїх "Вдовах" світ, який може і прогресивніший ніж на початку 80-х років, але такий же у плані приниження та недооцінки жінок.

Режисер скооперувався з авторкою книги "Загублена" Гіліян Флінн і сценарій, однозначно, виграв від дотику вправної жіночої руки. Це зовсім не те кіно, в якому група людей ретельно планує і чітко виконує пограбування. МакКвіну вдалось зробити "Вдів" глибшим фільмом, який менше уваги бере не саме планування злочину, а більше говорить про соціальні проблеми, політичний бруд, жорстоку мінливість життя, руйнування злістю та образою взірцевої сім'ї... Кіно піднімає питання сексизму, расизму, як на міжособистісному рівні, так і на інстутиційному. "Вдови" говорять про вседозволеність поліцейських та поширеність домашнього насилля. Цей фільм підімає багато неприємних тем, про які не можна мовчати. Неймовірно, як МакКвіну вдається безконфліктно показати у своїх кадрах непереборну жорстокість і, водночас, емпатію.

Дружини злочинців потрапили у новий для себе світ, де багато зрад, жорстокості і обману. Правдоподібність історії робить кіно зовсім не схожим на пограбування Оушена і компанії, бо більш ніж дві години ми дивимось серйозне і брутальне кіно. Все середовище кричить про те, що в цих умовах не місце жінці, принаймні, без її на те волі. Та героїні адаптуються, холодно мислять і використовують той факт, що ніхто не вважає їх повноцінними боєздатними гравцями в світі їхніх покійних чоловіків. Дарма вони так.

Фільм має рваний темп і містить контрастні сцени: то ми дивимось на плавні повільні кадри, то на вибухи і удари. Це явно не кіно, яке вас повеселить, але глянути його варто. Про це говорить і рейтинг на IMDb — 7,5. Вікові обмеження — 16 років, що логічно для того насилля, яке можна побачити в стрічці.

Також у кіно: "Народження зірки": дует Леді Гаги і Бредлі Купера