Хто призабув, фараон начебто здався після смерті первістків у єгипетських родинах. Він відпустив євреїв, але згодом передумав і кинув своїх вояків наздогнати втікачів.

До теми Блискавичні завоювання великого правителя: як Македонський створив найпотужнішу імперію у світі

Ні Біблія, ні сучасна наука не можуть достеменно розповісти нам, бодай у яку приблизно епоху усе це відбувалося. Ба більше, який саме фараон демонстрував таку непересічну впертість – теж не знаємо. Утім версії є, а деякі навіть з доказами.

Мовиться про Рамзеса II – одного з найвеличніших фараонів Древнього Єгипту, який правив 66 років, а прожив космічні на той час майже 90. Щонайменше характером він точно потрапляє в образ біблійного впертюха.

Вмостившись на троні ще геть "зеленим", 20-річний хлопець ледь не відразу з інавгурації кинувся рубати ворогів, аби досягнути своєї головної мети – захопити повний контроль над регіоном.

Таку затятість парубка зрозуміти легко. Його дід започаткував, а батько продовжив військову династію. Тож Рамзес переніс столицю в місце, звідки можна одночасно контролювати набіги відразу усіх "дорогих сусідів" і взявся колотити головну "банду на селі".

Паралельно з цим кропітким та важливим процесом фараон жорстоко та брутально придушив кілька внутрішніх повстань, що були звичною справою у період зміни влади. Так під час придушення повстання в Нубії, єгиптяни лише в одній із областей країни, за різними версіями, чи то полонили, чи то вбили приблизно 7 тисяч людей.

Тоді ж Рамзес розгромив доволі сильного сусіда – лівійців. Трохи пізніше розібрався із несподіваними гостями – шерданами. Це один із так званих народів, моря над походженням якого сучасні вчені б'ються і досі.

Та нащадки шерданів нібито згодом заселили Сардинію. Так чи інакше єгиптяни, якщо вірити ієрогліфам, спіймали ворога зненацька, під час сну. Чимало шерданів фараон помилував і вони згодом стали важливою частиною великого війська Єгипту.

Десь між маханням гострими предметами фараон встигав ще й активно зазирати у спальню. Понад 150 дітей від десятків дружин стали ще одним його подарунком людству.

Тож рейтинг правителя стрімко зростав. І серед народу, і насамперед у його власних очах. Рамзес відверто вхопив зіркову хворобу. Ретельно видряпував на камені подробиці ледь не кожного свого кроку, вибудовував купу постатей себе дорогого по всій країні.

Одним словом, всіляко тішив власне его. Таке сумлінне ведення щоденників неабияк допомогло історикам дослідити події тих часів. Майже не спітнівши, Рамзес пройшов кілька початкових рівнів і вже на п'ятому році свого правління дістався до фінального боса – хеттів.

Цей народ жив зокрема на території сучасної Туреччини. Вони мали сильну державу та були головним конкурентом єгиптян за статус альфа-самця Західної Азії.

У цьому бою гігантів хетти мали залізний аргумент: доки їхні вороги все ще билися зброєю з бронзи, вони уже на всю потужність обробляли залізо.

Магію цього процесу хетти, звісно ж, тримали у величезному секреті, адже це давало їм цілком законну фору. Попри те, що залізна зброя банально краща за бронзову, так ще й виготовляти її можна було більше, бо не доводилося перейматись про запаси олова, яке входить до складу бронзи.

Ще однією перевагою ворога єгиптян мали стати бойові колісниці, які хетти почали використовувати одними з перших на планеті. Однак тут Рамзес теж мав чим похизуватися.


Бойові колісниці / Скриншот з відео

Єгипетські колісниці були дуже легкими. Відповідно маневреними і простими в керуванні. Їх робили з різних дерев: колеса з в'язу, бо він легко гнувся, для корпусу брали міцний ясен. Та головна фішка цього древнього танка – лучник.

У єгипетських колісницях, на відміну від ворогів, завжди було 2 членів екіпажу:

  • один керував;
  • інший прямо на ходу посипав ворога стрілами.

Така легка конструкція, щоправда, мала і значний мінус – міцною її назвати було важко. Тому колісниці часто ламалися, їх доводилося ремонтувати, а то й списувати.

На війну з хеттами Рамзес повів найбільшу професійну армію свого часу. За 5 років на престолі він сколотив військо, яке сучасні вчені оцінюють щонайменше у 20 тисяч душ.

Кожен з його солдатів був професіоналом своєї справи. Ніяких землеробів чи ремісників з вилами і молотками. Лише піхотинці та лучники. До зубів озброєні списами, бойовими сокирами і серпоподібними мечами.

За підтримки колісниць таке військо виглядало дуже загрозливо! Буря в пустелі: зіткнення двох найсильніших держав Близького Сходу. Можливо, найдетальніше описана і досліджена подія Древнього часу.

Вирішальна баталія тієї війни – битва при Кадеші. Це місто було важливою точкою на торговельних мапах, тому Рамзес хотів вирвати його з під контролю хеттів.

Фараон розділив свою армію на 4 корпуси. Разом із дивізією, яку він очолював особисто, лідер єгиптян втік далеко вперед, відірвавшись від решти війська. Рамзеса запаморочили попередні успіхи і він хотів ледь не власноруч перебити усіх по той бік барикад.

Цікаво Могутні посланці богів: як іспанські конкістадори призвели до падіння імперії ацтеків

До його табору прибігли якісь чоловіки, назвалися зрадниками з ворожого табору і сказали, що хетти настільки нажахані виглядом озброєних єгиптян, що накивали п'ятами аж за сотні кілометрів. Фараон їм повірив.


Битва при Кадеші / Зображення Revista de historia

Рамзес знехтував розвідкою, розбив табір та взявся спокійно чекати решту війська. Звісно, це була пастка і настільки наївна, що навряд самі хетти одразу повірили, що вона спрацювала.

Чим все закінчилось – дивіться у програмі.