Олександра Великого називають не багато, не мало – найкращим полководцем в історії людства. Детальніше про нього – у програмі.

Попередній випуск Гуни, або кара Європі за всі гріхи: хто це, звідки взялися та що робили в Україні

І сперечатися з цим доволі складно: за 13 років на чолі армії він встиг розбити на той час найбільшу та найпотужнішу імперію і сколотити власну наддержаву, розміри якої перевищують навіть територію Османської імперії на піку її могутності.

Перетворивши провінційний народ, який вважали відсталим і варварським – в головних людей планети, Македонський помер: чи то від малярії, чи від неправильного лікування, але точно не від ворожого меча. Водночас македонське військо було непереможним.

Олександр Великий – син царя Філіпа та його п'ятої дружини Олімпіади. Батько Олександра й сам міг би претендувати на місце у пантеоні найкращих полководців епохи, але всі його успіхи – лише дитячі розваги на тлі грандіозних походів сина.

Так чи інакше, саме Філіп почав розбудовувати велику Македонію (не ту, що сучасна окрема країна, а ту, що нині область у Греції) зробивши її найсильнішою, серед багатьох грецьких держав того часу. Підготував ґрунт, на якому виросла наймогутніша армія Древнього світу, яка підкорила собі територію понад 20 сучасних держав

Македонський
Олександр Македонський / Мозаїка з Національного археологічного музею

За 13 років імперія Олександра розрослася з одного до понад 5 мільйонів квадратних кілометрів – від рідних країв, аж до сучасних:

  • Узбекистану;
  • Кувейту;
  • Іраку;
  • Лівії.

Нинішні території Македонії і Болгарії, півночі Єгипту, Туреччини, Сирії та навіть трохи Індії також топтали македоняни. Усе це – не лише заради грошей і слави. Олександр прагнув якомога далі просунути грецьку культуру, бажано на весь відомий йому світ. Цю думку у голову великого полководця поселив його вчитель – філософ Арістотель.

Звучить красиво, та головна причина все ж, звісно, все одно гроші. Річ у тому, що згаданий батько Олександра Філіп сколотив величезну армію в процесі залізши по вуха у борги. Тож правління героя почалося далеко не з величних подвигів, а з продажу сімейних земель і майна.

Закривши батькові хвости, Македонський залишився без достатньої кількості грошей на зарплату своїм солдатам, тож вихід був лише один – прибуткова війна. А при нагоді можна і елінську культуру світом рознести, чому б і ні.

Та спершу армія Олександра доробила ще одну справу розпочату Філіпом – завоювала усю Грецію. Ті міста, які без бою здавалися, Македонський щедро обдаровував, а от непокірних сильно бив, а потім продавав в рабство.

Тому чимало перемог він здобув язиком, а воїни з нових територій поповнювали військо Олександра. В майбутній історії людства цей трюк часто повторюватимуть й інші великі полководці.

Цікаво Стратив лицаря власноруч: цікаве про султана Саладіна, який зупинив криваві хрестові походи

Локальні тріумфи – це звісно добре, але занадто дрібно для амбіцій Македонського. Тому об'єднана велика грецька армія пішла на Схід, і, що важливо, поперла вмотивованою.

Олександр попіклувався про піар: він платив вуличним ораторам, аби вони вихваляли його, називали прямим нащадком Ахіллеса, тому греки мали йти за ним на Схід, як їхні предки йшли за Ахіллесом. Зараз це може й виглядає трохи прямолінійно і наївно, але в IV столітті до нашої ери такий підхід спрацював.

Македонський
Македонський занурюється під воду / Цифрова бібліотека Оксфорду

Тож греки роздавали місцевим стусанів і впевнено просувалися вглиб ворожої країни. План Дарія: швидко відбити напад цих нахаб і піти вечеряти – провалився. Стало зрозуміло, що цар Персії відверто недооцінив загрозу.

Лише кілька разів отримавши по вухах, він нарешті почав збирати до купи усі свої резерви зі слонами і колісницями. На генеральний "махач" хлопці зійшлися біля селища Гавгамели, яке несподівано для його скромних мешканців увійшло до історії людства.

Македонський з друзями зібрався в гості до старих знайомих – персів. До того зазвичай відбувалося навпаки – представники перської імперії влаштовували вечірки на грецьких землях: битва при Фермопілах, 300 спартанців, Марафон тощо.

Ті події з походом Олександра Великого розділяє приблизно 1,5 сотні років. Та перси хоч уже й не були такими монолітними та потужними, як раніше, але все ще залишалися головними в регіоні і суттєво переважали об'єднане військо еллінів у кількості. Олександр повів у чужі землі приблизно 40 тисяч піхотинців і 5 – 7 тисяч кінноти.

Здавалося, нерівні сили мали б трохи охолодити палкий запал непроханих гостей, але до поля битви військо Олександра прибуло абсолютно впевненим у власному тріумфі. Усе завдяки цікавій зупинці по дорозі. В регіоні Фригія, що на території сучасної Туреччини, Македонський заскочив до храму Зевса, посеред якого знайшов легендарний Гордієв вузол.

Читайте також Купівля-продаж Аляски: Російська імперія за мить зменшилася на мільйони квадратних кілометрів

Оракул напророчив, що той, хто розв'яже його, стане правителем усієї Малої Азії. Оракули, як відомо, не брешуть та сотні років ніхто не міг виконати пророцтва. Олександр утім виявився ще тим "жуком" і замість намагатися розв'язати вузол, просто розрубав його мечем. Ми отримали красивий фразеологізм, а воїни – безапеляційну віру у те, що йдуть за обранцем богів.

Попри гігантську перевагу в живій силі, нервував саме Дарій. Він очікував, що ворог нападе вночі і заборонив своїм хлопцям бодай на секунду закрити очі. Елліни ж у той час спокійно спали. Втома лише піднімала градус напруги всередині війська персів, яке і без того важко було назвати ідеально налаштованою воєнною машиною.

Там зібралася геть різна публіка з усіх територій, що підпорядковувалися імперії Ахеменідів. Воїни розмовляли різними мовами, мали різну зброю та навички ведення бою, а амуніція була досить примітивною.

Бивта при Іссі
Битва при Іссі / Картина Альбрехта Альтдофера

Зовнішній вигляд військових

Натомість грецькі гості цієї вечірки могли похизуватися індивідуальним підходом від македонських "кутюр'є". Наприклад кавалерія, яку вважали найкращою на планеті, мала:

  • нагрудні лати;
  • бронзові шоломи;
  • триметрові списи: значно довші, ніж у ворогів.

Більша палиця – краща палиця, часто опонент банально не встигав підійти до солдатів Олександра. Та якщо все-таки підбирався ближче, то елліни діставали мечі копіси та круглі щити.

Важка піхота (гопліти) мала порівняно великі щити, які з-поміж іншого ховали від ворожого ока короткі листоподібні мечі – ідеальна зброя для битви в тісняві.

Та головною візитівкою македонського війська була фаланга – квадратний стрій: 16 рядів, по 16 бійців у кожному. Таке розташування активно використовували ще спартанці, а нове життя йому дав батько Олександра Філіп.

У нього не було достатньо професійних військових, тому цар використав простеньку тактику для недосвідчених солдатів: розбиваєтеся на квадрати і нахабно прете на ворога чи тримаєте його удар. Ідея в тому, що у солдатів просто немає шляху назад адже позаду підтискали брати по зброї.

Звісно, атакували не з голими кулаками. Маленький круглий щит перев'язували через плече. Тож мали вільні руки, аби використовувати сарісу.

Таке просте й ніби очевидне рішення перетворило "прямолінійний стрій" у найкращу побудову Древнього світу. Головним нововведенням Філіпа, яке довів до ідеалу Олександр. була координація роботи фаланги із кіннотою. Піхотинці сковували ворога в бою, а кіннота завдавала блискавичного вирішального удару з флангів чи тилу – справжні ковадло та молот.

Та коли в твоєму розпорядженні буквально безліч озброєних головорізів, то надто мудрувати над тактикою не треба. Принаймні, так думав Дарій. Гігантська армія персів розкинулася аж на 4 кілометри в ширину. Найімовірніше, так розтягнувшись, перси хотіли оточити усе грецьке військо і просто зім'яти його завдяки тотальній перевазі у живій силі.

Дарій, Македонський
Родина Дарія перед Македонським / Картина Паоло Веронезе

Нівелювати цю різницю Олександр зумів завдяки геніальному тактичному ходу. Ще перед боєм він розділив власну армію на 2 крила, які діяли практично автономно. Невдовзі після початку "м'ясорубки" праве крило, яким командував сам Македонський, почало активно рухатися ще правіше, ніби намагаючись обійти край ворожих редутів, чи взагалі покинути поле бою.

Звісно, перси мусили реагувати, відправивши частину своєї кінноти на переріз. Та тим самим вони розірвали власний стрій, чого як виявилося і добивався Олександр. Він різко розвернув свої загони і клином кинувся у центр перської армії. До всього перси ще й не помітили, що поряд із еллінськими кіннотниками бігли пельтасти, які не дозволили перській кінноті кинутися навздогін Олександру.

Тож Македонський таки завдав удару в саме серце ворожої армії, з-поміж іншого змусивши Дарія втікати з поля бою. Увесь час поки великий полководець виконував цей маневр, ліве крило його армії відволікало і стримувало більшість перського війська. В якусь мить греки там опинилися на межі поразки, та після того, як Олександр добився свого ,перси без зайвого пафосу "дали драпака" услід за власним царем.

Важливий фактор перемоги при Гавгамелах

Ще одним важливий фактором перемоги при Гавгамелах стало те, як македоняни розібралися із колісницями ворога. Ті буди удосконалені спеціально для протистояння фаланзі – до коліс були прикріплені гострі коси, що мали б на швидкості "просто сікти ворогів на капусту".

Та Олександр Великий вигадав ще один революційний трюк: мишоловку. Воїни фаланги різко міняли стрій перед атакою колісниці, залишаючи вільними спеціальні проходи, куди коні і несли вершників. Далі пастка закривалася і солдати в тилу просто розстрілювали екіпаж колісниць.

Варто прочитати Таємничий орден асасинів: уся правда та вигадки про перших кілерів в історії

Геніальні тактичні рішення воєначальника, плюс відвага солдатів – дорівнює одна з найлегендарніших воєнних перемог в історії людства. Олександр Великий зруйнував величну перську державу і назвав себе повелителем Азії. Після такого тріумфу просто розвернутися і вертатися додому було б дивно.

Греки освоїлися на нових територіях та пішли далі. Олександр дістався аж до сучасного Пакистану. Там здобув іншу історичну, але дуже важку перемогу – на річці Гідаспі македоняни розбили індійського царя Пора та його бойових слонів.

Проте наскільки швидко Олександр розпочав свої завоювання, настільки ж блискавично вони зупинилися. Так і не зазнавши жодної суттєвої поразки на полях бою, полководець захворів й невдовзі помер. Майже одразу його величезна імперія розлетілася на шматки.

Та місце в історії людства Олександр Македонський собі оформив назавжди. Саме спогади про його звершення надихали на "подвиги" Цезаря, Наполеона та інших великих воєначальників. Його армія претендує на те, щоб називатися найкращою в історії і за правом посідає одне з головних місць в пантеоні Богів війни.