Вирізавши ціле місто мусульман, християни облаштувалися в Єрусалимі. Європейці захопили святині, насамперед гріб Христа.

До теми Хрестові походи: хто і навіщо організовував криваві мандрівки світом

Усі мечеті перетворили на церкви і з чистою совістю повернулися на рідний континент. На господарстві залишили тільки невелику кількість лицарів в оточені принижених і спраглих до помсти сарацинів – саме так місцевих називали загарбники зі старого світу.

Здавалося, спроба реваншу – лише справа часу, але спершу хрестоносцям щастило. Мусульмани оговтувалися від розгрому, приходили до тями після страшної бійні, що відбулася в Єрусалимі.


"Взяття Єрусалима хрестоносцями" / Ілюстрація з Бібліотеки мистецтв Бриджмена

Вони не наважувалися атакувати лицарів, які показали усю свою силу під час 2 перших хрестових походів. Ба більше, мусульмани знаходили важливіші справи і постійно щось ділили між собою. Такі конфлікти, м'яко кажучи, не додавали міці місцевому війську.

Міжусобні конфлікти дали час християнам. Вони прижилися в Єрусалимі, навіть налагодили стабільний паломницький потік: з Європи до Святої землі. Спекотна атмосфера в регіоні помітно остигала. Місто перетворилося в одну з найспокійніших, найстабільніших точок регіону. Та цей статус-кво виявився досить хитким. Порушити його зміг всього один набридливий і геть недалекоглядний лицар.

Цей лицар, прибувши на Схід із хрестоносцями, зробив собі стрімку кар'єру. Він став князем однієї з новостворених християнських держав регіону Антіохії. Одним словом, "велике цабе".

Велике цабе, якого хлібом не годуй – дай зробити дрібні капості. Він постійно нападав на мусульманські торгові каравани. Звісно, якогось надприбутку Антіохія від цього не отримувала, а от ворожій стороні нерви псувало добряче.

Зверніть увагу Таємничий орден асасинів: уся правда та вигадки про перших кілерів в історії

Щоправда, як це не рідко буває: "гопота" догралася. У черговому каравані, який атакував Рено з бандою, начебто була сестра султана Єгипту і Сирії та лідера значної частини мусульман Саладіна. Це стало останньою краплею в чаші терпіння.

Саладін, чи якщо хочете Салах ед Дін, уже давно був злий на де Шатільйона. Звісно, такої образи воєначальник терпіти не міг. Іскра спалахнула, понеслося!

саладін
Салах ед Дін / Ілюстрація А. Лукінського

На горе набридливого французького лицаря Рене, у той час мусульмани якраз згуртувалися довкола одного ватажка. Саладін підкорив землі і став воєначальником усіх сарацинів. Хрестоносці усвідомили, що дорвалися до когось більшого і схоже сильнішого. Вони написали листа Папі Римському з проханням прислати підмогу, але той чи то пошти вчасно не перевірив, чи просто недооцінив загрози – проігнорував прохання воїнів.

Мусульманська армія пішла на європейців. Саладін повів підлеглих на джихад – священну війну. Чимось схожим це протистояння було і для більшості християн. Воїни з обидвох сторін воювали не лише за славу й гроші, але й за віру та вічне життя. На полі бою зіткнулися 2 дуже вмотивовані армії.

Лицарі палали: від бажання перемогти і страшної спеки в Палестині. Хитрий Саладін зміг спровокувати ворога на спонтанну необдуману атаку. Європейці кинулися звільняти захоплене місто Таверію. Від їхнього табору до пункту призначення було недалеко.

Однак їхати довелося дуже непривітною місцевістю. Все йшло за планом Саладіна. Хрестоносці не встигли дістатися до води. Спраглі та знесилені поставили табір на Рогах Хаттіна.

Коли 20 тисяч вояків вляглися – Саладін наказав підпалити суху рослинність, що була довкола табору християн. Їдкий дим ще більше ускладнив і без того не солодке життя лицарів. Втомлені, спраглі і голодні — просто подарунок для будь-якого ворога.


Актори зіграли ролі бійців / Фото jewishbusinessnews

Водночас мусульмани залюбки смакували водою і обстрілювали табір європейців з луків та арбалетів. Сили залишали хрестоносців, тому вони вирішили не гаяти часу і негайно кинутися в атаку. Відступати було занадто пізно, адже ворог стояв поруч.

Бігти на сарацинів з мечами наважилися не всі. Кілька зрадників втекли до Саладіна і в обмін на життя розповіли йому про всі плани християн. Обізнаний означає озброєний. Мусульмани ринули вперед. Виглядало вочевидь страшно. Піхота королівського війська злякалася, залізла на вершину гори і кинула зброю.

Ті, хто все ж прийняв бій – це здебільшого кіннота, пробилися вглиб побудов війська мусульман та опинилися в оточенні.

На Рогах Хаттіна загинуло приблизно 17 тисяч хрестоносців. Зокрема, багато лордів, магістрів та іншої знаті.

В полон потрапив й ініціатор конфліктів – Рено де Шатільйон. Пригадуєте, це саме він нападав на торговий караван зі сестрою Саладіна. Надокучливого лицаря, подейкують, султан стратив власноруч.

Варто прочитати Летіли назустріч смерті: все про пілотів-камікадзе, яких свідомо відправляли на загибель

Погром страшний. Мусульманам вистачило 7 годин. У лавах тамплієрів та госпітальєрів, які були ядром європейського війська, панувала паніка. Ті хрестоносці, що дивом накивали п'ятами з Рогів Хаттіна, повернулися до Єрусалима і почали готуватися до оборони міста.

На кінець 1187 року Саладін уже завоював майже всю Палестину, а ще – порт Акру. Тому після нетривалих роздумів християни все ж вирішили прийняти пропозицію опонентів: вони здалися.

Майже через сто років послідовники Магомета повернули втрачений Єрусалим. Салах ед Дін гарантував собі важливе місце в історії, але справжньою легендою його зробила не війна, а мир.

Європейці цілком обґрунтовано боялися, що мусульмани їм влаштують таку ж різню, яку організували лицарі, коли самі захоплювали Єрусалим. Однак Саладін зміг переконати своїх солдатів не вбивати мирне населення.

Люди недорого могли викупити власну свободу, а ще воєначальник гарантував безпеку паломникам, які продовжували їхати з Європи до Святої землі. Просто нечувана миролюбність, яка, до слова, не дуже подобалася воїнам султана – вони прагнули кровної помсти.

Що далі відбувалось у Єрусалимі – дивіться у програмі.