Венера огорнута густими хмарами сірчаної кислоти і вуглекислого газу. Вони створюють парниковий ефект на планеті. Як наслідок, температура сягає плюс 500 за Цельсієм, атмосферний тиск у 100 разів вищий, ніж на Землі, а на поверхні утримується безвітряний постійний штиль.
Зазирнути за цю щільну оболонку вчені змогли лише в кінці 80-х, після запуску апарата Магеллан. Зонд здійснив детальне картографування поверхні Венери. Тоді вдалося виявити тисячі древніх вулканів, сотні кратерів, гір, а головне два континенти - Землю Іштар та Землю Афродіти. Кожна за розмірами не менша за Європу.
Завдяки надсучасним методам радіолокації, Магеллан провів зйомки 98 - ми відсотків поверхні Венери. Отримані дані перевели в тривимірні зображення.
“Хтось би міг подумати, що тут на Венері нічого описувати. Дійсно, розпечена поверхня, щільна атмосфера, ще й кислотні дощі призводять до ерозії абсолютно всього, будь - яких гірських порід і мінеральних сполук. Але, як з’ясувалося, ця щільна атмосфера має пропускну здатність, а гаряча поверхня зумовлює випаровування опадів. Всі ці природні процеси було цікаво досліджувати в деталях”, - каже Джим Хед.
До речі, досліджувати Венеру може кожен охочий. Планета чудово проглядається зі звичайних любительських телескопів. А все тому, що Венера - третє за яскравістю світило на небосхилі після Сонця і Місяця. Побачити цю планету найлегше вранці та ввечері. Саме тому Венеру ще називають вранішньою або вечірньою зорею.