Неділя, 9 червня, у Франції вийшла неспокійною: президент країни Еммануель Макрон несподівано та сенсаційно оголосив про розпуск місцевого парламенту, Національних зборів, та призначив позачергові вибори, які пройдуть у дві стадії вже за кілька тижнів.
24 Канал аналізує, як це може негативно вплинути на допомогу Україні та пояснює дещо імпульсивний і, як декому може здатися, навіть завчасний крок французького президента.
Читайте також Вибори до Європарламенту: лідирують проукраїнські чи проросійські партії
Хто переміг у Франції на виборах до Європарламенту
Причина рішення Макрона на поверхні. Його політична сила (партія "Відродження", її генсек – міністр закордонних справ в уряді Габріеля Атталя – Стефан Сежурне) з тріском провалилася на виборах до Європарламенту.
- "Відродження" Макрона отримало лише 15%,
- Натомість перемогу з 32% святкувало "Національне об'єднання". Це ультраправа коаліція на чолі зі спадковою любителькою Путіна Марін ле Пен.
- До її активу можна додати ще 7% партії "Реконкіста" Еріка Земмура, де засвітилася племінниця Ле Пен та онука засновника партії "Національний фронт" Жана-Марі Ле Пена – Маріон Марешаль-Ле Пен.
Тож за ультраправих віддали свої голоси майже 40% французів, і з цим потрібно було щось робити. Власне, Макрон і зробив.
Вибори у Франції / Інфографіка Politico
Показово, що це сталося лише через кілька днів після урочистого святкування 80-річчя висадки в Нормандії, де Макрон був господарем свята, а його гостями – лідери вільного світу. Макрон буквально купався у променях слави та перебував у центрі уваги, робив без применшення історичні заяви… А вже через кілька годин на нього та його політичну силу чекав справжній холодний душ. Але питання – наскільки холодний, бо команда президента Франції безперечно мала дані соціології й точно мала бути готовою до розгрому.
Чому Макрон розпустив парламент
Нових виборів представники ультраправих почали вимагати вже як тільки з'явились перші дані екзитполів. Варто наголосити, що президент Франції мав повне право не брати ці заклики до уваги, тим паче що попереду паризька Олімпіада та футбольне Євро-2024, де Франція серед фаворитів. А значить, є потенціал заглушити спортивними перемогами політичні поразки.
До теми Заява Макрона про вибори спровокувала обвал на фондовому ринку Франції та вдарила по євро
Мер Парижа Анн Ідальго вже заявила, що їй "складно зрозуміти", чому президент вирішив призначити парламентські вибори всього за кілька тижнів до того, як столиця прийматиме Олімпійські ігри.
"Як і багато людей, я була приголомшена, коли почула, що президент вирішив розпустити парламент. Розпуск перед самими Іграми – це дійсно те, що викликає велике занепокоєння", – вважає вона.
Натомість Макрон вирішив не ховатись і не шукати громовідводу. Його репутація мачо, яку він старанно плекав останні понад 2 роки, вимагала рішучих дій, а вони, в традиціях французької політичної культури, полягають в атаці з відкритим забралом.
Я не можу діяти так, ніби нічого не сталося... Саме тому, провівши консультації, передбачені статтею 12 нашої Конституції, я вирішив знову надати вам вибір нашого парламентського майбутнього шляхом голосування,
– так пояснив свої рішення Макрон у зверненні до нації 9 червня 2024 року.
Отже, маємо справу не з політичним самовбивством, бо парламент і до цього був не надто приязним до президента, а з наслідуванням місцевих традицій. І навіть певну стратегію.
Макрон оголошує про розпуск парламенту / Фото EPA
Чи є якісь шанси у Макрона на виборах?
Як це не дивно, але є. По-перше, це будуть вибори не до Європарламенту, де громадяни обирають курс всього Євросоюзу та більше думають про високі матерії та ідеологію.
У парламенті Франції завдання менш амбітні та більш наближені до реального життя. Крім того, поразка на виборах до Європарламенту може мобілізувати прибічників Макрона та дати їм надію на реванш.
Для цього можна використати вже традіційну лякалку про right turn та неофашистів – саме так колись перемогли батька Марін Ле Пен (нагадаємо, що ультраправа справа у Франції – спадкова). Схоже, й нині Макрон розраховує на велику мобілізацію проти Ле Пен та нову коаліцію. Приклади у нього є – нещодавно у Польщі на виборах перемогли праві популісти, але їх проігнрували всі інші політичні сили й залишили нібито тріумфавторів на узбіччі.
Також надію Макрону дає і сама система виборів у Франції, це, нагадаємо, мажоритарка, що проходить у два тури:
- у першому турі для перемоги потрібні 25%, якщо ніхто їх не набирає, до другого туру проходять 2 кандидати, що набрали найбільше голосів;
- у другому турі для перемоги достатньо лише 12,5% голосів (тут вмикається принцип антирейтингів, які вищі у партії Ле Пен).
Нагадаємо, що на парламентських виборах 2022 року партія Макрона, що входила до складу правоцентристського блоку "Разом", здобула перемогу, хоч і не таку, на яку розраховувала.
Вона змогла мобілізувати своїх виборців на другий тур, що й стало вирішальним чинником. У підсумку у 2022 році Франція отримала парламент із сильною опозицією та прогнозами на нові політичні кризи. Вони дійсно були (Макрон не мав більшості й всі його ініціативи проходили важко), проте стосувалися більше внутрішніх питань, натомість зовнішній курс Франції коливань не зазнав.
Чому Макрон та його політика такі важливі для України
Франція – це президентська республіка. У тому ж 2022 році Емануель Макрон переобрався на другий термін. У Франції це 5 років (до 2000-го було 7).
Саме президент Франції визначає зовнішньополітичний курс країни й нині він полягає у послідовній підтримці України у відсічі російської агресії. Україні дуже з цим пощастило.
- Франція та особисто Макрон дуже багато зробили для підтримки нашої держави. Це й фінанси, і лобізм, підготовка українських вояків і широкий спектр зброї: від гаубиць і ракет SCALP до тепер вже винищувачів Mirage.
- Крім того, Макрон виступає активним лобістом введення в Україну військ НАТО та подає приклад іншим союзникам.
Зеленський із Макроном / Фото Le Monde
Цікаво, що французькі парламентарі цю політику цілком поділяють. Це стосується навіть Марін ле Пен – вона публічно зреклася Путіна та стоячи аплодувала президенту Зеленському, коли той виступав перед Національним зборами. Цей момент потрапив в об'єктиви телекамер та розійшовся в ЗМІ.
Отже, навіть ультраправі, які традиційно раніше симпатизували Путіну, нині вважають його занадто токсичним і, можливо, навіть проти власної природи, хочуть тепер бути на правильному боці історії.
Ле Пен (зліва в білому вбранні) аплодує Зеленському / Фото AP
Що буде, якщо партія Ле Пен переможе
Такий варіант виключати не можна, ба більше – на нього треба очікувати, але, мабуть, не з таким розривом. У такому разі новим прем'єром з високою ймовірністю стане 28-й річний очільник партії "Національне об'єднання" Жордан Барделла. Це нова зірка французької політики з 1,3 мільйона підписниками у тіктоці.
Попри італійсько-алжирське походження він є відданим "ідеям нації", також він виступає проти гендерних свобод і подолання червоних ліній Путіна. Окрім того, зустрічається з донькою старшої сестри Марін ле Пен.
Жордан Барделла та Марін Ле Пен / фото AP
Що ж до самої Марін, то її мрія та мета – президентські вибори-2027.
От тоді, в разі її перемоги, для України можуть настати проблеми, а для Росії – дійсно добрі новини. Вона вже й без того радіє та ставить "плюсик" своїй пропаганді у Європі (за неї відповідає Медведчук). Не в останню чергу через активність російських пропагандистів у Франції ультраправі партії здобули перемогу – це є фактом.
Цікаво "Мобілізація до останнього", "нелегітимний Зеленський": як працює російська пропаганда у Франції
Утім, перемога партії Ле Пен на дострокових виборах зовсім не означатиме, що це 100% перемога Росії. Так вже було, наприклад, зі святкуванням в Росії перемоги Трампа у 2016 році.
Ми маємо приклад Італії, де перемога ультраправих на чолі з Мелоні спершу сприймалась як великий ризик для єдності проукраїнської коаліції в ЄС. Натомість в реальності Італія продемонструвала відданість ЄС, а головне – стійку та послідовну підтримку України, навіть маючи відверто проросійських політиків у складі уряду (наприклад заступник голови Ради міністрів Маттео Сальвіні).
Причина таких дій проста: Мелоні – політик, яка керується інтересами своєї держави, а не підкоряється примхам російського диктатора. Відданість інтересам Франції декларують і в політичній силі Ле Пен.
"Національне об'єднання" вже давно у французькій політиці й це поступово справило ефект, що перетворює маргіналів на відповідальних людей, які починають розуміти, де межа між популізмом і політичною відповідальністю. Саме цей процес проходить партія Ле Пен і, на відміну від "Альтернативи для Німеччини", робить це успішно.
Цікаво, що ініціатором виключення стала саме Марін ле Пен, а її партія дала основні голоси. Такі дії можуть свідчити про те, що французькі ультраправі більше не хочуть бути маргіналами й готові до нормалізації. За цим процесом дійсно буде цікаво спостерігати, головне, щоб поставки SCALP та "Міражів" не переривалися.