Чому військова кампанія 2024 року буде ще важливішою

Стратегічний шпагат у 2023 році

Маємо 2 кампанії – 2022 року і 2023 року. Історики майбутнього будуть відзначати значні успіхи Сил оборони України в кампанії 2022 року. Щодо кампанії 2023 року будуть казати, що успіхи Сил оборони були скромнішими, попри феноменальне напруження зусиль і самопожертву наших армійців.

Читайте також Війна між російськими чиновниками виходить на новий рівень

Будь-яка кампанія визначається 3 параметрами:

• політичні цілі,
• чинний воєнний потенціал,
• здатність застосовувати цей потенціал.

У 2022 році в нас була практично ідеальна синхронізація між всіма трьома параметрами. Політичне завдання мінімум, яке мали реалізувати, – це зірвати бліцкриг, виснажити наступальний потенціал ворога і відстояти/повернути максимум свого.

Одним словом стратегічна оборона. Під це ми залучили і відповідний потенціал і продемонстрували відповідну здатність його застосовувати.

У 2023 році рівень політичних завдань зріс – від того, щоб грати від оборони до того, щоб в межах класичної наступальної операції повертати своє. Саме успіх наступальної операції на Півдні був визначений як мірило успіху. Проте під відповідне завдання Сили оборони України не отримали відповідного потенціалу.

Зі здатністю воювати складніше, бо від нас чекали одного – швидкі прориви механізованих сил, – а на виході отримали тактику малих груп, яка була єдино можливою в тих умовах. Так чи інакше, у 2023 році в нас вийшов стратегічний шпагат, коли між політичними цілями, бойовим потенціалом і здатністю його масштабно застосовувати є великий розрив.

Зауважте За яких обставин протести у Дагестані можуть перерости у щось більше

Нам потрібен баланс усіх параметрів

Чому у 2023 році сталося так, а не інакше залишимо на наступні роздуми. Ключове ж питання – що далі? А далі – домашня робота на воєнну стратегію у кампанії 2024 року, де знову буде знайдений правильний баланс між політичними завданнями, потенціалом і здатністю його застосовувати. Щодо цього балансу буде консенсус і всередині країни, і між Україною та партнерами. Бо це і про управляння очікуваннями.

Якщо ми робимо своє домашнє завдання, яке за нас ні Білий дім, ні Конгрес США не зроблять, то ми великі молодці. Якщо ні, то нічого дивуватися, що після ще однієї кампанії бажання нам допомагати в довгостроковій перспективі ще більше випарується.