Суть проекту проста - маленькі камери у їдальнях навчальних закладів знімають підноси учнів до і після прийому їжі. Спеціальна програма аналізує фотографії, і на основі цих даних аналітики визначають калорійність обідів. Аби відстежити, що саме і скільки з'їв кожен школяр, до підносів прикріпили наклейки зі штрих-кодами.
"Ця технологія не лише замінить, але й вдосконалить сучасну методику підрахунку калорій. Зараз в основному все вираховують на папері, а восьмирічна дитина не може заповнити всі ці анкети, тим більше запам’ятати, що саме вона їла. Тому ми вирішили використати камери. Система фіксує практично весь процес харчування, і завдяки отриманим зображенням можна вираховувати поживність їжі", - каже керівник експерименту Роджер Екон.
Відеокамери знімають лише підноси - обличчя школярів у кадри не потрапляють. Відтак участь в експерименті - анонімна.
Другорядна мета проекту - випробувати програму аналізу. Справа в тому, що це перша у світі система розпізнавання їжі. Вона може ідентифікувати харчі за розмірами, формою, кольором та щільністю. Зараз у базі даних системи - близько 7500 видів продуктів.
"Інколи програмі складно зрозуміти що ж це за їжа. Яблуко, до прикладу, впізнати легко - воно має стандартну форму та один з небагатьох кольорів. А от з енчиладою складніше. Це тонкий кукурудзяний млинець, в якому може бути завернута м'ясна начинка, яйце або овочі. Саме з визначенням інгредієнтів зазвичай і виникають проблеми. Зараз ми вкладаємо чималі кошти і зусилля у доопрацювання системи, аби у майбутньому не виникало таких труднощів", - каже керівник експерименту Роджер Екон.
Експеримент схвально оцінили майже всі батьки дітей-учасників. Проект фінансує Міністерство сільського господарства США, бюджет - $2 млн.