У перші дні польські дипломати самотужки забирали речі із квартир своїх колег на випадок мародерства у спорожнілій столиці й одного разу самі були прийняті за злодіїв. Про це журналістам розповів посол Бартош Ціхоцький, який невдовзі завершить роботу на цій посаді.

Дивіться також Невідомі у білоруській формі та балаклавах напали на польських прикордонників

Посольство Польщі готувалось до війни ще у 2021 році

Ціхоцький запам’ятався як один із тих послів, які не поїхали з Києва після початку великої війни. В інтерв’ю він розповів, що до 20-х чисел лютого не мав чіткої впевненості, що війна буде, проте посольство почало готуватися до найгіршого сценарію ще з осені: евакуйовувати або знищувати папери, планувати евакуацію, запасати продукти, пальне, генератори.

За півтора тижня до 24 лютого посол після інформації зі своєї столиці, хоч і без конкретних дат, вирішив евакуювати родини польських дипломатів. Також він назвав "незабутнім" візит до Києва президента Польщі Анджея Дуди і президента Литви Гітанаса Науседи напередодні повномасштабного вторгнення.

У мене було відчуття, що всі розуміють, що це – останні години, останні моменти миру. Під час цього візиту пролунало чимало важливих, навіть особистих запевнень. Наш президент і президент Литви говорили президенту України Володимиру Зеленському, що ми будемо стояти з вами плечем до плеча. Для мене це був явний натяк на те, що я залишаюся фізично стояти плечем до плеча. Але у мене зовсім не було відчуття, що я хочу виїхати. Хоча я прощався зі своїм президентом без розуміння, коли ми з ним зустрінемося наступного разу, і чи зустрінемося взагалі,
– сказав він.

За словами Ціхоцького, у перший день великої війни в посольстві залишалося близько 20 людей. Роботи для них вже не було і за кілька днів, після евакуації другорядних працівників та громадян Польщі, які потребували сприяння, їх залишилося троє.

Це був дуже незвичайний час. Бо, з одного боку, що ми тут могли робити? Ми чекали, ми інформували Варшаву про те, що ми тут бачили. Але насправді це у Варшави тоді було більше інструментів, ніж у нас, щоб взнати, що тут відбувається. Ми не могли сказати, де – в Ірпені, в Бучі чи в Бородянці – перебувають росіяни. Зв’язок з українською владою теж був проблематичний – мені не хотілося відволікати їх своїми запитами, адже вони працювали 24 години на добу,
– розповів Ціхоцький.

Він зізнався, що у ті дні польські дипломати відчували страх, але намагалися діяти раціонально. Зокрема вони побоювалися, що у спорожнілому місті до них можуть завітати злочинці чи незнайомі з поняттями міжнародного права диверсанти, якби росіяни зайшли у Київ.

Але досить скоро до нас почали приходити колеги з різних українських спецслужб, з СБУ, Нацгвардії і так далі. Вони запевняли нас, що за нами наглядають, їм дуже важливо, що ми тут залишилися, і вони це дуже цінують, що ми в безпеці. І що в разі чого вони нас попередять. Це дуже підіймало нам настрій,
– згадав Ціхоцький.

Як польських дипломатів прийняли за злочинців

Посол особисто вирішив зайнятися евакуацією до приміщення посольства речей з орендованих квартир польських дипломатів, які виїхали "з одним рюкзаком". Дипломати знайшли "кілька чоловіків з іржавою вантажівкою" та разом з ними вирушили збирати майно. Однак не минулося без курйозів, тому що дипломати чомусь не подумали про те, щоб попереджати про їхні візити власників тих квартир.

В одній з квартир чуємо ми наполегливий стукіт у двері. Відчиняємо – а там патруль тероборони з автоматами. Сусідка викликала, бо почула якийсь рух. Вона ж знала, що там жили поляки, потім вони виїхали, а тут хтось щось починає… Мені тоді дуже сподобалися і дії цієї сусідки, і швидка реакція тієї тероборони. Я тоді подумав, що ми в безпеці. Можливо, це не була найприємніша для мене пригода, але загалом вона давала підстави для оптимізму, бо вона показувала, що громадяни самоорганізовуються і підтримують один одного,
– розповів Ціхоцький.

Він додав, що у Києві, окрім нього, на той час були посли Туреччини, Китаю, Індії, Туркменістану, які евакуйовували своїх громадян, а ще посол Ватикану.