Позиційна війна не є нескінченно стабільною: ЗСУ тиснуть на ворога контратаками, – ISW

За словами експертів, своїми діями українські військові підкреслюють, що поточний стан позиційної війни вздовж лінії фронту не є нескінченно стабільним.

До теми ЗСУ можуть зірвати наступ ворога: ISW вказав на нюанс з ударом по командному пункту

Як Сили оборони перехоплюють ініціативу у росіян на фронті

Аналітики послалися на слова першого заступника міністра оборони Івана Гаврилюка, зокрема про те, що прибуття західної допомоги на передову дозволило ЗСУ стабілізувати критичні ділянки фронту. Генерал розповів, що наші захисники здійснили тактично важливі та успішні локалізовані контратаки на півночі Харківської області та в напрямку Кремінної (в районі кордону Донецької й Луганської областей), починаючи із середини травня 2024 року.

Українські сили поки не проводять контратаки в тому масштабі, який необхідний для перехоплення ініціативи на полі бою, але ці тактичні дії збільшують витрати, що накладаються на російські війська за продовження реалізації своєї повільної, болісної теорії наступу,
– зазначили аналітики.

В ISW нагадали про українські контратаки на півночі Харківської області, в результаті яких противник був змушений передислокувати окремі підрозділи подалі від місця, де мало гіпотетично перебувати їхнє централізоване командування. ISW зазначає, що в середині червня Росія перекинула підрозділи 810-ї бригади морської піхоти (Чорноморський флот) й батальйон тактичного командування (група 9-ї мотострілецької бригади 1-го армійського корпусу "ДНР") на Харківський напрямок. Водночас інші підрозділи цих формувань залишилися в районах Кринків на Херсонщині та Торецька на Донеччині, де вони вже тривалий час ведуть бойові дії.

Аналітики також зазначили про рішення російського військового командування про розподіл і передислокацію повітряно-десантних підрозділів уздовж лінії фронту для бойових дій. Зокрема, підрозділи 137-го повітряно-десантного полку 106-ї дивізії збройних сил Росії були перекинуті до Херсонської області та поблизу Сіверська Донецької області.

"Непорівнянне розгортання елементів одного й того ж ширшого формування є переконливим індикатором того, що російські сили починають відчувати тиск українських контратак. Це підкреслює, що лінія фронту не така статична, як її оцінює Путін", – зауважили в Інституті вивчення війни.

Водночас аналітики стверджують, що здатність України здійснювати сильніші й скоординовані контратаки залежить від постійної військової допомоги з боку західних союзників.