30 – 40 тисяч військових з Європи в Україні: ідея Макрона актуальна, але хто надішле солдатів

Залучення росіянами у війні проти України частин регулярної армії КНДР та повернення до Білого дому Дональда Трампа повернуло актуальність дискусії щодо залучення військ західних союзників для допомоги ЗСУ. 

Ще взимку 2024 року президент Макрон шокував (як і належить візіонеру) союзників (насамперед тодішнього канцлера ФРН  Шольца) ідеєю відправити війська до України, то у 2025-му про такий план говорять все частіше й він знаходить нових прибічників. Особливо після перемоги на виборах президента США Дональда Трампа. Його президентство відроджує ідею Макрона про розгортання західного військового контингенту в Україні як стримувального фактора проти нової російської агресії в майбутньому. Рік тому цю ідею відкинули як нездійсненну і занадто ризиковану.

Якщо спершу взагалі не було зрозуміло, а чи дасть згоду на це Україна, то нині цілком прозорі натяки на це ми бачимо в словах самого Зеленського, а західні ЗМІ взагалі пишуть про 30 000 – 40 000 європейських багнетів на лінії розмежування в Україні. Натомість Зеленський у Давосі 22 січня 2025 року вже заговорив і про 200 000 іноземних військових. Щоправда, наразі Європа до такої кількості просто не готова.

Наскільки це реально та як визріває політична воля для такого рішення – читайте в матеріалі 24 Каналу.

До теми Миротворчий контингент в Україні: який з 3-х сценаріїв його впровадження найбільш реалістичний

Чи є в українському Плані перемоги щось про іноземні війська в Україні

• другий пункт документа передбачає спільні дії ППО та збиття російських ракет та літаків, а також розширення обміну розвідувальними даними між Україною та НАТО;
• третій пункт Плану перемоги передбачає розміщення на території України неядерного стратегічного пакету стримування;
• четвертий пункт передбачає спільний захист і інвестування у видобуток стратегічних ресурсів України на трильйони доларів; 
• п'ятий пункт стосується періоду після війни та є перспективою, проте ідея про обмін воєнним досвідом і військовими контингентам може бути кроком не лише для розміщення українців у Європі, але й зворотної місії союзників по НАТО, яким необхідно буде набувати досвід.

Неядерне стримування і розміщення військ: можливі варіанти

Що саме мається на увазі під "неядерним стратегічним пакетом стримування" – військова таємниця, проте без сумнівів тут мовиться про розміщення іноземних військових і непростих. Кількість їхня також може бути доволі значною.

До прикладу, згадаємо нещодавню операцію США з перекидання до Ізраїлю систем ПРО THAAD. Стандартна кількість персоналу для розгортання та належної роботи такої батареї – приблизно сотня військових. Американцям вдалося скоротити їхню фізичну присутність на ізраїльській землі коштом розміщення частини персоналу та радарів на своїх авіаносцях.

Проте в українському випадку такий варіант навряд чи можливий, хоча б через позицію Туреччини щодо непорушності норм конвенції Монтре, яка забороняє захід воєнних кораблів через Чорноморські протоки під час бойових дій.

Крім операторів "пакету стримування", НАТО може запропонувати й традиційні контингенти. Вони можуть виконувати в Україні одразу декілька функцій. 

• Перша ідея – підготовка та навчання нових українських підрозділів

Цей план вже частково реалізований, здебільшого непублічно. Утім, після демаршу КНДР особливого сенсу ховатися вже немає. Тому союзники України все активніше починають говорити про формалізацію присутності іноземних інструкторів і масштабування проєкту.

Зокрема, очільник МЗС Литви Габріелюс Ландсбергіс 21 жовтня 2024 року заявив, що на тлі повідомлень про залучення військ КНДР до війни в Україні Заходу слід повернутись до ідеї Макрона про відправлення військ НАТО на українську територію.

Ми все ще пасемо задніх, реагуючи на ескалацію, замість того щоб змінити це. Ідею Макрона слід переглянути – краще пізно, ніж ніколи,
– Габріелюс Ландсбергіс в соцмережі X закликає союзників діяти сміливіше.

• Друга ідея – це підготовка та вишкіл під орудою українських ветеранів

Це, до речі, цілком реальний варіант, бо вояки та офіцери НАТО наразі мають лише теорію. Натомість практика та досвід дійсно сучасної війни – майже виключний привілей Сил оборони України, бо українські бійці знають, що таке танкові битви під Тростянцем, загальновійськові операції з проривами фронту, десантні рейди та війна FPV-дронів.

Що буває, коли красива, успішна та дуже технологічна армія не враховує реалій, нам показав в реальному часі ЦАХАЛ, який наробив усіх можливих помилок у перші дні операції в Газі. Так само й Росія (та сама друга армія світу) втратила в перші місяці вторгнення в Україну ледь не весь свій кадровий ресурс, що готувала роками, й потім змушена була проводити панічну мобілізацію та вигрібати усіх зеків і бомжів, щоб заткнути ними дірки.

За всі ці помилки було сплачено кров’ю, і європейці навряд захочуть платити таку ціну, особливо коли вже є вчителі та умови.

До теми Україна виграла час: чому країни Європи повертають призов до армії, зокрема жінок

• Третя ідея – розміщення військ НАТО на лінії зіткнення

Коли президент Зеленський у вересні 2024 року говорив, що потенційний мир набагато ближче, ніж здається, його слова здивували багатьох. Утім, російський "м'ясний наступ", що триває з жовтня 2023 року, не може бути вічним, і жодні бойові корейці, загримовані під бурятів, тут не допоможуть.

Відповідно до динаміки втрат окупантів в Україні, їх вистачить хіба на тиждень (особливо після того, як Пентагон перестав "вдавати дурника" й оголосив комуністів законними воєнними цілями), а далі доведеться "згортати лавочку".

Завершення активної фази бойових дій не означатиме перемоги ані України, ані Росії. Остання абсолютно точно спробує відновити сили для нової спроби. Щоб цього не сталося, й потрібні західні війська на фронті. Бо за вбитих корейців ніхто не спитає, але реальні (а не вигадані Скабєєвою) солдати НАТО – це якраз та "червона лінія", яку боягуз Путін не перетне, яким би хворим маніяком він не був.

Оптимальним для нас варіантом буде, якщо союзники не стануть чекати зупинки активної фази, а почнуть вже діяти тепер (власне, це і передбачав один з варіантів плану Макрона).

Якщо війська НАТО стануть буфером для українців, ми нарешті зможемо скасувати воєнний стан і здійснити давню мрію наших західних партнерів – провести вибори. Так союзники покажуть, що готові діяти відповідально та захищати власні інвестиції в безпеку.

• Четверта ідея – розміщення сил стримування в тилу

У 2025 році лідери Франції та Великої Британії активізували дискусію щодо миротворців, яких вони бачать як сили стримування Росії. За планом, ці війська мають розміститись в тилу ЗСУ. Це вивільнить сили для українського війська, а також створить "фактор невизначеності" для росіян, адже тепер кожен потенційний удар по українських тилах нестиме ризик удару по силах НАТО.

Нині Україна змушена тримати великі сили на Півдні та Півночі країни через потенційну загрозу з боку Білорусі та російського анклаву в Молдові, а також через ризик висадки російського десанту на Одещині.

Імовірність всіх цих подій невелика, але не є нульовою. Через це Росія відтягує значні ресурси Сил оборони, які б можна було використати на Курському фронті, на Донбасі, Харківщині чи Запоріжжі з Херсонщиною. У разі, якщо війська НАТО стануть на позиції на Житомирщині та Одещині, ми отримаємо суттєві підкріплення для проведення власних операцій на фронті.

Росіяни цього варіанту дуже бояться, проте нема одностайності щодо нього і серед союзників. Наприклад, американці наполягають, що на ці сили не має поширюватись 5 пункт Вашингтонського договору про взаємну допомогу країн НАТО, а у Франції та Великій Британії досі не визначились, що буде, якщо Росія все ж наважиться атакувати європейський контингент на території України.

Чи підтримують країни ЄС відправлення військ в Україну

Звісно, таке рішення потребує політичної волі та консенсусу в ЄС і НАТО. Але не на рівні цих наддержавних інститутів (бо є Угорщина та Словаччина, а з 14 лютого 2025 року і промови нового віцепрезидента Венса – і США), а для кожної держави окремо.

Каталізатором має стати те, що Європа вже зрозуміла, що Путін не зупиниться, інакше він би не намагався вкрасти вибори в Молдові та Грузії, не засилав шпигунів і диверсантів до Європи та не погрожував знищити Францію, Німеччину, Велику Британію та всіх інших.

Оскільки маємо в НАТО Угорщину та Словаччину, тримаємо в голові ще й Туреччину, яка веде свою гру, то рішення про відправлення експедиційних військ до України доведеться ухвалювати персоніфіковано на рівні окремих держав. Статут НАТО цього не забороняє.

Перешкодою можуть стати внутрішні проблеми країни. Наприклад, нині важко уявити, що на бойове чергування десь на Житомирщині заступлять німців. Проте ніколи не кажи ніколи. Особливо після виборів 23 лютого 2025 року, які завершать еру Шольца та розпочнуть період більшої рішучості.

Нагадаємо, що в лютому 2024-го Олаф Шольц, реагуючи на план Макрона, пообіцяв, що жодні європейські чи натівські війська не будуть розгорнуті в Україні. Нині ж видається, що його позиція стає все більш маргінальною.

Як і сам пан Олаф, який стрімко перетворюється на "кульгаву качку", і коли він неодмінно піде у відставку, питання "Таурусів" та вояків Бундесверу в Україні знову стануть актуальними. Принаймні так нині каже новий "майже" канцлер Фрідріх Мерц.

Важливо мати таку можливість хоча б як варіант. Кожного разу, коли ми говоримо про війська в Україні, це дає Путіну трохи більше невизначеності щодо того, куди рухається конфлікт. І це добре,
– естонський депутат Європарламенту і колишній генерал та командувач Збройних Сил Естонії з 2011 по 2018 рік Ріхо Терхас у коментарі Politico демонструє адекватне розуміння ситуації.

Саме тому над словами президента Федеральної служби розвідки Бруно Каля про те, що "російські збройні сили можуть бути в змозі здійснити атаку на НАТО не пізніше кінця цього десятиліття", вже ніхто не сміється і не вважає головного німецького розвідника фантазером, який лише хоче вибити нові мільярди євро на воєнні контракти. Бо небезпека реальна – її показують просто по Euronews, як і російські диверсанти в Старій Європі.

На щастя, в Європі далеко не всі готові бути Орбанами (тобто прем'єром Угорщини та його радником Балашем. Орбан, який називає опір росіянам безвідповідальним і в якості прикладу наводить криваве придушення росіянами угорської революції 1956 року).

І якщо європейці не хочуть ганьби та потенційного геноциду вже в себе вдома, то мають діяти рішуче.

Доказом цього є груднева активність президента Франції Макрона. Він взяв на себе обов'язки головного комунікатора між Трампом і Зеленським на відкритті оновленого Нотр-Даму в Парижі, а після цього гостював у Польщі. Місцеве видання Rzeczpospolita розкриває деталі місії Макрона та розповідає деталі його пропозиції. Інформацію польських журналістів підтверджують дипломатичні джерела видання Politico.

Мовиться про 40 тисяч європейських військових, тобто 5 бригад, які стануть на лінії розмежування між Росією та Україною. Очікується, що одна з бригад, можливо, буде польською, хоча сам Туск наразі це заперечує.

Чи вистачить цього на понад 1200 кілометрів фронту – питання риторичне, але це лише початок переговорів.

Зазначимо, що політична криза у Франції ніяк не вплине на цей процес, бо президент Макрон не має зважати на союз лівих та ультраправих у парламенті, бо одноосібно ухвалює рішення про використання французьких збройних сил і напрямок зовнішньої політики. У Польщі ситуація інша, проте консенсус також має бути знайдений, хоча нині поляки швидше налаштовані проти.

Це не формула, яка б дозволила нам прийняти таке рішення. Направлення польських військ в Україну мало б сенс лише у форматі НАТО,
– сказав у коментарі Politico анонімний польський чиновник, додавши, що рішення про миротворчі місії повинні прийматися в межах Організації Об'єднаних Націй або Організації з безпеки та співробітництва в Європі, а не в межах двосторонньої дискусії з французьким президентом. 

Але легендарна польська обережність, сподіваємось, незабаром може зникнути (сумнівно – 24 канал), як має зникнути й німецька обережність разом із закінченням ери правління канцлера Шольца.

Його потенційний наступник – лідер ХДС Фрідріх Мерц – нещодавно відвідав Київ і безперечно обговоренню ідей Макрона знайшлося місце під час зустрічі політика з президентом Зеленським.

Що про війська НАТО в Україні думають у США

У 2025 році заяви про прибуття військ НАТО до України почали лунати все гучніше. Тон дискусії задав український президент Володимир Зеленський, який 22 січня у Давосі заявив, що миротворців не лише чекають, але їх має бути дуже багато.

Я підтримую ідею контингентів як частину гарантій безпеки. Оскільки у них (російських окупантів — 24 Канал) є півторамільйонна армія, то нам потрібні контингенти зі значною кількістю військових. 200 тисяч – це мінімум. Інакше це ніщо,
– Зеленський у Давосі шокував союзників.

Згодом сам президент в інтерв'ю Bloomberg уточнив власну заяву, пояснивши, що така кількість (або навіть більша) була б необхідна в разі скорочення ЗСУ (як того наразі вимагає Путін).

Тобто Зеленський передав привіт тим союзникам, які так довго думали, що нині опинилися, за словами генсека НАТО, перед ризиком вивчення російської мови та перетворення в разі окупації на "росіян".

Але не лише Європа думає над мирним врегулюванням, бо в США також є свої миротворці. Щоправда, останні рухи адміністрації Трампа в цьому напрямку оптимізму не додають, бо новий президент США направив до Європи своїх емісарів, щоб ті повідомили наступні речі:

• Європа не є пріоритетом для США;
• американських військ в Україні не буде;
• натомість це має бути комбінований контингент у складі європейців та представників "Глобального півдня", наприклад, бразильців. Цікаво, про свою можливу згоду вже заявила Швейцарія. Також є сигнали, що про це може "подумати" Китай.

Після цього ще був старт сепаратних переговорів між США та Росією, більше схожих на зраду на капітуляцію. Склалося враження, що Америка та Трамп погодились на всі умови Путіна за спинами України та Європи, натомість нічого не отримавши від агресора. Зате агресор, який одурів від таких подарунків долі, нахабно почав голосити, що забороняє європейським силам стримування навіть думати про прибуття до України. І взагалі – було б добре, якби американські війська забралися геть зі Східної Європи.

При цьому росіяни могли б і промовчати, бо російська пропаганда вже давно росіян підготувала, що їх армія воює в Україні не з ЗСУ, а з "хижим НАТО".

Де можуть розмістити європейських миротворців 

Така нахабність росіян та безвольність американців обурила як Україну, так і ЄС з Великою Британією. Європейські лідери мають надію переконати Трампа не робити дурниць і поводитись відповідально. Черговий раунд вмовлять очікується 24 і 27 лютого, коли до США почергово прибудуть Макрон і Кір Стармер. 

У Вашингтоні вони спробують переконати Трампа припинити сепаратні переговори з Путіним, поки той не "злив" ще щось, а в обмін на це Європа візьме на себе зобов'язання щодо гарантування безпеки України в майбутньому. Тобто план про сили стримування стане реальністю.

Нагадаємо, що Трамп стабільний у своїй непередбачуваності. Тому шанси, що він і цього разу змінить свою думку, існують.

Проблема в тому, що в Європи наразі немає чіткого плану, а головне – рішучості всіх країн Старого світу до жертв. Її шукали весь минулий тиждень, коли Макрон двічі збирав представників ЄС, продовжують робити це й нині.

Водночас британське видання The Telegraph розповіло про ймовірні деталі плану розміщення європейських військових в Україні.

• Згідно з англо-французьким планом, до України буде направлено менше ніж 30 000 європейських військових для захисту міст, портів та інших головних об'єктів інфраструктури, як-от атомні електростанції, які розташовані далеко від лінії фронту.
• Замість розміщення значної кількості військ на території країни, що воює, основна місія полягатиме у "технічному моніторингу", зокрема через використання розвідувальних літаків, дронів та супутників для забезпечення "повної картини того, що відбувається", як зазначив один із західних чиновників.

Якщо поглянути на карту, то можна дійти до висновку, що Полтава, Дніпро та Кривий Ріг, ймовірно, стануть базами для іноземних військ.

Де можуть розмістити європейських миротворців / Карта The Telegraph

• Операція буде підтримуватись необхідною вогневою потужністю для "моніторингу та збиття цілей", щоб відновити польоти комерційних авіарейсів, відкривши український повітряний простір.
• До Чорного моря також буде направлено патрульні кораблі для спостереження за загрозами з боку Росії для комерційних морських шляхів.

У виданні зауважили, що цей план, який обговорюють західні офіційні особи, значно відрізняється від вимог президента України Володимира Зеленського, який вимагав миротворчу місію чисельністю 200 000 осіб.

24 лютого 2025 року, в треті роковини повномасштабного російського вторгнення, до Києва прибули лідери ЄС на чолі з Урсулою фон дер Ляйєн, а також лідери європейських держав та канадський прем'єр Трюдо. В  столиці України вони будуть шукати вихід та нові варіанти. Побажаємо їм успіхів.