40 тисяч військових НАТО в Україні: ідея Макрона знову актуальна, але хто надішле солдатів
Залучення росіянами у війні проти України частин регулярної армії КНДР повернуло актуальність дискусії щодо залучення військ західних союзників для допомоги ЗСУ.
Якщо взимку 2024 року президент Макрон шокував (як і належить візіонеру) союзників (насамперед канцлера Шольца) ідеєю відправити війська до України, то зараз про такий план говорять все частіше й він знаходить нових прибічників, особливо після перемоги на виборах президента США Дональда Трампа в листопаді.
Якщо на початку року не було зрозуміло, а чи дасть взагалі згоду на "Макрон, введи війська" Україна, то нині цілком прозорі натяки на це ми бачимо в самому Плані перемоги Зеленського, а західні ЗМІ взагалі пишуть про 40 000 європейських багнетів на лінії розмежування в Україні та на Курщині.
Наскільки це реально та як визріває політична воля для такого рішення – читайте в матеріалі 24 Каналу.
До теми Макрон відреагував на небажання Польщі відправляти війська до України
Чи є в Плані перемоги щось про іноземні війська в Україні
- другий пункт документа передбачає спільні дії ППО та збиття російських ракет та літаків, а також розширення обміну розвідувальними даними між Україною та НАТО.
- третій пункт Плану перемоги передбачає розміщення на території України неядерного стратегічного пакету стримування.
- четвертий пункт передбачає спільний захист і інвестування у видобуток стратегічних ресурсів України на трильйони доларів.
- п'ятий пункт стосується періоду після війни та є перспективою, проте ідея про обмін воєнним досвідом і військовими контингентам може бути кроком не лише для розміщення українців у Європі, але й зворотної місії союзників по НАТО, яким необхідно буде набувати досвід.
Неядерне стримування і розміщення військ: три можливі варіанти
Що саме мається на увазі під "неядерним стратегічним пакетом стримування" – військова таємниця, проте без сумнівів тут мовиться про розміщення іноземних військових і не простих. Кількість їхня також може бути доволі значною.
До прикладу, згадаємо нещодавню операцію США з перекидання до Ізраїлю систем ПРО THAAD. Стандартна кількість персоналу для розгортання та належної роботи такої батареї – приблизно сотня військових. Американцям вдалося скоротити їхню фізичну присутність на ізраїльській землі коштом розміщення частини персоналу та радарів на своїх авіаносцях.
Проте в українському випадку такий варіант навряд чи можливий, хоча б через позицію Туреччини щодо непорушності норм конвенції Монтре, яка забороняє захід воєнних кораблів через Чорноморські протоки під час бойових дій.
Крім операторів "пакету стримування", НАТО може запропонувати й традиційні контингенти. Вони можуть виконувати в Україні одразу декілька функцій.
Перша ідея – підготовка та навчання нових українських підрозділів
Цей план вже частково реалізований, здебільшого непублічно. Утім, після демаршу КНДР особливого сенсу ховатися вже немає. Тому союзники України все активніше починають говорити про формалізацію присутності іноземних інструкторів і масштабування проєкту.
Зокрема, очільник МЗС Литви Габріелюс Ландсбергіс 21 жовтня заявив, що на тлі повідомлень про залучення військ КНДР до війни в Україні Заходу слід повернутись до ідеї Макрона про відправлення військ НАТО на українську територію.
Ми все ще пасемо задніх, реагуючи на ескалацію, замість того щоб змінити це. Ідею Макрона слід переглянути, краще пізно, ніж ніколи,
– Габріелюс Ландсбергіс в соцмережі Х закликає союзників діяти сміливіше.
Друга ідея – це підготовка та вишкіл під орудою українських ветеранів
Це, до речі, цілком реальний варіант, бо вояки та офіцери НАТО наразі мають лише теорію. Натомість практика та досвід дійсно сучасної війни – майже виключний привілей Сил оборони України, бо українські бійці знають, що таке танкові битви під Тростянцем, загальновійськові операції з проривами фронту, десантні рейди та війна FPV-дронів.
Що буває, коли красива, успішна та дуже технологічна армія не враховує реалій, нам показав в реальному часі ЦАХАЛ, який наробив усіх можливих помилок у перші дні операції в Газі. Так само й Росія (та сама друга армія світу) втратила в перші місяці вторгнення в Україну ледь не весь свій кадровий ресурс, що готувала роками, й потім змушена була проводити панічну мобілізацію та вигрібати усіх зеків і бомжів, щоб заткнути ними дірки.
За всі ці помилки було сплачено кров’ю, і європейці навряд захочуть платити таку ціну, особливо, коли вже є вчителі та умови.
До теми Україна виграла час: чому країни Європи повертають призов до армії, зокрема жінок
Третя ідея – розміщення військ НАТО на лінії зіткнення
Коли президент Зеленський у вересні 2024 року говорив, що потенційний мир набагато ближче, ніж здається, його слова здивували багатьох. Втім, російський "м'ясний наступ", що триває з жовтня 2023 року, не може бути вічним, і жодні бойові корейці, загримовані під бурятів, тут не допоможуть.
Відповідно до динаміки втрат окупантів в Україні, їх вистачить хіба на тиждень (особливо після того, як Пентагон перестав "вдавати дурника" й оголосив комуністів законними воєнними цілями), а далі доведеться "згортати лавочку".
Завершення активної фази бойових дій не означатиме перемоги ані України, ані Росії. Остання абсолютно точно спробує відновити сили для нової спроби. Щоб цього не сталося, й потрібні західні війська на фронті. Бо за вбитих корейців ніхто не спитає, але реальні (а не вигадані Скабєєвою) солдати НАТО – це якраз та "червона лінія", яку боягуз Путін не перетне, яким би хворим маніяком він не був.
Оптимальним для нас варіантом буде, якщо союзники не стануть чекати зупинки активної фази, а почнуть вже діяти тепер (власне, це і передбачав один з варіантів плану Макрона).
Нині Україна змушена тримати великі сили на Півдні та Півночі країни через потенційну загрозу з боку Білорусі та російського анклаву в Молдові, а також через ризик висадки російського десанту на Одещині.
Імовірність всіх цих подій невелика, але не є нульовою. Через це Росія відтягує значні ресурси Сил оборони, які б можна було використати на Курському фронті, на Донбасі, Харківщині чи Запоріжжі з Херсонщиною. У разі, якщо війська НАТО стануть на позиції на Житомирщині та Одещині, ми отримаємо суттєві підкріплення для проведення власних операцій на фронті.
Чи підтримують країни ЄС відправлення військ в Україну
Звісно, таке рішення потребує політичної волі та консенсусу в ЄС і НАТО. Проте Захід вже зрозумів, що Путін не зупиниться, інакше він би не намагався вкрасти вибори в Молдові та Грузії, не засилав шпигунів і диверсантів до Європи та не погрожував знищити Францію, Німеччину Велику Британію та всіх інших.
Оскільки маємо в НАТО Угорщину та Словаччину, тримаємо в голові ще й Туреччину, то рішення про відправлення експедиційних військ до України доведеться ухвалювати персоніфіковано на рівні окремих держав. Статут НАТО цього не забороняє.
Перешкодою можуть стати внутрішні проблеми країни. Наприклад, нині важко уявити, що на бойове чергування десь на Житомирщині заступлять німці. Проте ніколи не кажи "ніколи".
Нагадаємо, що в лютому 2024-го Олаф Шольц, реагуючи на план Макрона, пообіцяв, що жодні європейські чи натівські війська не будуть розгорнуті в Україні. Нині ж видається, що його позиція стає все більш маргінальною.
Як і сам пан Олаф, який стрімко перетворюється на "кульгаву качку", і коли він неодмінно піде (у 2025 році), питання "Таурусів" та вояків Бундесверу в Україні знову стануть актуальними.
Важливо мати таку можливість хоча б як варіант. Кожного разу, коли ми говоримо про війська в Україні, це дає Путіну трохи більше невизначеності щодо того, куди рухається конфлікт. І це добре,
– естонський депутат Європарламенту і колишній генерал та командувач Збройних Сил Естонії з 2011 по 2018 рік Ріхо Терхас у коментарі Politico демонструє адекватне розуміння ситуації.
Саме тому над словами президента Федеральної служби розвідки Бруно Каля про те, що "російські збройні сили можуть бути в змозі здійснити атаку на НАТО не пізніше кінця цього десятиліття", вже ніхто не сміється і не вважає головного німецького розвідника фантазером, який лише хоче вибити нові мільярди євро на воєнні контракти. Бо небезпека реальна – її показують просто по Euronews, як і російські диверсанти в Старій Європі.
На щастя, в Європі далеко не всі готові бути Орбанами (тобто прем'єром Угорщини та його радником Балашем. Орбан, який називає опір росіянам безвідповідальним і в якості прикладу наводить криваве придушення росіянами угорської революції 1956 року).
І якщо європейці не хочуть ганьби та потенційного геноциду вже в себе вдома, то мають діяти рішуче.
Доказом цього є груднева активність президента Франції Макрона. Він взяв на себе обов'язки головного комунікатора між Трампом і Зеленським на відкритті оновленого Нотр-Даму в Парижі, а після цього гостював у Польщі. Місцеве видання Rzeczpospolita розкриває деталі місії Макрона та розповідає деталі його пропозиції. Інформацію польських журналістів підтверджують дипломатичні джерела видання Politico.
Мовиться про 40 тисяч європейських військових, тобто 5 бригад, які встануть на лінії розмежування між Росією та Україною. Очікується, що одна з бригад, можливо, буде польською, хоча сам Туск наразі це заперечує.
Чи вистачить цього на понад 1200 кілометрів фронту – питання риторичне, але це лише початок переговорів.
Зазначимо, що політична криза у Франції ніяк не вплине на цей процес, бо президент Макрон не має зважати на союз лівих та ультраправих у парламенті, бо одноосібно ухвалює рішення про використання французьких збройних сил і напрямок зовнішньої політики. У Польщі ситуація інша, проте, консенсус також має бути знайдений, хоча нині поляки швидше налаштовані проти.
Це не формула, яка б дозволила нам прийняти таке рішення. Направлення польських військ в Україну мало б сенс лише у форматі НАТО,
– сказав у коментарі Politico анонімний польський чиновник, додавши, що рішення про миротворчі місії повинні прийматися в межах Організації Об'єднаних Націй або Організації з безпеки і співробітництва в Європі, а не в межах двосторонньої дискусії з французьким президентом.
Але легендарна польська обережність, сподіваємось, незабаром може зникнути, як має зникнути й німецька обережність разом із закінченням ери правління канцлера Шольца. Його потенційний наступник – лідер ХДС Фрідріх Мерц – нещодавно відвідав Київ і безперечно обговоренню ідей Макрона знайшлося місце під час зустрічі політика з президентом Зеленським.
Що про війська НАТО в Україні думають у США
Але не лише Європа думає над мирним врегулюванням, не треба ставити хрест і на наразі головній рушійній силі НАТО. Бо в США також незабаром зміниться влада й можуть кардинально змінитися уявлення про ескалацію. Принаймні, вже лунають голоси про необхідність появи американських військових в Україні.
Адміністрація Байдена – Гарріс повинна чітко заявити, що участь північнокорейських військ у цьому конфлікті є "червоною лінією" для Сполучених Штатів… Якщо північнокорейські війська вторгнуться на суверенну територію України, Сполученим Штатам необхідно серйозно розглянути можливість прямих військових дій проти північнокорейських військ,
– голова Комітету з питань розвідки Палати представників республіканець Майк Тернер демонструє, якими можуть бути республіканці, та змушує ностальгічно згадувати Джона Маккейна.
Нагадаємо, що саме завдяки американським військам свого часу комуністи не захопили всю Корею, згодом Південна Корея продемонструвала свою успішність як політичний проєкт з побудови демократичного прозахідного режиму та стала одним із головних союзників США в регіоні, який нині в самій Америці вважають стратегічним.
То чому б не повторити свій успіх в Україні? Так, наразі Трамп нібито проти цього, але хіба він не змінював свою думку кардинально під тиском обставин або коли побачив нову вигоду?
Якщо війська НАТО стануть буфером для українців, ми нарешті зможемо скасувати воєнний стан і здійснити давню мрію наших західних партнерів – провести вибори. Так Європа та США покажуть, що готові діяти відповідально та захищати власні інвестиції в безпеку.