Війна завжди змінює людей. Змінюються уявлення про побут, цінності, безпеку та майбутнє. Однак також війна загострює почуття. Це про витримку, підтримку і щоденний вибір залишатися разом, навіть коли навколо все змінюється.

Під час війни може утворитись дуже глибокий зв'язок між двома людьми у камуфляжі, які намагаються зберегти кохання, попри гуркіт вибухів. Однак вони завжди пам'ятають, що під час бойового завдання вони – лише побратими.

У проєкті "Війна. Любов і терапія" 24 Канал поговорив з військовою психологинею Оленою Мороз, яка пояснила, чому любов заслуговує місце на фронті. Водночас Андрій Добрий, оператор роти РЕБ, старший солдат, і його дружина Марина Плещеєва, водійка роти РЕБ та солдат з 93 бригади "Холодний Яр", поділились своїм досвідом та розповіли, як їм вдається зберігати стосунки.

Дивіться також Жінці не місце на війні? Вони тут уже 10 років – інтерв'ю з ветеранкою Катериною Галушкою

Андрій Добрий та Марина Плещеєва познайомились 1 жовтня 2023 року на благодійному забігу. На цей момент обоє були волонтерами та допомагали війську. Тому пара одразу знайшла спільні теми.

4 січня 2024 року Андрій добровільно приєднався до війська, що планував вже давно. 1 березня цього ж року пара одружилась. Марина також раніше хотіла служити, але через стан здоров’я та питання, куди саме йти, приєдналась до війська через два місяці.

От я і вирішила долучитись сюди, до Андрія. Служба чоловіка стала однією з причин. До цього я вже жила в Краматорську і волонтеркою їздила на фронт,
– пригадала вона.

Пара служить в одній бригаді та роті, але в різних взводах. Андрій та Марина жартома зауважили, що найважче у стосунках – приготувати їжу, на що не вистачає часу. Всі інші проблеми та складні ситуації пара проходить поруч. Буденні речі на війні здаються не важливими – сварки через будь-які дрібниці не мають сенсу на війні.

"Ми завжди підтримуємо один одного, розв’язуємо складні проблеми. За 2 роки служби у нас було надто багато випробувань, як для 2 років стосунків. Найскладніше – це побут, все інше ми проходимо рука в руку", – сказала Марина.

Андрій та Марина на службі / Фото надане 24 Каналу

Пара додала, що їм набагато легше перебувати разом, навіть на війні. Марині складно уявити, через що проходить жінка, в якої служить чоловік, коли він виходить на бойове завдання. Андрій та Марина мали такий період, поки жінка не приєдналася до війська. Це, за їхніми словами, було найважче.

Військова психологиня розповіла, що пари військових досить рідко приходять на консультації, адже фізично не мають змоги це зробити, перебуваючи на фронті.

Навіть коли вони приїжджають у відпустки та приходять до психологів – зазвичай не підіймають теми стосунків. Є запити щодо виснаження, апатії, втоми або особисті моменти.

Рідко, коли пари військових приходять на сімейні консультації. Зазвичай, окремо. Однак не для того, щоб поговорити про стосунки, а про щось особисте. Вони хочуть видихнути від війни, а не від кохання,
– підкреслила вона.

Марина та Андрій наголосили, що найстрашніше на війні – це втрата близької людини, а не проблеми зі стосунками. Пара розуміє, що вони можуть загинути у будь-який момент.

Від початку повномасштабного вторгнення будь-які стосунки зазнали змін. Зокрема, тут мовиться і про стосунки двох військовослужбовців.

"Найчастіша проблема – майбутнє, коли вони хочуть сім’ю, дітей, але це не дозволяє робити зона бойових дій. Ти на війні й наче не можеш дозволити собі жити далі", – сказала Олена Мороз.

У цивільних відносинах люди звикли перебувати поруч. Коли це сім’я або стосунки військовослужбовців – це зовсім інша динаміка. Вони живуть спільним – спільною метою та завданням. Пара намагається будувати майбутнє далі.

Військова психологиня Олена Мороз зазначила, що якщо пара служить разом, вона може знайти хоча б кілька годин на день, щоб побути разом. Крім днів служби, є й дні відведення.

Наприклад, є пари, які не перебувають постійно на передовій та мають можливість орендувати квартири. Така практика поширена у багатьох військових.

Марина ж зауважила, що парам військових дуже часто не можна або ж не вдається жити разом. Однак їй та Андрію пощастило – вони обоє проживають у будинку.

Ми, наприклад, маємо традицію – ніколи не проживати день як останній, а перед сном згадувати, що було цікавого протягом життя,
– наголосила військовослужбовиця.

Як пара підтримує емоційний зв'язок / Фото надане 24 Каналу

Військова психологиня зауважила, що пари військових спілкуються завжди. У них не виникає питань, як саме спілкуватись. Вони перебувають в одному середовищі та мають одне життя на двох.

"Вона знає, коли у нього бойові виходи, він – коли вона зайнята чи втомлена. Військова пара може домовитись зустрітись ввечері після роботи на певну годину. Однак, якщо комусь з них не виходить, бо терміново з’являється завдання – друга половинка не буде ображатись на це чи думати, що її розлюбили", – сказала вона.

Військовослужбовиця Марина поділилась, що вона з чоловіком навчилась підтримувати контакт, коли хтось з них виїжджає на позиції. Пара постійно тримає зв’язок.

Як тільки хтось приїжджає на позицію, під’єднується до Starlink і пише о котрій приблизно годині й з ким приїде. Так ми знаємо, коли в разі чогось можна написати чи подзвонити,
– наголосила вона.

Андрій сказав, що технології на війні дуже швидкоплинні. Зокрема, з’явилось багато безпілотників, які постійно літають над головами. Тому пара старається комунікувати постійно, наскільки це можливо. Водночас розуміють, що на війні зв’язку може не бути довго.

Військовослужбовець зауважив, що коли дружина їде з фронту додому у Харків, він не менше переживає за неї, ніж якби жінка вийшла на позиції. Адже будь-яка область кожного дня перебуває під загрозою російських атак.

Психологиня Олена Мороз переконана, що війна створює особливий вид любові. Військові мають глибший зв’язок, бо війна змінює людей – показує нові сенси.

Інколи в парі, коли він не підіймає слухавку або вона уникає розмов на якусь тему, партнер починає сумніватись у стосунках та коханні.

На війні пари розуміють, що їхні половинки можуть бути виснаженими, що їм потрібно видихнути. У них не виникає думок, що коханим начхати на стосунки, що він чи вона знайшли інших. Схожі моменти не впливають на їхні стосунки,
– наголосила вона.

Пара військовослужбовців має зовсім інші цінності. Насамперед – цінність життя і цінність бути сьогодні зі своєю коханою людиною. Військові часто не хочуть думати про завтра і кохають сьогодні, що б не сталось.

Про цінності військової пари / Фото надане 24 Каналу

Військова психологиня зауважила, що якщо пара у війську має стосунки "не на публіку", тоді ні побратими, ні командування не матимуть жодних претензій, а навпаки будуть поважати цих людей.

У війську стосунки мають бути поза службою. Пари розуміють, що при підготовці або під час самого бойового виходу, кохання залишається на потім,
– підкреслила Олена Мороз.

Наприклад, пара може винаймати квартиру. Тоді як закохані вони бачаться, наприклад, вночі, коли повертаються з завдань. На службі ж усі спілкуються по-діловому, є стосунки військового та військової.

Якщо щось стається і пара свариться, то перед бойовим виходом хтось з них може плавати в цих думках. Тоді командир може звернути увагу і сказати: "Включись!". Річ у тім, що перед завданням людина має бути в стабільному емоційному стані.

Військовослужбовці Марина та Андрій поділяють таку думку. Вони наголосили, що служба і стосунки – це різні речі.

Коли ми виходимо на позиції, Марина іде попереду мене не як моя дружина, а як солдат. Я не смикаю її, не кажу бути обережною. Вона відповідає за свій сектор, я за свій. Це норма. Це емоційно легше для всіх. Якщо ви вирішили служити разом і свідомо пішли на ризик, треба розуміти, що він буде усюди,
– зазначив Андрій.

Пара додала, що емоціям на роботі не місце. У них немає чогось на кшталт "я тобі допоможу, бо ти моя дружина чи чоловік", адже це неправильно.

"Ми одягнули броню – ми виконуємо завдання і служимо. Ми зняли броню – обіймаємось і відпочиваємо", – підсумував Андрій.

Попри втому й небезпеку, стосунки на війні доводять: любов – це не слабкість, а частина витримки. Для військових пар почуття стають не втечею від реальності, а її підтвердженням – доказом того, що навіть у найтемніші дні життя триває.

Вони вчаться кохати без надмірних слів, без зайвих планів – просто зараз, поки є час, поки поруч людина, яка розуміє тебе без пояснень. Такі історії, як у Марини та Андрія нагадують: там, де немає місця дрібним образам чи ілюзіям, залишається найцінніше – щира підтримка, довіра й бажання берегти одне одного.