Влада Путіна під загрозою через його ж маріонетку
Провину за провал їхнього зухвалого задуму – одним кидком кісток переграти світову історію й взяти реванш над Заходом за поразку СРСР у III світовій (холодній) війні – необхідно було перекласти у свідомості народу на зрадників і злодіїв з генштабу. Це стандартна історія для будь-якого фашистського режиму, який зазнав воєнної поразки.
До теми Програма мінімум – сісти в крісло Путіна: Пригожин розпочинає "кремлівську м'ясорубку"
ІПСО блискуче вдалася. Але талановитий виконавець мимоволі вийшов за межі запропонованої йому ролі та почав заходити за прапорці. І справа зовсім не в киненій необережно фразі про "кін*еного мудака". Все набагато серйозніше. У романтичного лицаря Швабри та Кувалди відчайдушно закохалася саме та Z-аудиторія, яку фюрер завжди вважав своєю кормовою базою.
Альфа-самець прайду, пахан, цапок всієї Русі – це дуже складні професії, по-своєму трагічні й прирікають на нескінченну самотність.
Влада будь-якого диктатора, навіть найжорстокішого, ніколи не буває абсолютною. Вона завжди конвенційна, тобто залишається умовною угодою його оточення: кількох десятків найвищих цивільних, поліцейських, медійників, військових та чиновників.
Причини, через які нотаблі підпорядковуються монарху, президенту чи вождеві племені, різняться у різних культурах: традиція, тваринний страх, корисливий інтерес, вірність присязі, харизма особистості лідера, релігійний фанатизм чи комбінація кількох перелічених. Перевороти й заколоти відбуваються, коли критична маса цих ключових персонажів втрачає мотиви підпорядкування та в найрішучіших тягнеться рука до табакерки або до шарфика.
Влада імператора Миколи II впала у свідомості його придворних, коли він почав отримувати записочки типу: "Милий, дорогий, признач Мізінцева міністром оборони, а Суровікіна начальникам Генштабу. Євгєній".