Таку думку на Форумі з управління інтернетом висловив виконавчий директор громадської спілки "Комісія з питань науки та інформаційних технологій" Олег Гусєв.

Років 5 тому навіть у вузькому колі фахівців питання законодавчого забезпечення кібербезпеки практично не обговорювались. При цьому європейська конвенція з кібербезпеки державою була відповідним чином погодження для застосування, але до цього часу — не впроваджена, і жодних кроків досі не зроблено, щоб цю конвенцію можна було використовувати у повному обсязі. І тільки після того, як у 2014 році почалась агресія, елементи кібервійни стали вже не елементами, а фактично війною проти нашого кіберпростору, практично у кожному владному кабінеті заговорили, що треба щось робити,
– констатував фахівець.

Він нагадав, що першою з'явилася відповідна Стратегія, яка досі не легітимізована в Україні. За словами Гусєва, у документі, яким її спробують легітимізувати — це Закон про основні засади забезпечення кібербезпеки, прийнятий 5 жовтня – "досконального тексту не бачимо, бо була купа правок, які чи то прийняті, чи ні". Але у прикінцевих положеннях цього закону бачимо, що Стратегія стає одним із документів національної безпеки України, про що в закон про національну безпеку вноситься відповідний пункт.

"Сьогодні влада б'є по хвостах. При відсутності структурованого законодавства з'являються укази президента, якими він намагається щось запровадити. Це, в основному, санкції проти суб'єктів і ресурсів, це блокування, і це завдання, які влада в особі Кабінету міністрів, Ради безпеки та інших структурних підрозділів виконавчої влади повинні зробити. Проте єдиний нормативно-правовий акт від Кабміну тільки розробляється, але він направлений більше на моніторинг того, що укази президента дали вказівку виконати. Причому Держспецзвязку цей документ вже навіть у третьому варіанті розробляє, і кінця цьому затвердженню не бачимо", – уточнив експерт.

При цьому іншими законопроектами суб'єкти законодавчої ініціативи намагаються внести якісь пропозиції до виконання якихось вимог, наголосив Гусєв. Але без закону про засади, тим паче – без основного закону, який ще не розроблявся, марні всі 33 законопроекти у сфері кібербезпеки, в яких в основному йдеться, щоб ввести блокування, запропонувати нові органи, яким надати приписи, та покласти на операторів і провайдерів фінансову вимогу щодо встановлення обладнання, яке забезпечуватиме завдання влади, при цьому компенсації взагалі не передбачені.

Ми вже довго співпрацюємо з представниками Ради Європи, експертами, які намагаються внести пропозиції, рекомендації щодо імплементації в законодавство України кіберконвенції. При цьому проекти, які з'являються, — це нове українське "колесо", а не те, що експерти пропонують. І це все не те, чого потребує українське суспільство,
– уточнив Гусєв.

Фахівець висловив сподівання, що подальші спроби щось зробити у законодавчому забезпеченні, і стосовно інфраструктури та її захисту, і питань кібербезпеки, будуть на благо України. І закликав фахівців не опускати руки і допомагати українській владі привести наше законодавство до вимог європейського цивілізованого суспільства.

Детальніше про вищевказану законодавчу норму читайте у публікації сайту "24" Закон про кібербезпеку: кого і як захищатимуть

Опубліковано в рамках спецпроекту "Вільний Інтернет" від редакції сайту 24 та ГО "Інтерньюз-Україна", в рамках проекту "Інтернет-Свобода" на кошти уряду Королівства Нідерланди.