Владико Борисе, як ми знаємо, зречення престолу Папа пояснив проблемами із здоров’ям. У ЗМІ ж поширюється інформація, що причина у скандалах, які відбувалися у Ватикані. На вашу, думку, де правда?

Я не бачу жодної причини не вірити Папі. Це – дуже серйозна і глибока людина, яка взагалі не вписується у стилістику сучасного ефіру, який без інтриги, сенсації та скандалу не продається. Тому й шукають двоповерховості. Цей Папа усе своє життя говорив дуже прямо. Йому більше 85 років, а коли його обрали Папою Римським, то він був найстаршим Папою за останні, якщо я не помиляюся, 200 років. Ще на початку свого понтифікату він сказав, що цей понтифікат не буде довгим. Папа Бенедикт XVI пережив операцію, де йому на серце встановили спеціальний апарат, про що раніше не говорилося. Він акцентував на тому, що відповідальність Папи і те, що Церква на різних континентах у всіх своїх вимірах потребує від Папи, сьогодні – понад його сил.

Я думаю, що він є модерною людиною, яка дивиться на Церкву структурно, бачить свої відповідальності і відчуває, що його здоров’я не дозволяє йому їх виконувати. Він відчуває, що найвідповідальнішим рішенням буде передача Петрового служіння комусь молодшому, хто має цю наснагу.

Такою ж була логіка Блаженнішого Любомира, коли він два роки тому зрікся із служіння, що шокувало українське суспільство. Іван Павло ІІ був іншого типу і акцентував на інших аспектах. Звісно, він вже не міг адміністративно займатися цілим рядом церковних справ, та залишався духовним батьком. А своєю кволістю і наснагою й надалі залишатися публічною людиною він підтримував багато старших кволих людей. Просто це – різні підходи.

Я вражений свободою Папи Бенедикта XVI. Він не виглядає людиною знищеною і виснаженою певними труднощами, він виглядає, як внутрішньо вільна людина, якій 85 років і, яка називає речі своїми іменами.

Експерти припускають, що ще однією із ймовірних причин зречення престолу могло стати те, що Папа Бенедикт XVI не зміг повернути у Європі популярність Католицької Церкви. Наскільки це ймовірна причина?

Жоден Папа не є фокусником. Ну хто може за 8 років змінити курс європейської культури? Тож він і не мав таких претензій. Це – людина, яка дуже добре знає історію і розуміє, що певні сучасні європейські явища мають столітні коріння. Сьогодні католиків є більше, аніж коли-небудь було в історії. Якщо порівняти із золотим віком християнства, скажімо, із апостольською добою чи добою святих отців, то тоді християн було кількасот тисяч. Розвиток церкви за останні десятиліття є дуже потужним. Те, що хтось може відвернутися від віри (у якийсь час чи якомусь контексті) не означає, що це – епоха слабкості Церкви, можливо, це означає, що певна культура виснажилася.

Сьогодні у Європі – не лише радикальне зменшення католиків, але й корінних європейців. Існує загальна криза, зокрема, коли люди не хочуть приводити на світ дітей, коли хочуть, як одноразові стаканчики, викидати своїх старших людей шляхом евтаназії.

У суспільстві є глибинна гуманітарна й духовна криза. І цьому, мені здається, завадити у мирний час не вдасться як жодній людині, так і такій структурі, як Католицька Церква. Мабуть, це тяжить у думках Бенедикта, адже він був одним із перших, хто про це писав ще у 70-80-х роках. Думаю, що він не мав ілюзії одноосібно якось на це вплинути.

Активістки руху FEMEN влаштували акцію у Нотр-Дам де Парі із своїм вітанням із зреченням престолу, цитую, «фашиста Бенедикта XVI». Що ви загалом можете сказати про цей жіночий рух, і про цю їхню акцію зокрема?

Я трохи за цих дівчат та жінок переживаю. Мені здається, що вони завдають собі дуже глибокої духовної та психічної травми. Можливо, у них усе починалося із щирих та наївних намірів, але зараз це все будується на гніві та люті. А будувати щось життєдайне на цьому – годі. І воно рано чи пізно себе з’їсть і буде шкода цих молодих людей.

Італійська преса інформує, що нового Папу можуть обрати раніше визначеного терміну (а це – кінець березня), аби надати йому більше часу для підготовки до Великодня. Наскільки реальним є обрання найближчим часом нового Папи?

Це не трапиться із дня на день: дати конклаву повинні бути опубліковані, кардинали сідають на літаки. Тобто тишком-нишком це точно не відбудеться. Думаю, звісно є бажання, аби вибір нового Папи відбувся до Пасхи Господньої. Але не тому, що ці кілька днів дадуть новому папі нагоду якось особливо підготуватися, а тому, що для Католицької Церкви було б дуже корисно зустрічати Великдень не в час міжпапства, а з новим Верховним архіпастирем. Це принесло б людям якусь впевненість і радість.

Букмекери приймають ставки на кандидатуру нового Папи Римського. Фаворити – італійці. Проте, відзначають, що понтифіком може стати латиноамериканець або й африканець. Як ви гадаєте, у кого найбільше шансів?

Я намагаюся не гадати. Саме слово «гадати» добре характеризує те, що відбувається. Це трохи смішно, адже букмекери просто хочуть на цьому заробити, вони рекламують себе і заохочують людей робити ставки. Є така церковна мудрість: той кардинал, який входить на Конклав як майбутній Папа, виходить кардиналом.

Як би Європа сприйняла чорношкірого Папу?

Чорношкірий став президентом Америки, і світ не завалився. Чорношкірі є такими ж Богом любленими членами Церкви, як і усі інші. І якщо Господь обере африканця чи латиноамериканця, то, напевно, це буде найкращий вибір.

Кардинал Любомир Гузар після зречення Бенедиктом XVI престолу, сказав: «На щастя, я вже не братиму участі у виборах Папи». На Вашу думку, чи були б у нього шанси стати Папою Римським?

Він не бере участі, бо у вівторок йому виповнюється 80 років, а зречення Папи вступає у силу у четвер. А щодо шансів, то, думаю, передовсім, він би ніколи не погодився. Якщо він уже зрікся із меншої відповідальності через стан здоров’я, то як він може приймати більшу відповідальність? Блаженніший й справді має великі проблеми зі здоров’ям, зокрема, із зором. Думаю, він відчуває себе щасливим із тим важливим покликанням, яке він виконує у Церкві в Україні сьогодні. Тому потрібно йому побажати сили і многих літ.

Як ви сьогодні прокоментуєте «пророцтво Малахія», згідно з ким зараз мають обирати останнього Папу, після чого, мовляв, місія папства переривається і настає Апокаліпсис?

Ми стаємо усе більше схильними до магії. У чому вона полягає? Ми хочемо щось за ніщо. А гадання різними пророцтвами про якусь майбутню певність віддзеркалює наше бажання контролювати майбутнє, опановувати його понятійно, мовляв, «я знаю, як буде». Та не знаєш! Пророцтво – це не передовсім передбачення чогось, це – відчитування духовно змісту, який є у певних знаках часу. От пророк у Ізраїлі допомагав Ізраїлю розуміти, як йому жити. А, наприклад, те, що було 21 грудня минулого року, і, що всоте повторювало аналогічні сенсаційні передбачення, повинне було нас навчити, що все це – пусте.


Розмовляла Іра Вовк,
Телеканал новин «24»

Фото прес-служби Українського католицького університету