24 Канал узяв інтерв'ю з поліцейським з фільму "20 днів у Маріуполі". Зараз чоловік служить у Покровську, був поранений у серпні 2023 року, коли окупанти вдарили "Іскандером" по цивільних. Нікулін говорить, що всі, хто служить у Донецькій області, справжні бійці.

Дивіться також Історія успіху Мстислава Чернова та його тріумф на Оскарі-2024 за "20 днів у Маріуполі"

Виїзд з оточеного росіянами Маріуполя

Ніякої евакуації не було на той час, ніякого гуманітарного коридору не було. А були спроби людей прорватися через кільце росіян, які нищили місто разом з людьми. (...) Ми пройшли 15 блокпостів у кожному населеному пункті на в'їзді та виїзді,
– згадує Нікулін.

Їхній шлях не відрізнявся від усіх інших, хто намагався вирватися з міста. Дорога вела на вже окуповані Пологи, далі в Оріхів на неокуповану частину.

"Деякі авто рухались по трасі Маріуполь – Запоріжжя, а деякі проїжджали селами, лінією фронту. Росіяни пропускали вже безосвітлені автомобілі з цивільними через лінію фронту під час боїв. Це було 15 березня", – говорить чоловік.

Спроби вирватися з окупації стали можливі увечері 14 березня, коли вщухли бої біля північної частини Маріуполя й біля моря. 15 березня люди почали прориватися масово, окупанти розуміли, що перевірити всіх не вдасться. Машина, на якій поліцейський вивіз журналістів, була повністю простріляна.

Із Мстиславом Черновим і Євгеном Малолєткою Нікулін познайомився, коли росіяни обстріляли пологовий будинок. "Іншого місця, щоб зустрітися, окрім найгарячіших місць Маріуполя, не було", – говорить він. Прагнення допомогти дітям і породіллям об'єднало і змусило діяти.

Що було найскладнішим під час окупації

Утім, поліцейський згадує, що його досвід відрізняється від досвіду цивільних. Люди відчували безпорадність і страх. Поліцейські намагалися зробити все, щоб допомогти цивільним, хоч і не завжди розуміли, що саме робити, і не були готові до такого масштабного вторгнення.

Це оточення було для нас важке тим, що люди, які перебували там, дивилися на нас і ставили питання, що їм робити, чи будуть вони жити, що з ними станеться. І от коли ти не знаєш, що казати людям, а вони ж бачили, що я в формі, – це було дуже складно. Та найскладніше – це розуміння, що захистити цю лікарню військовим чином було неможливо,
– пояснює Володимир Нікулін.

Знімальна група майбутнього фільму "20 днів у Маріуполі" була постійно поруч із правоохоронцями. Сам Нікулін допомагав публікувати кадри з розбомбленого міста, бо мав інтернет. Це мотивувало і давало надію, що світ не забуде про цю трагедію.