10 грудня в Україні та інших країнах світу відзначають День прав людини. Ця визначна дата покликана нагадати кожному про основоположні цінності людини, яких необхідно дотримуватися: гідність, свободу, рівність та справедливість.
Серед українців є багато тих, для кого боротьба за те, щоб у кожного були рівні права та можливості, це не порожні слова, а конкретні щоденні дії. Одним із них є Володимир Висоцький, директор Благодійного фонду "Єврейсько-українська соціальна ініціатива", співзасновник універсальної дизайн-студії "ORFO" та ініціатор низки культурних інклюзивних проєктів.
За підтримки Європейського Союзу, зокрема завдяки участі в Стипендіальній програмі ЄС стипендії Східного партнерства для лідерів громадянського суспільства країн Східного партнерства, Володимир зміг реалізувати один зі своїх унікальних культурних проєктів – ua.outsider.art.
Про що ця ініціатива, як вона пов'язана з інклюзивністю та культурою та яка її головна мета – читайте у матеріалі.
Читайте також Штучний інтелект – новий Бог? Чому тисячі людей повірили в нову релігію, поклоняються ШІ та чим це загрожує
Звідки взялася ідея для проєкту?
Шлях Володимира до інклюзивності розпочався досить несподівано, ще під час навчання за спеціальністю "Міжнародне право".
Водночас як волонтер, він брав участь у проєктах підтримки сімей у кризових ситуаціях, людей старшого віку та людей з інвалідністю.
Цей досвід вперше познайомив мене із суворою реальністю України. Зокрема, з тим, наскільки питання доступності та особистої мобільності впливають на якість життя людей,
– сказав активіст.
Читаючи та досліджуючи міжнародно-правові документи та національне законодавство, Володимир почав дедалі глибше розуміти, що це лише красиві декларації. Але для реалізації будь-якого права необхідні певні умови.
Володимир Висоцький почав цікавитися питанням безбар'єрності та інклюзивності ще у виші / Фото EU NEIGHBOURS east
За словами Володимира, першочергово потрібне бажання людини, тобто її особиста воля щось робити. А далі вже постає питання, наскільки шлях до реалізації цих прав є безперешкодним і залежить лише від самої людини. І цьому має сприяти якраз-таки безбар'єрність або, іншими словами, доступність.
Відповідно, якщо цих властивостей простір чи послуги не мають, то бажання людини, воно, по суті, блокується цими перепонами й бар'єрами.
Чим далі я це усвідомлював, тим більше я заглиблювався в питанні того, а як же воно має бути, щоб ситуація прийшла до того вигляду, який мені було б приємно бачити. Ну а з іншого боку, мені на особистому рівні боляче усвідомлювати, що я живу в суспільстві, де навколо мене дуже багато людей не можуть здобути щастя,
– зазначає Володимир.
Він також наголошує, що йому навіть некомфортно перебувати в просторі та в громаді, де він відчуває, що люди не можуть розкрити себе. Не тому, що вони якісь неталановиті або не хочуть, а просто з об'єктивних причин, які від них не залежать. Тож це і мотивувало його працювати над поліпшенням інклюзивності та безбар'єрності у низці галузей, зокрема культурній.
Чому саме мистецтво?
Кожен може творити. Неважливо, що ти робиш, малюєш, танцюєш, співаєш в душі, вдома, на сцені. Ти так чи інакше висловлюєшся через певні інструменти, через певні медіуми, як то кажуть. Ти можеш творити будь-де, будь-чим. Навіть якщо це малюнок паличкою на піску або викладання листя в парку. Тобто це особистий внутрішній процес, який вимагає лише одного – внутрішньої необхідності це зробити,
– пояснює Володимир.
Водночас культурна сфера в Україні все ще перебуває у трохи відірваному стані та пострадянській конфігурації, коли є умовний вигаданий портрет споживача, який не має нічого спільного з реальністю.
За словами Володимира, інклюзивність у культурі варто розглядати одразу у кількох площинах. Зокрема, існує два ключові виміри – "вимір творця" та "вимір споживача".
І там, і там у нас є проблеми з доступністю – як простору, де ці процеси відбуваються, так і самого культурного вмісту,
– зазначає він.
До цього додається ще один аспект – зміст мистецтва та його здатність відображати різні соціальні групи.
Володимир Висоцький воліє, аби мистецтво та можливість творити були доступні кожному / Фото EU NEIGHBOURS east
Як приклад, Володимир навів мистецтво країн Заходу, де за останні роки у книжках, фільмах, серіалах з'явилося значно більше персонажів з інвалідністю, представників ЛГБТК+ спільноти, людей з інтелектуальними чи психоемоційними особливостями.
Ці теми, пояснює активіст, поступово стають нормою для світової культури, а їхнє використання показує все різноманіття, інклюзивність та можливості кожного.
В Україні ж цей процес відбувається зі своїми певними умовами. На думку громадського діяча, це стається, ймовірно, через історичні обставини, вплив традиційних уявлень та освітні прогалини.
Але, як зауважує Володимир Висоцький, культуру в Україні все ж варто звільнити від "кайданів умовностей", спробувати залучити більше людей з різних груп, і, можливо, це зможе змінити світогляд українців та розвинути саму галузь.
За філософією Володимира, важливо не боротися зі старим, а створювати нове. Саме цей підхід він вважає ключовим у культурній сфері.
З цими думками активіст і створив один зі своїх проєктів – ua.outsider.art.
Проєкт ua.outsider.art – чому він унікальний?
Завдяки участі в Стипендіальній програмі ЄС стипендії Східного партнерства для лідерів громадянського суспільства країн Східного партнерства Володимир Висоцький створив артальбом мистецтва аутсайдерів – ua.outsider.art.
Довідково! Володимир пояснив, що термін "аутсайдери" у контексті назви проєкту не має негативної конотації. Він лише підкреслює, що митці, які представлені в артальбомі, не перебувають в загальному культурно-мистецькому мейнстримі, у них немає професійної освіти або ж безпосередніх зв'язків з культурною сферою.
Сам проєкт був створений ще у 2023 році, і там Володимир разом з іншими співавторами зібрав певну кількість українських інклюзивних мистецьких практик і стисло виклав їх в огляд у форматі довідника.
Акцент був на тому, що є різні люди, цікаві, які себе реалізують через мистецтво, для яких, можливо, більш стандартні підходи або формати мови та висловлювання з тих чи інших причин є недоступними. А от мова мистецтва, вона універсальна та дає змогу висловитися в дуже різний спосіб,
– пояснив Володимир.
Сам проєкт ua.outsider.art дав Володимиру та його команді дуже сильний поштовх працювати далі, спілкуватися з осередками різноманітних митців та груп, для яких було важливо побачити, що те, що вони роблять, привертає увагу та є потрібним.
Як зауважив Володимир Висоцький, поширюючи цю інформацію і розповідаючи ширшому колу суспільства про те, що подібні інклюзивні мистецькі ініціативи існують, створюються умови для того, щоб осередки, люди, які в цьому беруть участь, інтегрувалися в ширші формати.
Я проти того, щоб були фестивалі або вечори творчості людей з інвалідністю. Це для мене абсурд. Має бути простий фестиваль, де на рівних з усіма іншими можуть виступати або представляти свою творчість люди з інвалідністю і без,
– пояснює Володимир.
Для активіста важливо створювати можливості, щоб люди побачили різне і перестали дивитися на людей з інвалідністю як на соціальну вразливу групу, а побачили в них просто людей, які творять. І одна із сил, які мають долати ці психологічні бар'єри, це – мистецтво.
Тобто ми маємо змістити акцент з характеристик чи ознак людини, яка творить, на її творчість, на її світові чуття, яким чином вона висловлюється через цей творчий метод свій. І тоді мені здається, від цього виграють всі абсолютно,
– зазначив громадський діяч.
Який вигляд має артальбом ua.outsider.art: дивіться документ
Що найбільше відгукується у проєкті?
Володимир Висоцький пояснив, що найбільше у роботі з проєктом його вразило, що, попри всі обставини та всі життєві ситуації, люди з інвалідністю чи ментальними порушеннями відчувають внутрішню необхідність займатися мистецтвом.
Це не примус якийсь, це не бажання, як-то кажуть, себе якось виставити напоказ або щось довести комусь. Це внутрішня необхідність дати можливість для батьків, своїх дітей, для більш дорослих людей самостійне прагнення, можливість висловитися і трансформувати свій досвід, свої переживання, вийняти їх зсередини і якимось чином їх світу представити, поділитися,
– пояснює громадський діяч.
Також Володимира вразило різноманіття митців серед інклюзивних мистецьких практик в Україні, які поки що незаслужено не експонуються в музеях.
Володимир Висоцький зібрав інклюзивні мистецькі осередки в одному артальбомі / Фото EU NEIGHBOURS east
В нас є велика кількість театральної діяльності, сценічної діяльності, яка теж може бути піднята у сферу більшої освітленості, тобто з оцих якихось напівпідпільних або таких гуртків самодіяльності, які тримаються винятково на батьках дітей, молоді з інвалідністю, або на якихось організаційних потугах, щоб вони отримали своє гідне місце в більш публічних місцях,
– зазначив активіст.
Сам довідник зробили двома мовами: українською та англійською. Це спеціально для того, щоб інформацію про інклюзивні мистецькі осередки могли отримати й ті люди, які займаються дослідженням подібних практик, але в інших країнах.
Дуже хочеться, щоб ми вибудовували ці зв'язки й інтегрувалися в європейську спільноту. Культура загалом не має кордонів, тому, здається, саме в цьому напрямі все може відбуватися значно швидше – і вже відбувається. Наші митці беруть участь у бієнале, відбувається багато обмінів, зокрема у сфері інклюзивної культури – хоча, по суті, це просто культура така, яка вона й має бути у XXI столітті,
– пояснює Володимир.
Окрім того, активіст відзначив і те, що люди, які стали учасниками проєкту, є дуже самовідданими. Вони створюють умови, знаходять фарби, полотна, або виходять на сцену і творять.
Це дуже надихає і дає віру в те, що це буде зберігатися, тому що є люди, які це готові зберігати й продовжувати це робити. Є щось важливе в самому процесі творчості, а не в його результаті,
– зазначив Володимир Висоцький.
Яке майбутнє в безбар'єрності в Україні?
Володимир вважає, що інклюзивна, безбар'єрна Україна можлива, однак для цього потрібен час, зміна мислення, розвиток інфраструктури та відповідна політика. Вирішальними є освіта й підвищення обізнаності, а також мотивація на всіх рівнях – від інституцій до окремих людей.
Необхідно, щоб безбар'єрність стала новою нормою. І тоді поступово ми звикнемо до того, що це і є нормально,
– зазначив Володимир Висоцький.
Володимир Висоцький переконаний, що безбар'єрна та інклюзивна Україна – можлива / Фото EU NEIGHBOURS east
Він також вірить, що все залежить від людей, в першу чергу. І якщо людина хоче та прагне чогось, то вона знаходить шляхи й засоби, й методи, й ресурси це зробити.
Наше завдання – сформувати відчуття необхідності у різних людей, внутрішню мотивацію, розбудити й роздмухати це полум'я. І це вже насправді відбувається. Але нам треба, щоб це відбувалося повсюдно, постійно, ефективно, якісно. Це процес, і ми його підтримуємо, реалізуємо,
– наголосив громадський діяч.
Активіст переконаний, що зрештою українське суспільство прийде до повної інклюзивності та безбар'єрності. Адже наші люди дедалі більше готові до цього, і з'являється все більше пасіонаріїв, для яких це справді важливо – не на рівні "Окей, я не проти", а на рівні "Так, саме так і має бути".
Стаття була підготовлена у межах проєкту EU NEIGHBOURS east. Думки, висловлені у статті, належать лише автору.