"Йшли дні, а довкола атмосфера ставала гіршою"
Віолетті Дресвянниковій 21 рік. Залишаючи рідний будинок у Маріуполі, дівчина взяла з собою український прапор, який вдалося вивезти через усі російські блокпости до Запоріжжя. Вона вірить, що рано чи пізно привезе його назад – додому.
Читайте Деблокада Маріуполя військовим шляхом наразі не можлива, – Міноборони
Також дівчина забрала свій особистий щоденник, який почала вести під час війни. Вона показала одну зі сторінок, де закреслювала дні в очікуванні завершення пекла.
Особистий щоденник Віолетти Дресвянникової / Фото з особистого архіву дівчини
З початком війни для мене вмить перестали бути цінними мої досягнення, мої хобі та інтереси. Мене більше не цікавило чи гарне в мене личко, наскільки тонка талія та чи підходять нові туфлі до улюбленої спідниці. Більше не хотілося думати про щось високе, концентруватися на саморозвитку. Війна повернула до першої сходинки піраміди Маслоу, де найголовнішим завданням є задоволення біологічних потреб. Війна вмить силоміць виштовхала кожного з нас із зони комфорту, про що так модно було говорити ще трохи більше як місяць тому,
– написала вона.
У перший день війни Віолетта прокинулася від того, що батьки сказали: "Вставай, війна почалася". Родина одразу поїхала за пальним та їжею, бо розуміли, що можуть бути з цим проблеми. Також поїхали до аптек, щоб купити ліки для бабусі та дідуся, які були їм дуже необхідні.
З перших днів Маріуполь знає, що таке війна, що таке обстріли, коли працюють ворожі "Гради". Тому не було такої паніки. Ми всі думали, що ось-ось і це все скінчиться, як було тоді, у 2014 році. Але ж ні, йшли дні, а довкола атмосфера ставала гіршою,
– пригадала дівчина.
Важливо Папа Римський зустрівся з дружинами захисників Маріуполя: ті передали йому фото зранених воїнів
Люди в Маріуполі раділи снігу. Адже топили його й так отримували воду. Якщо було холодно, то з одного боку всі дуже мерзли. Однак, це допомагало зберігати продукти на балконах.
Дуже було страшно від літаків, які бомбили Маріуполь. Це було постійно. Ми вже знали погодинно, коли це почнеться і що буде далі,
– сказала мешканка Маріуполя.
Віолетта Дресвянникова / Фото Аліни Туришин, 24 канал
Всі мешканці міста, звісно, ховалися в укриттях. Це також було незручно, адже було багато людей, було холодно, не було світла, води та тепла. Люди сиділи у темряві та не знали, чи можна взагалі виходити. Але всі намагалися виживати – готували на вулиці, на вогнищах. Це було дуже складно, але пристосовувалися до будь-яких обставин й жили думкою про те, що українські військові захищають та допомагають.
"Залишити домівку – це як покинути останню надію"
За словами дівчини, в останні дні, коли вона ще там була, люди вже майже не виходили з укриттів. Багато хто просто переїхав до підвалів, бомбосховищ, укриттів, які могли знайти на той час.
Сусіди, які залишилися в Маріуполі, розповідали, що в нашому будинку був їхній (російських солдатів – 24 канал) штаб. Вони зламували квартири, ламали двері, проживали там. Потім грабували їх. Після того як ми виїхали, був "приліт" під дах нашого дому. Зараз, наскільки я знаю, в нашому будинку залишилася одна чи дві людини,
– зауважила вона.
Віолетта разом з сім'єю проживала в центрі міста. І коли бої дійшли вже туди, то було прийняте рішення – покинути свою домівку.
Хоча знаєте, покинути домівку – це як покинути останню надію на те, що все буде добре,
– додала маріупольчанка.
Як нині живе Маріуполь / Фото Telegram-канал "Мариуполь сейчас":
З Маріуполя родина виїжджала власною машиною. Ніяких коридорів та евакуації на той час ще не було. За словами дівчини, тоді це було неможливо, бо росіяни не пускали нікого. Всі мешканці міста жили без зв'язку, тому дізнатися новини в Україні та світі було неможливо взагалі.
Тому, на власний страх та ризик, ми вирішили, що треба виїжджати. Забрали бабусю і дідуся та виїхали власним шляхом. Зараз в окупованому Маріуполі роздають російський зв'язок Fenix, й люди, які там залишаються, мають змогу хоч якось дати знати своїм близьким, що вони живі. Люди намагаються знаходити точки Wi-Fi, щоб зв'язатися з рідними, але не всі мають змогу виїхати. Хоча дуже хочуть повернутися в Україну,
– зазначила вона.
"Таке відчуття, що це якийсь "челендж", який треба пройти"
Віолетта розповіла, що зібрати коштовні речі з точки зору їх вартості, звісно, не було можливості. Всі виїжджали в тому, в чому були одягнені. Коли приїхали до Запоріжжя, то зрозуміли, що потеплішало, а речей зовсім немає. За її словами, крім документів, було важливо привезти з собою прапор України, який є в неї ще з 2014 року.
Дуже складно повірити, коли ти їдеш, то бачиш зруйновану техніку, зруйновані домівки, людей, які просто лежать мертвими на вулицях. Ти не розумієш, як це взагалі можливо. Як у 21 столітті можливо переживати таке? Це дуже складно, і постійно таке відчуття, що це якийсь "челендж", який треба пройти й ось-ось це закінчиться,
– додала мешканка Маріуполя.
Маріуполь / Фото Telegram-канал "Мариуполь сейчас"
На своїй сторінці в Facebook дівчина написала: "Коли ми зустрінемося знов, я обіцяю не злякатися його поранень. І я, і моє місто вже не будемо такими, як колись. Ми обидва змінилися. Стали ще більш загартованими. Ми знаємо, заради чого більшого існуємо в цьому світі, і разом побудуємо наше спільне щасливе майбутнє".
Зараз Віолетта разом з родиною проживають у Запоріжжі. Дівчина стала волонтеркою "Центру підтримки та розвитку МСБ. Маріуполь".
Таке рішення мені вдалося дуже легко, бо я розумію, що так, як зрозуміють самі ж маріупольці, так біду і проблему тих, хто щойно виїхав та покинув це тяжке місце, ніхто не зможе. Я розумію, що своїм прикладом ми всі можемо дати надію людям з Маріуполя, що є життя після окупації,
– наголосила вона.
Є люди, які тримаються на позитиві, вірять, що повернуться. Інші, починаючи розповідати свої історії, починають одразу плакати й не можуть заспокоїтись. За словами дівчини, коли люди чують, що волонтери також з Маріуполя, що пережили те ж саме, що знайшли в собі сили жити далі – вони беруть себе в руки. І розуміють, що зараз треба бути сильними заради спільної перемоги.
Також цікаво – "Азовсталь" за добу майже 40 разів атакували з літаків: дивіться відео