Усі цілі Путіна в Україні – злочинні

Виходить так, ніби ми всі вже мовчазно прийняли і погодились, що військові об'єкти (і "військові люди" теж, виходить?) –  це "нормальні" жертви, бо ж "на те війна", –  так, ніби та "війна", це не розбійний на нас напад сусідньої держави, проти якого ми змушені боронитись, а якийсь лицарський турнір двох контрактних армій десь у чистому полі за домовленістю! Мовляв, ну, то ж воєнні, ясне діло, їм положено, "а нас же за шо?".

Читайте також Росіяни вимагають продовження кривавого бенкету

Обережно, ІПСО

Я тут зараз не про моральну оцінку такого дискурсу, а про суто безпекову: від нього мені вперто відгонить не тільки глупотою, а й ІПСО. Бо це дуже російська точка зору, Росією ж нам і нав'язана.

Це Путін 24-го пообіцяв бомбити "тільки військові об'єкти" –  те саме, хто не в курсі, обіцяв Гітлер у промові в Рейхстаґу 1 вересня 1939 року, тобто й тут скопіпастили. Після цього кожна апеляція до міжнародної спільноти з меседжем у дусі "от бачите, він не дотримав слова, гинуть цивільні!".

Це, фактично, визнання за Путіним "права на напад" і гра в російські ворота: "перевод стрілок" –  з визнання злочинним самого нападу (тоді Росія має негайно забиратися геть на засадах безумовної капітуляції, з репараціями й контрибуціями) – на "злочини над цивільними" (кожен із яких може ставати предметом довголітніх дискусій, зокрема, в міжнародних судах, але факт нападу тоді вже не оскаржується як сам по собі злочинний).

Слова теж вбивають

Уже бачила ролик про Кременчук з англомовними титрами, в якому центральним меседжем зроблено оте "дуже жалібненьке" –  No danger to russian army, it was just a shopping mall. Так от, це –  поганий меседж, рєбята. Дуже поганий.

Будьмо уважні (с). Схоже, наткнувшись на опір "єдиним кулаком", ворог пробує розколоти нас –  на "армію" і "мирняк".

Стежмо за тим, що і як ми говоримо (і за ким повторюємо). Слова теж убивають, хоч і не зразу й неявно.