Обмін розвідданими почали здійснювати не тільки листами, написаними невидимими чорнилами. У Другій світовій з'явилися шифрувальні машини. Більше про це – у програмі "Спецслужби" на 24 каналі.
Попередній випуск Потужна історія Секретної служби США: шлях від розслідувачів до охорони президента
Різні дипломатичні установи, що на той час просто кишіли різною агентурою, спокійно передавали потрібну інформацію своєму керівництву. А виглядало все ось так: просто набір незрозумілих цифр і чисел.
Перемога у Холодній війні
Наприкінці війни, коли стало зрозуміло, що після нацистів боротися доведеться із комуністами, американці розпочали власну спецоперацію із дешифрування радянських розвідувальних кодів, маючи на меті залізти у саме серце КГБ. Так почався проєкт під назвою Venona – злам радянських кодів і шифрувальних технік, який сприяв перемозі у Холодній війні.
Venona була операцією розвідки, де спецслужби Заходу (ЦРУ, МІ6 тощо) зламали радянські коди. Таким чином, вони отримали змогу читати повідомлення радянської агентури. На той час, це було неймовірно складно, адже використовувалися найрізноманітніші тактики криптоаналізу,
– зазначив професор університету La Trobe Роберт Манн.
Історія створення Venona
Історія зі створенням Venona почалася у лютому 1943 року. Полковник Картер Кларк, начальник відділу служби військової розвідки США підозрював, що радянські шпигуни проникли практично в усі сфери управління американського уряду і військових структур. А тому призначив командувати новоствореним відомством математика і криптоаналітика Джину Грабіл.
Джина Грабіл / Скриншот з відео
Її головне завдання: створити ефективний орган із дешифрування повідомлень "совєтів". А для цього – потрібно набрати собі у команду професійних і надійних людей. Діяти на той час доводилося практично наосліп. Адже не факт, що співробітники проєкту не були радянськими агентами. Але й діватися було нікуди. Тоді американці думали, що один хибний крок з їхнього боку призведе до поширення не тільки комунізму у світі, але й дозволить процвітати нацизму. Тому, роботу над Venona почали у пришвидшеному темпі.
За словами Манна, військове командування було занепокоєне тим, що Сталін міг укласти угоду з Гітлером і так вийти з війни. Тому вони вирішили перевірити можливі натяки про такі плани у дипломатичних повідомленнях, адресованих Москві.
Швидке розширення команди
Швидкими темпами команда працівників проєкту розширювалася. Туди набирали:
- археологів, наприклад, Річарда Халлока;
- математиків;
- криптоаналітиків;
- криптографів;
- багато лінгвістів.
Перевагу віддавали тим, хто знав одразу кілька іноземних мов, або спеціалізувався на якісь конкретній культурі. Такі люди могли з легкістю розшифровувати слова, притаманні якомусь одному народові, наприклад, сленг. Фердинант Кудерт був фахівцем зі слов'янських мов, а, крім того, знав французьку, японську, російську, болгарську і сербську. А от основним співробітником досі вважають лінгвіста Мередіта Гарденера. Чоловік знав одразу 12 мов. Саме йому в кінцевому результаті і вдалось злами радянський код.
Простіше за все мені було розшифровувати звичні слова. Щось на кшталт прийменників і сполучників. Коли ми зламували шифр, я завжди починав із цих слів,
– розповів колишній член команди проєкту Venona Мередіт Гарденер.
"Совєти" передавали свої повідомлення звичайними міжнародними телеграфними лініями, інколи і дипломатичними. Можливо, використання загальних ліній – це така хитро продумана тактика, аби відвернути увагу американських спецслужб. Військові США підозрювали, що "совєти" щось приховують, адже більшість їхніх повідомлень, крім тексту, містили ще й різні цифри.
Варто прочитати Втрати року: хто з відомих людей помер у 2020
На перший погляд, це виглядало як номер – невеличке повідомлення на 1 – 2 рядки. Але коли цифри почали з'являтися на папері все частіше, американці почали підозрювати Кремль у таємному спілкуванні з розвідкою. Здебільшого всі ці листи надходили із радянських консульств. Само собою, що в американців були копії всіх надісланих документів, однак зрозуміти що там написано було просто нереально. Навіть досвідчені криптографи не могли справитися із таким завданням.
Складність розшифровки радянських кодів
Складність розшифровки радянських кодів була у тому, що всі набори цифр під словами, за спеціальною математичною формулою перемішувалися і з них утворювали зовсім інші значення. Розгадати таке шифрування можна було тільки маючи на руках спеціальну дешифрувальну книгу, словник. Складності додавало і те, що "совєтські" агенти намагалися не повторювати цифрових значень.
У криптоаналізі і шифруванні повідомлень, повторення – це помилка. Через такі нюанси, досвідчені математики можуть зламати код. І знаючи всього кілька слів, можна розшифрувати практично весь алфавіт.
Історик Джон Хейнс розповів, що у кодах було дуже багато незрозумілих слів. І щоб дізнатися відповіді на всі з них – треба роки. "Я вже знаю їх на пам'ять, адже досліджую ці документи не один рік. Але якщо ці папери візьме до рук новачок, то все, що він побачить – текст, у якому фігурують 17 незрозумілих імен чи позивних. Це нереально зрозуміти", – він додав.
Код зламали у 1946 році
Зламати код вдалося за 3 роки після початку проєкту Venona у 1946 році. Спеціалісти зуміли простежити повторюваність коду у повідомленнях. Це означало одне – незабаром шифр розгадають. І коли аналітики надали лінгвістам точні коди і їхні розшифровки, Мередіт Гарденер зміг перекласти перші повідомлення.
Коли Гарденер розшифрував перші документи, то стало зрозуміло, що головний акцент радянських розвідників – креслення атомних бомб США. Мовилось про ядерне шпигунство. "Совєти" знали, що їх читають, що американці мають копії усіх повідомлень. Але їм було все одно, бо вони думали, що шифр достатньо захищений. Вважали, що зламати його неможливо.
Мередіт Гарденер / Скриншот з відео
До чого призвів злам кодів
Успіх у зламі кодів призведе до того, що в майбутньому до проєкту Venona долучилося ФБР. Потужності відомства значно розширять можливості експертів у пошуку і нейтралізації радянських шпигунів. Згодом у гру вступило і британське МІ6, а з 1950-х і ЦРУ. Проте Кремль, за допомогою повідомлень своїх шпигунів, отримав доступ до найновіших розробок американців.
Гра на випередження
А політичне керівництво було в курсі практично всіх кроків Штатів. Відповідно, Москва намагалася грати на випередження. Хоча й поводилася досить обережно, головне – не показувати, що знає про Вашингтонські плани все у найменших деталях.
Інформація, яку надали шпигуни, фактично допомогла СРСР створити власну атомну бомбу. Їхня перша зброя такого типу була копією американської. І в цьому їм допомогла розвідка,
– розповів журналіст Майкл Доббс.
Дешифровані коди показали, що радянські шпигуни засіли не тільки в науково-дослідних базах і лабораторіях. "Совєти" тримали руку на пульсі військового життя США, знали все про атомні розробки і навіть про специфіку будівництва пасажжирських літаків. В 1950-х роках "вуха й очі Москви" були в:
- Білому домі;
- Казначействі;
- Державному Департаменті;
- Управлінні стратегічними Службами.
Розкриття справ проєктом Venona
У 1950-х завдяки проєкту Venona спецслужбам вдалося вистежити Джуліуса та Етель Розенбергів. Американське подружжя комуністів, які займалися тим, що зливали Москві дані про ядерні об'єкти і потужності США. Принаймні, так стверджували американські слідчі. Адже під час суду у 1950 році, Розенберги визнали приналежність до комуністичної партії, але шпигунство – ніколи. Тим не менш, вирок був безальтернативним. Їх засудили до смертної карти і 19 червня 1953 року обох стратили на електричному стільці.
Джуліус та Етель Розенберг / Скриншот з відео
Якщо Розенбергів вдалося ідентифікувати і упіймати, то от особу з позивним "19" так і не знайшли. Це позначення часто фігурувало у радянських дипломатичних листуваннях. Дослідники називають різні припущення, хто б це міг бути. Одні кажуть, що це ймовірно чехословацький президент Едвард Бенеш, інші вважають, що цією особою запросто міг бути якийсь американський високопосадовець. Хай там що, а розкрити ідентичність цього персонажа не вдалося і до сьогодні.
Затримали Клауса Фукса
Ще одним агентом, якого вдалося затримати став Калус Фукс – його ще називають атомним шпигуном. Адже його розвіддані включали інформацію про атомну масу ядерної вибухової речовини та детальну інформацію про специфіку роботи атомної бомби. Він злив Москві дані про технічні характеристики зброї (і не тільки американської), за схожим принципом працювали і британські аналоги.
Клаус Фукс / Скриншот з відео
Його вдалося засудити і кинути за ґрати, але відсидіти йому не судилося. Відбуваючи термін він познайомився із "правильними" людьми з Ірландської Республіканської Армії і втік із в'язниці. Згодом перебрався до НДР і продовжив життя і кар'єру там.
Кембриджську п'ятірку теж викрили завдяки Venona. Оскільки вона працювала і в Лондоні, і у Вашингтоні, то спецслужби почали помічати однакові позивні у повідомленнях радянських дипвідомств. Дізнавшись, що в найвищих ешелонах влади працює шпигунська мережа, до справи приєднали МІ6 і ФБР, але радянська контррозвідка спрацювала швидше. Кремль попередив одного із членів 5-ки Кіма Філбі, що за ним і рештою команди скоро почнеться гонитва британських та американських агентів.
Чому проєкт критикують
Як і будь-який проєкт чи спецслужбу, Venona критикують. Одні історики вважають, що опубліковані документи принесли нереально багато інформації, що допомогло американському уряду більш ефективно протистояти тодішньому комуністичному режиму і сьогоднішньому російському. Вони вважають, що дані документації навіть важливіші і правдивіші, ніж свідчення перевербованих чи перехоплених російських і комуністичних агентів.
Однак інші історики переконують, що документи проєкту – це нісенітниці, які тільки ускладнюють роботу спецслужб. Адже неточності в перекладі призводять до нових викликів. І пошук необхідних даних забирає дуже багато часу. Поки американці шукають відповіді, комуністи вже складають нові плани. На їхню думку, простіше арештувати кремлівського агента і вибити з нього інформацію.
Навчання проєкту Venona / Скриншот з відео
Одним із головних аргументів критиків проєкту Venona є той факт, що через специфіку перекладу виникають труднощі в питаннях суду над людьми, яких ідентифікували у розшифрованих повідомленнях. У приклад вони ставлять справу Розенбергів, яких стратили у 1953 році. На думку істориків, позивні цих людей збігаються ще з кількома людьми. Ймовірно, їх стратили незаконно. Головна проблема в тому, що у розшифрованих документах фігурують сотні імен, а під них підпадають тисячі людей.
Проєкт довелося закрити
Як би там не було, а проєкт довелося закрити, коли стало зрозуміло, що Холодна війна вже незабаром завершиться і США отримають в ній беззаперечну перемогу. Це перша причина. А друга – прогрес. Зламавши коди, шифрувальні машини і методики вже стали відомі широкому загалу. З'явилася різного типу прослуховувальна апаратура і потреба у проєкті відпала.
Цікаво Як Gillette заманювали клієнтів: неочікувані факти про відомий бренд
Так чи інакше, а свій внесок у боротьбу із радянською агентурою Venona внесла. Дізнавшись про злиту інформацію атомних об'єктів і зброю, американці повністю змінили методи і специфіку роботи з такого типу зброєю. Змінилася і система управління, ЦРУ почало активний розвиток, та й загалом з'явилося багато секретних відомств, що мають відділи спеціально створені для спостереження тоді за СРСР, сьогодні за Росією. Але це не значить, що Москва стояла на місці. Вона теж розвивалася, продумувала нові підходи і шукала нові шляхи проходу в американські ешелони влади.