Аналіз за допомогою програм з вебаналітики та пошукової аналітики допоміг виявити новинні вебсайти, які пов’язані між собою не лише схожими темами публікацій та проросійськими наративами, а й взаємними цитуваннями та реферальним трафіком – з одного сайту на інший.

Дослідження провели InformNapalm і InsightNews. У результаті постала доволі гнітюча картина російських гібридних впливів на Європу. 24 Канал підтримує колег та розповідає про те, як працюють пропагандистські сайти ворога в Європі.

До теми Росія створила найбільшу шпигунську мережу з часів холодної війни: FT вказало нові методи Кремля

Для того, щоб легко виявити вебсайти, які публікують матеріали, що вигідні Кремлю, та поширюють проросійські наративи, потрібно за допомогою програм із вебаналітики (Seranking) та аналізу ключових слів і семантики отримати такі, що публікують матеріали на тематику, яка притаманна російським медіа.

  • Крім того, популярні терміни, які використовують передовсім пропагандистські сайти дозволяють вичислити, які сайти ранжуються в пошукових системах та отримують пошуковий трафік.
  • Водночас семантичний аналіз контенту сайтів та ключових слів дозволяє виявити схожі сайти, які теж потенційно є носіями проросійських та антизахідних наративів.
  • Наступним етапом стає виявлення зв'язків із ними. У цьому допомагають СЕО-програми, які фіксують всі зворотні посилання між сайтами та цитування матеріалів сайту чи конкретних статей або ж по конкретних ключових словах. Простий числовий аналіз та фільтрування дозволяє визначити, між якими сайтами існують регулярні цитування та публікація зовнішніх посилань з одного сайту на інший.

А якщо ж зійшлися всі три фактори – вебсайти мають схожий контент, ранжуються за однаковими пошуковими термінами (які натякають на проросійський наратив) та ще й посилаються і цитують одне одного – сумнівів не виникає, що вони мають спільні цілі.

Щоб пересвідчитись, чи ці сайти розділяють також аудиторію читачів, за допомогою програми SimilarWeb розслідувачі переглянули реферальний трафік найбільших із них.

Очікувано виявили, що ці цитування не даремні – за ними переходить жива аудиторія – проросійська, євроскептична, антизахідна та зі схильністю вірити у теорії змови.

Між сайтами у виявленій мережі пливе постійний трафік користувачів. І це не поодинокі випадки, що доводить та правильність аналізу та висновків.

Мережа російської пропаганди на Заході / Інфографіка InsightNews

Зіставивши докупи всі дані щодо зв'язків між такими сайтами, за допомогою платформи Flourish, розслідувачі візуалізували ці мережі та зв'язки та реферальний трафік між ними. Як бачимо на інфографіці, павутина сайтів з антизахідними та проросійськими публікаціями щільно покрила Європу, особливо Францію та Німеччину.

Вона поширилась і на Словаччину, Чехію, Швейцарію, Австрію, а також на інші континенти – в Канаду, Індію, Африку. Та, з огляду на масштаби, цей перелік не вичерпний, а потребує додаткових пошуків та аналізу, оскільки ниточки павутини ведуть до все нових та нових сайтів.

Сайти в списку мають різний рівень заангажованості – від постійної критики Заходу, вибору лише негативної інформації про Україну та позитивного висвітлення Росії – до поширення загальновідомих російських фейків та жорсткої кремлівської пропаганди з цитуванням державних ЗМІ Путіна. Найбільш радикальні ресурси також поширюють теорії глобальної змови, таврують Захід і його політичних лідерів, пророкують йому колапс.

Так, у Європі, а передусім у Німеччині та Франції, розвинулася ціла мережа сайтів, які в різний спосіб підтримують порядок денний Кремля або й відкрито поширюють російську пропаганду та демонізують США, ЄС і те, що в Росії зветься "колективний Захід".

Практично у всіх таких проросійських ресурсів стандартний набір тем:

  • позитивне висвітлення Росії,
  • виправдання її повномасштабного вторгнення та війни проти України пропагандою та фейками кремлівських медіа – про "нацистів в Україні", "8-річного бомбардування Донбасу" та "самозахистом" перед "розширенням НАТО на схід".

Більшість із них стверджують, що перемога Росії неминуча, а Україна зазнає поразки. Для того, щоб збільшити шанси Москви на успіх у загарбницькій війні, прихильники Путіна критикують надання Україні озброєння, без чого російські окупанти захопили б ще більше українських міст і сіл. З іншого боку, такі сайти регулярно критикують Захід, США, ЄС, уряди своїх країн, позитивно висвітлюють і навіть заохочують протестні настрої в Європі.

В усіх бідах такі автори звинувачують Захід і НАТО, а також часто просувають теорії змови та поширюють думки "псевдоекспертів" про занепад та близьке падіння Сполучених Штатів, Європейського Союзу та Західного світу. При цьому такі автори прихильно коментують колишнього президента США Дональда Трампа, який намагається повернутися до влади та робить часто контроверсійні та вигідні Кремлю заяви.

Російські гібрідні агенти в інтернеті

Для привернення уваги та спонукання до довіри чимало з цих медіа позиціонують себе як альтернативні джерела інформації, а водночас критикують провідні медіа країни, звинувачуючи в заангажованості на користь уряду чи "глобалістів". Натомість вони навмисно не помічають не те щоб заангажованості, а дезінформації та пропаганди в кремлівських державних медіа, які вони цитують.

Альтернативність інформації таких вебсайтів часто зводиться до конспірології, підтримки Росії, яка розпалила найбільшу війну в Європі з часів Другої світової, та банальної дезінформації.

  • Цікаво, що чимало з таких інтернет-ресурсів просувають ультраправі та праворадикальні партії, а також ультраправих політиків, які ледь не скрізь відзначаються проросійською позицією, або роблять вигідні для Путіна заяви.
  • Ще одна категорія проросійських сайтів має навпаки ліворадикальні погляди, комуністичні настрої (вони або увірували в антинацистські байки пропаганди Путіна, або ж мають захоплення та ностальгію за колишнім Радянським Союзом, в чиїй історії недобачають масових розстрілів та масових примусових депортацій до Сибіру в табори ГУЛАГу всіх, хто був потенційно незгодний з комуністичною диктатурою).

Для режиму Путіна немає великої різниці, чи крайньоправий вебсайт або політик, чи крайньолівий, головне для Росії просувати свої наративи та дезінформацію у Європу. І медіа та політиків з обох таборів Кремль вважає "корисними ідіотами". Вони безкоштовно (а деякі, можливо, й ні) допомагають йому поширювати дезінформацію та розкол у європейське суспільство та впливати на громадську думку.

Ці "закордонні" ЗМІ російська пропаганда також використовує на "внутрішній ринок" – для цитування та переконання російської аудиторії у тому, що в Європі є підтримка Росії та співзвучні наративи з російськими державними медіа. Тому чимало сайтів зі проаналізованого списку отримують цитування від російських державних медіа.

Більшість проросійських агентів впливу, яких цитують такі ЗМІ, уже добре відомі, деякі з них навіть були кандидатами у президенти або є лідерами малих чи середніх партій.

Отже, Кремлю недостатньо його провідних пропагандистських ресурсів – RT та "Спутнік", які отримали бан у ЄС, а тому Москва покладається на цілу когорту дружніх чи заангажованих вебсайтів. Ба більше, після санкцій проти російських державних медіа, які президент Франції Макрон відверто назвав органами пропаганди, у Європі, зокрема у Франції, з'явилися копії багатомовних онлайн-медіа з практично ідентичною редакційною (дезінформаційною) політикою, як в російського RT Маргарити Симоньян.

  • Для того, щоб розуміти, що вони можуть організовано та цілеспрямовано працювати в інформаційному полі на користь Росії, що веде повномасштабну війну проти України та війну дезінформації проти Європи.
  • А також для того, щоб впливати на громадську думку, підривати авторитет влади у країнах, сіяти відчай та хаос.

Метою Москви було б привести до органів влади радикальні сили, з якими вона має теплі відносини. Особливо актуально це питання постало за декілька місяців до виборів до Європарламенту.

Вплив таких сайтів куди більший за мережу проросійських сайтів з назвою з російським словом "pravda" у домені чи мережу фейкових сторінок та кремлівських ботів у соцмережах, які були нещодавно виявлені. Адже ці мережі або мали нетривалий період існування, або досягали лише мізерної аудиторії, або ж самі по собі не викликали довіри.

Водночас державні російські ЗМІ уже давно скомпрометовані і їх сприймають як пропагандистські, які не вселяють довіру. Натомість сайти з багаторічною історією публікацій, певною аудиторією та форматом, який нагадує інші західні ЗМІ, здатні переконувати у своїх наративах більшу кількість читачів.

Фахівцям та державам ЄС вартує стежити за діяльністю таких сайтів, а читачам піддавати сумніву такий контент, адже зусилля, які сприяють Росії в інформаційному полі у час геополітичного протистояння, грають на руку саме режиму Путіна та йдуть на шкоду самим європейцям. Адже Росія показала, що веде не лише війну на полі бою для знищення України, а й інформаційну війну для розвалу об'єднаної Європи.