Світ стежить за контрнаступом, а ми готували до нього бійців, – полковник бригади "Буревій"

Полковник Нацгвардії Назарій Ясінський на псевдо "Гюрза" – один з тих бойових офіцерів, які готували бійців "Гвардії наступу" до відновлення територіальної цілісності України. Донедавна він був заступником командира частини з бойової підготовки бригади "Буревій".

Цікаво Те, що Київ мирний, ще не означає, що ми перемогли, – інтерв'ю командира роти бригади "Буревій"

Ясінський каже, що "недумаючий солдат – мертвий солдат". Тому він наставляє майбутніх штурмовиків "Гвардії наступу" не лише покладатись на м’язову пам'ять на полі бою, а й думати та бути готовим брати на себе відповідальність.

Назарій Ясінський під час підготовки рекрутів / Фото Анастасії Салашної, НГУ

Готувати людей полковник вміє і це доведено практикою. Підготовані ним бійці з бригади швидкого реагування, нині "Рубіж", прийняли бій в перші години висадки російського десанту на Гостомельський аеропорт на початку вторгнення Росії в лютому 2022 року. Пізніше його ж бійці першого батальйону БШР прийняли бій у перші дні повномасштабного вторгнення у районі Трьохізбенки та Новоайдара. Далі вони ж обороняли Сєвєродонецьк, Рубіжне, Лисичанськ, де буквально за кожну будівлю точились жорстокі бої. Однак, завдяки хорошій підготовці та грамотному командуванню, підрозділ мав мінімальні втрати. Також Ясінський командував обороною в північно-східній частині Бахмута.

"Гюрза" наголошує, що для нього найголовніше зберегти особовий склад при виконанні бойових завдань і виконати наказ. Виходячи з цього підготовку бійців він організовує максимально ефективно. Тому що, як каже полковник, перемога любить підготованих.

Тож в інтерв'ю сайту 24 Каналу Назарій Ясінський розповів, як російсько-українська війна змінилась за 9 років, чим досвідчених офіцерів можуть здивувати росіяни та чого очікують захисники від контрнаступу.

"Відновити кордони України ми могли ще у 2014-му"

Його війна почалася ще у 2014 році. Тоді Ясінський був командиром взводу спеціального призначення одного з тернопільського батальйону Нацгвардії. А після нападу Росії на Україну у складі свого підрозділу одним з перших вирушив на Донбас. Брав участь у боях за Слов'янськ, Миколаївку, Ямпіль, Закітне, Сіверськ, Рубіжне, Попасну та Дебальцеве.

За словами полковника, на початку війни ситуація була складною на блокпосту 3-А біля Слов'янська – там обстріли не припинялися ні на хвилину. Однак, особисто для нього найгарячішими були бої за Дебальцеве та Комісарівку.

"У Дебальцевому ми взяли першого російського військового в полон. Уже тоді, у 2014 році, сепаратистів координували російські офіцери", – згадує Назарій.

Назарій Ясінський під час підготовки рекрутів / Фото Анастасії Салашної, НГУ

На думку Ясінського, Україна насправді могла повернутись у свої кордони ще тоді, до кінця жовтня 2014 року.

Починаючи зі Слов'янська: як тільки ми починали їх гнати, як псів, – оголошували не зрозумілі військовим "припинення вогню". Тільки ми беремо ініціативу – надходив наказ зупинятися. Вони, тим часом, окопувалися, нарощували свої позиції в інженерному плані, що надалі уповільнювало виконання нами наступальних операцій. Схема війни на той момент була така, що між двома нашими блокпостами міг розташовуватися сепарський блокпост,
– розповідає офіцер.

Тому на тому етапі війни відновити територіальну цілісність не вдалось. Але це справді була війна, яку неправильно називати АТО.

"АТО – це протистояння за якийсь один об'єкт, а не дві області. На той момент для нас це була війна. Бойові дії, спеціальні операції, гинули й побратими, й цивільні. Але по інтенсивності у порівнянні з 2022 – це була легка прогулянка", – каже він.

Після першого року війни, у 2015, Ясінський долучився до Бригади швидкого реагування (БШР). Цей підрозділ був одним з найпросунутіших в Нацгвардії – системи підготовки та роботи штабів та підрозділів організовували за стандартами НАТО. Особовий склад набирали із високомотивованих бійців. Цей гвардійський підрозділ був одним із тих, хто реально брав участь у бойових діях.

Будучи командиром розвідки БШР Ясінський у 2018 – 2019 році виконував спеціальні завдання з підрозділом у районі ООС.

"У порівнянні з 2014, у 2019 році противника ставало більше і він почав більш якісно помирати на нашій землі", – згадує Ясінський.

Назарій Ясінський під час підготовки рекрутів / Фото Анастасії Салашної, НГУ

Далі у 2019 – 2020 році підрозділ розвідки під керівництвом "Гюрзи" виконував завдання у складі БТгр Бригади швидкого реагування на Світлодарській дузі.

"Станом на 2019 рік Світлодарка – це була одна з найбільш гарячих точок. Я вже тоді казав хлопцям, що в майбутньому, ймовірно, будуть більш запеклі бої на території України. Оскільки, наше географічне розташування являється буфером між Росією та Євросоюзом. Я хлопцям це казав, вони теж розуміли та аналізували ситуацію", – говорить офіцер.

"Коли 24 лютого росіяни поперли з трьох сторін, дуже переживав за Київ"

На момент повномасштабного вторгнення Ясінський був командиром першого батальйону оперативного призначення в БШР. Підрозділ у швидкому темпі почали перекидати на Схід України.

"Просто так такі маневри не проводять. Це надто складно. Коли є маса народу, танкові та артилерійські підрозділи, які не можна просто так погрузити в автобус "Малятко" і передислокувати їх із Заходу України на Схід", – говорить він.

Це укріпило його в думці, що Росія готується до військових провокацій.

Назарій Ясінський / Фото Анастасії Салашної, НГУ

23 лютого Ясінський з батальйонно-тактичною групою завантаженими на ешелон прибули у Рубіжне.

"У ніч на 24 лютого ми, вивантаживши техніку та забазувавшись біля Сєвєродонецька о другій ночі, лягли спати. О четвертій ранку командир батальйонно-тактичної групи розбудив мене словами: ""Гюрза", вставай, нас бомблять". Найперше я подумав, що треба розосередити людей, щоб ворог не знищив їх по-тупому", – каже офіцер.

З цього і почався новий етап війни. Військові розосередилися по лісу, отримали бойове розпорядження і поїхали на Новоайдар. Там були бої між Трьохізбенкою і Кряківкою. Згодом танкісти забезпечували вихід 79 і 57 бригад з-під Щастя та Станиці Луганської. Ще через день після виходу особового складу з оточення батальйонно-тактична група зайняла оборону східних околиць Сєвєродонецька.

Офіцер каже, що коли стало зрозуміло, що росіяни поперли з трьох сторін, він дуже переживав за Київ.

Якби росіяни зайшли у столицю, якби у Києві зав'язались бої, було би значно важче. Тому що це – центр управління, голова. Втрата голови – це серйозна проблема,
– говорить він.

У боях за Рубіжне підрозділи Ясінського знищили 3 батальйони ворога

До 7 березня Ясінський зі своїми людьми тримав оборону на окраїнах Сєвєродонецька. З 7 на 8 березня – передислокувалися в Рубіжне. Там здебільшого вели бої проти бойовиків з окупованої Луганщини та кадирівців.

У Рубіжному на нас в основному гнали ЛНРівців. Точно знаю, що за 1,5 – 2 місяці ми знищили три батальйони "ЛНР", зі слів полонених, радіоперехоплень противника та даних розвідки, а це плюс-мінус 1200 людей. Тоді в них була дуже активна артилерія, по нас там працювали всім – від міномета до авіації,
– розповідає він.

У Рубіжному захисники мали чіткий розпорядок дня. З 5 до 7 години ранку прилітала і працювала авіація. З 7 до 9 години – артилерія зі всіх калібрів.

З 11 ранку починався штурм. Він тривав до 13:00.

"Вони отримували бамбулєй, десь до 14 години відтягували своїх "двохсотих" і "трьохсотих", кого могли забрати. По нас, знову ж таки, працювала артилерія", – згадує Ясінський.

Назарій Ясінський / Фото Анастасії Салашної, НГУ

З 14:00 до 16:00 по українських захисниках знову починала гатити артилерія, але значно щільніше.

"Плюс вони виганяли танчики. Іноді з 16 до 17 ворог знову намагався штурмувати, на що отримував хорошого прочухана. Потім знову працювала артилерія. І о 19 годині "робочий день" закінчувався", – розповідає офіцер.

Після цього у підрозділу починалось життя: підвози БК, харчів, води.

Хлопці 1 – 1,5 місяця з позицій взагалі не виходили. Вони були постійно у бою. З Рубіжного ми вийшли, бо там вже не було де закріплятися, там не було каменя на камені. У містах кожен підвал, дах, вікно – стріляє. Тому вибивати ворога в місті найважче,
– згадує він.

Загалом, каже, тактика росіян нічим особливо не здивувала після 24 лютого. Був момент під Кряківкою, коли здивували їхні танкісти: 25 лютого вони зробили один маневр, щоб зайти у фланги українським військовим на великій швидкості. Було видно, що їхня тактика відточена. Але це був один раз.

"Я скоріше від них втомився. Реально, тупість ворога – втомлює", – зауважує Ясінський.

До теми Ми в очікуванні грандіозного, усі на низькому старті, – військовий про контрнаступ ЗСУ

У Бахмуті "Буревій" стояв проти вагнерів, зеків, кадрових військових Росії

Після Рубіжного Ясінському запропонували перейти на посаду заступника командира штурмової бригади з бойової підготовки у військову частину 3027 "Буревій". Цей підрозділ став частиною "Гвардії наступу", яку у системі МВС створили спеціально для участі у контрнаступі.

"Перший мій виїзд як командира батальйонно-тактичної групи був у Бахмут. Там частина 3027 тримала місто з 25 жовтня по 2 грудня", – каже Ясінський.

Воювати в Бахмуті було важко, проте інтенсивність була меншою, ніж, наприклад, у Рубіжному. Адже в Бахмуті було більше високих будівель, тому, щоб розвалити ту ж дев'ятиповерхівку, треба більше часу та зусиль. А от в приватному секторі, як-от в Рубіжному, один приліт міномета повністю руйнував хату.

Ясінський додає, що на момент перебування підрозділу в Бахмуті, вони стикались, в основному, з вагнерами.

"Двічі нас штурмували оті їхні професійні найманці, ядерний склад, скажемо так. Вони навіть в чорній формі були", – згадує він.

Видно було, що вагнерівці дійсно краще підготовлені. Якщо вони бачили, що не пройдуть, якщо у них були втрати, то відходили. І на їхнє прикриття прилітали вертольоти. Але офіцер додає, що їхня доля також закінчувалася в посадках на північно-східних околицях Бахмута.

За вагнерів там мазу добре тягнули. За кадрових військових – не так. За зеків – взагалі ніяк. У зеків взагалі перестрілки між собою бували. Я так розумію, що якийсь куратор їх гнав на нас, вони верталися до своїх, а свої їх або розстрілювали, або стріляли у повітря, щоб вони поверталися,
– додає Ясінський.

А ще "Гюрзу" здивувало, що у Бахмуті окупанти не застосовували ніякої бронетехніки проти них – ні БМП, ні БТРів, ні бронеавтомобілів. Лише танки, якими стріляли з закритих позицій за кілька кілометрів від наших захисників.

"Недумаючий солдат – мертвий солдат": підготовка "Гвардії наступу"

З лютого 2023 року полковник Ясінський очолював та займався підготовкою бійців у штурмову бригаду "Буревій" – одну з 8 бригад Нацгвардії, які разом з іншими військовими Сил оборони України повертають наші міста та села.

Зараз весь світ спостерігає за контрнаступом українських військ. Я не просто на нього чекав, я готував до нього людей. Ми тренували й оборону, наступ та зачистку ворожих позицій. Кожен набував професіоналізму у роботі з тим видом зброї, з яким він працюватиме. Людей готували та готують донині, як того вимагає сучасне ведення бойових дій. Перемога любить підготовлених, це – однозначно, тому ми віддавали цьому найбільше сил та часу,
– каже він.

Офіцер наголошує, що для нього завжди найголовніше виконати завдання та зберегти якомога більше своїх людей. Незначну втрату території можна завжди відвоювати, якщо будуть люди.

Підготовка бригади "Буревій" Гвардії наступу / Фото НГУ

Командир – це той, хто завжди мусить удосконалювати себе та навчати свого бійця. Погано, коли боєць боїться спитати щось, погано, коли боєць боїться звернутися до командира зі своєю проблемою. Ми не в школі, ми не карали бійця за його кмітливість та живий розум. Недумаючий солдат – мертвий солдат,
– каже офіцер.

Ясінський додає, що командир повинен мотивувати бійців. Ми не воюємо за В'єтнам – ми воюємо за свою країну. Новобранці мають прийти уже з мотивацією. Тому його задача – дати їм знання, навички та м'язову пам'ять.

"Від навичок з'являється впевненість. Впевненість – це життя на полі бою. Я завжди вчу своїх бійців бачити будь яку ситуацію ширше. Я вчу їх покращувати своє становище у важких умовах. Перемога любить тренованих", – каже він.

Тренування – це ще й добра комунікація зі своїм побратимом, а у командира зі своїм підрозділом.

"Якщо на тренуванні боєць діє рішуче, йому лишається пережити добу бою, знищити декілька противників і тоді він – Рекс, король війни. Це показали і Бахмут, і Білогорівка, і Кремінна, де зараз тривають бої за участю бригади "Буревій", – наголошує полковник.

Назарій Ясінський під час підготовки рекрутів / Фото Анастасії Салашної, НГУ

Підсумовуючи, Ясінський каже, що навіть вихід на кордони України 1991 року не означатиме повну перемогу. Локальні бойові дії по кордону можуть тривати декілька років.

"Чи є у мене розуміння, якою буде наша перемога? Ще ні. Перемоги поки що не буде. На державні кордони ми вийдемо вже незабаром. Але вздовж кордону лишиться сіра зона, яка житиме у форматі 2014 – 2015 років. І перестрілки, і робота артилерії, групи ДРГ росіян там скоро не закінчаться", – підсумовує Ясінський.