Роблять дива й переступають через себе: як країни НАТО допомагають нам зброєю

Як Польща перетворилася на "Малу Атланту"

Наприклад, у 2023 році Німеччина та Нідерланди планують завершити початий у 2014 році процес інтеграції своїх сухопутних військ в одне ціле. Спільні сухопутні війська обох країн мають налічувати 50 тисяч бійців, із яких 8 тисяч – голландські, із відповідною уніфікацією органів управління та бойової техніки на озброєнні частин.

Читайте також Крах ілюзій: "коротший, але не швидший" шлях України в НАТО

Дещо млявіше відбувається чинна нині програма між Францією та Бельгією про також уніфікацію сухопутних військ обох країн в одне єдине ціле. Фінальної дати для завершення процесу поки нема.

Ну або теж яскравий приклад – наприкінці 2021 року Німеччина та Польща домовились про спільне патрулювання винищувальної авіації у випадку необхідності. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну німці тут перед поляками чесно та повністю виконали зобов'язання. Люфтваффе патрулювало небо Польщі з лютого по липень 2022 року на випадок вторгнення тактичної авіації ВКС Росії.

Якщо продовжувати про ту саму Польщу, то ця країна в межах структур НАТО цілком цілеспрямовано втілює дещо схоже на концепцію "Малої Антанти" зразка 1930-х років або ж взагалі "Ойчизна від можа до можа". Польська армія стабільно має свій контингент в Румунії, навіть якщо мова лише про механізований батальйон, а польські ВМС раніше відпрацьовували завдання по береговій обороні країн Балтії за допомогою своїх комплексів NSM.

Не завжди це все відбувається у формі саме інтеграції компонентів збройних сил різних країн, двостороння співпраця може бути й у формі окремих проєктів по оборонній промисловості.

Наприклад, на початку 2023 року Італія та Франція запустили глобальний як за їх масштабами проєкт з виробництва одразу 700 зенітних ракет сімейства Aster, які використовуються зокрема на ЗРК типу SAMP/T. Проєкт розрахований на кілька років.

Ну або ж Чехія та Словаччина по суті разом працюють над тим, щоб спільно виготовляти за ліцензією шведські БМП CV90 для власних збройних сил.

Цікаво Є лише одна країна у світі, яка виграла від війни між Україною та Росією

Просто самі учасники Альянсу вимушені виходити із того, що на "периферії" НАТО іноді панує настільки "своя атмосфера", що це робить блок в принципі недосконалим захистом колективного западу, щоб лише на нього покладатись. Але з іншої сторони, кращого поки все одно не придумали.

Про "свою атмосферу" тут мав на увазі навіть не Угорщину, а Португалію, яка "на папері" має 37 танків Leopard 2, а по факту не мала жодного боєздатного. У португальському флоті мав місце показовий випадок, коли один із патрульних кораблів через технічні проблеми не зміг вийти у море для моніторингу проходу кораблів ВМФ Росії.

Норвегія є одним з елементів "північного флангу" НАТО, але воліє співпрацювати лише із США. Минулого року головком норвезьких збройних сил взагалі раптом поставив питання, що танки – то задорого та неефективно, тому їх пора порізати на голки.

Як Лондон по всьому світу збирав зброю для ЗСУ

У відносинах між Україною та НАТО станом на зараз навіть меми про "не Амазон" та "дякувати Воллесу за зброю" мають насправді на порядки ширший контекст, аніж можна уявити на перший погляд. Воллес не просто так взявся розписуватись за політиків у інших країнах, і просити "вдячності у поведінці" хоча б для них.

В актив Великої Британії можна записати не тільки ту зброю, яку британці напряму поставили для ЗСУ, але й зброю від третіх країн, де Лондон був посередником.

Почнімо з того, що ті самі протикорабельні комплекси Harpoon, які поховали план росіян висадити десант в Одесі – то був "конструктор", який складався із пускових установок від Данії, та ПКР не тільки від Великої Британії, але й від Нідерландів та Іспанії також.

Актуально Престиж НАТО тепер залежатиме від допомоги Україні

Велика Британія брала на себе роль "третейського судді" навіть в історії з тим, коли Бельгія наче і хотіла нам постачати свої САУ М109 зі зберігання, але не могла через конфлікт з однією з приватних фірм.

• Якесь дивне диво дипломатії трапилось зі Швецією, в багатьох питаннях також залежної від британців, яка раніше була "нейтральніше нікуди", а тепер раптом взялась пригадувати росіянам Полтаву і щедро передає різного роду зброю для ЗСУ.
• Аналогічне диво трапилось із Данією, яка до повномасштабної війни відмовлялась дати бодай Stinger, бо начебто "старі", а потім в кількох траншах допомоги "насипала" техніки на пару механізованих батальйонів (і це поза тем з танковою коаліцією та спільного з Німеччиною проєкту на 100 танків Leopard 1A5).
• Ну і навряд чи те, що далека та сонячна Португалія дала для ЗСУ техніки теж на механізований батальйон і бодай взвод боєздатних Leopard 2A6 є заслугою місцевої чисельної української діаспори.
• Як і у випадку з Австралією (бронемашини для ЗСУ), чи Новою Зеландією (інструктори для навчання на гаубицях L119 для ЗСУ), де примат Британської корони досі зберігається також.

Тим більш, є моменти не тільки зі зброєю, яку ми прийняли, але й зі зброєю, яку ми схоже не взяли самі.

Тут мовиться про варіант, який британці проговорювали на публічному, але ще не офіційному рівні взимку цього року. Мовляв, у межах авіаційної коаліції спочатку Велика Британія дає символічну ескадрилью старих Eurofighter, а потім підтягується Швеція і дає Gripen. В підсумку акцент з нашої сторони був зроблений саме на F-16. Той же Воллес потім окремо проговорював: "Ми не дали Eurofighter, бо Україна про це не просила".

Зауважте Чому громадяни для лобістів містобудівної "реформи" Шуляк і Кубракова – як контактний зоопарк?

Тепер, коли в травні 2023 року з нашої сторони уже пішли офіційні запити на той же Eurofighter до Великої Британії, то тут британці взяли позицію "ой не чує баба", і на повному ходу розгортають інфраструктуру під навчання наших пілотів саме під F-16.

Можливо, відсутність "вдячності у поведінці" вже почала впливати на якісь елементи військової допомоги Україні ще до того, як Воллес про цей мем сказав уголос.

Ми якось занадто почали сприймати все як "само собою належне".

Тому, наприклад, і не викликав ніякого ажіотажу факт, що Франція вперше у своїй історії почала давати далекобійні ракети для ударів по росіянах. Це все всупереч традиційному для французів сентименту перед Росією.

Для Франції це в принципі був "крок вперед над собою", щоб перестати боятись самої можливості війни проти Росії. Однак для нас це вийшло як всього лише "дали аналог ATACMS".