США отримали те, що хотіли
Так, це не ті категорії і фреймінг, які мав би використовувати політолог-міжнародник, описуючи стан і перспективи відносин Україна – НАТО. Але так легше доносити думку.
Читайте також Є один спосіб, як пришвидшити завершення війни
Варто вже звикнутися з тим, що світ міжнародних відносин дуже далекий від ідеалу і дуже цинічний.
Коли в основному керуються розрахунками ціна/ризик певного кроку в той час, як довгострокові ціна/ризик бездіяльності часто менш очевидні, і, як наслідок, набагато менше впливають на рішення.
Так само вже варто вивчити, що в партнерів є власні інтереси і пріоритети, які ніколи не будуть дотичні до наших на 100%.
В принципі, США досягли ключового для себе – збройний конвенційний потенціал Московії ослаблений на роки вперед за мінімального використання американських ресурсів. При цьому значна частина ризиків по протидії Московії перекладена на Україну, а ризики прямого зіткнення США/НАТО і Московії зведені до мінімуму, так само як погроза неконвенційної ескалації Московії. Не дарма наші американські партнери кажуть про стратегічний провал (strategic failure) Московії.
Україні потрібне оборонне планування
При цьому адекватне сприйняття реальності – це не причина для песимізму. Наші партнери після 24 лютого 2022 року таки здійснили прогрес щодо того, що безпека України важлива для безпеки Європи і світу, а також, що в безпеку України треба інвестувати. Інша справа, що робитимуть це не через членство НАТО, а через передачу озброєння і військової техніки, боєприпасів, розвідувальних даних, тренування і підготовку солдат.
Цікаво Шойгу вигадав найбільшу танкову битву в історії воєн, але з нюансом
Так, це не ідеально, але таки краще, ніж до повномасштабного вторгнення, коли не було ні гарантій безпеки, ні серйозного важкого озброєння. При цьому питання престижу та іміджу країн НАТО гарантуватимуть те, що країни НАТО щонайменше зберігатимуть підтримку на нинішніх рівнях, коли мова про воєнну складову.
Не менш важливим запобіжником є те, що Україна тепер є в системі координат більшості громадян країн НАТО, разом із розумінням, чому Україні варто допомагати і підтримувати.
Нам же зі свого боку варто нарешті почати говорити про реалістичне оборонне планування і військове будівництво – те чого ми так і не змогли протягом 1992 – 2021 років. Щоб вийти на новий рівень – коли не лише якісно воюємо із зброєю, яку дали нам країни НАТО, але створили за підтримки партнерів дієві сили оборони, які здатні гарантувати ефект стримування через заборону (deterrence by denial).
Те, на скільки наші американські партнери обережні, показує те, як термін strategic failure щодо Московії замінив термін strategic defeat.