Це не формальність і не дублювання навчань. Це перехід від полігону до реальності фронту. Від теорії до практики в умовах конкретного підрозділу, напрямку чи бойової обстановки. Як виглядає така адаптація, чим вона важлива і чому складніша за БЗВП, розповідає 24 Канал в межах програми "Кордон.UA".
Читайте також Навчає рятувати життя: відверта розповідь актора, який став прикордонником
Як проходить адаптація до бойових дій у прикордонників?
П’ятдесят один день базової загальновійськової підготовки. В народі – БЗВП. Тепер це лише половина шляху до опанування мистецтва ведення бою. Наступний етап – додатковий 14-тиденний адаптаційний період. Військові проходять його вже у тих бойових підрозділах, куди розподіляють новачків після первинного навчання.
Цей етап є критично-важливим і для прикордонників, адже загальна базова підготовка в навчальних центрах не завжди враховує всіх нюансів несення подальшої служби: в степах Херсонщини чи у лісах Чернігівщини.
Наша задача – адаптувати під місцевість, де вони будуть нести службу. Якщо це більш такий рідкий ліс, там одна стратегія буде працювати. Якщо це якась посадка, там інша стратегія буде працювати,
– розповів інструктор "Арнольд".
Самі бійці, які тільки-но випустилися із великих навчальних центрів, різницю відчувають миттєво. На "Адаптації" менше теорії та значно більше того, що знадобиться в реальному бою. Солдати кажуть, що за два тижні отримали більше знань, ніж за попередні два місяці підготовки.
На етапі адаптації інструктори перевіряють найелементарніше. Адже через об'єктивні причини (як от часті повітряні тривоги чи хвороби під час навчання) деяким новобранцям потрібно дозасвоїти найпростіше: до прикладу, як правильно носити спорядження.
Ми починаємо з самого базового. З екіпіровки. Як вона має на вас сидіти? Де має розміщатися? Боєприпаси, аптечка. Потім переходимо до другої етапу – це холостіння зі зброєю. Тобто стійки відпрацьовуємо, заміна магазина, проблеми, робота вдвох. Коли ми це відпрацювали, я можу вже сказати, хто навчався; кого там вчили, а хто взагалі дупля не відрізає, що там він робив,
– каже "Арнольд".
Усім потрібно знати тактичну медицину
Особлива увага приділяється тактичній медицині. Інструктор з такмеду на позивний "Сова" вчить бійців не просто виживати, а й правильно діяти в умовах, коли евакуація може затягнутися на години.
Вижити не так і складно, насправді. Це базові навички, які засвоюються достатньо швидко. Але наша мета – щоб вони після того, як врятували життя, змогли зберегти якомога більше здоров'я. Бувають умови, коли швидку евакуацію здійснити неможливо. Відповідно, вони мають знати, що робити до евакуації з тим пораненим, аби людина не втратила кінцівку,
– зазначила "Сова".
Окрім навичок поводження зі зброєю та медицини, новобранців вчать… говорити. Бойовий досвід інструкторів свідчить: чітка доповідь по радіостанції – чи не найскладніше завдання. Аби в стресовій ситуації побратими правильно зрозуміли обстановку і прийшли на допомогу, потрібно правильно та чітко передати інформацію.
"І ми ораторське мистецтво теж тут відпрацьовуємо, тому що інформацію передавати треба вміти. Важливо, щоб на КСП зрозуміли і правильно оцінили, що відбулося. Це теж тут вчимо", – каже "Сова".
Як проходять тренування?
Щоб закріпити навички, інструктори відпрацьовують реалістичні сценарії: патрулювання, засідки та евакуацію "поранених". Саме тут бійці вперше розуміють, як важко працювати злагоджено під постійним тиском ворога.
Солдат на позивний "Наждак" розповів про одне із завдань, яке розбирали на тренуванні. Помилок було багато, але вдалося отримати цінний досвід.
Поставили завдання – пройти до позицій патрулювання. Була засідка, яку я виявив. Дали бій. По сценарію у нас один 300-ий середньої тяжкості. Нога, рука відірвана. Помилок допустили багато. Перший раз це. Під час бою важко комунікувати між собою,
– сказав "Наждак".
Навчання підсвічує і проблеми з фізичною підготовкою. Броня та повний боєкомплект стають серйозним випробуванням для вчорашніх цивільних.
Інструктори вже бачать і певні недоліки курсу "Адаптації". Кажуть, що 14 днів – це замало. Щоб довести навички до автоматизму, потрібно хоча б 3 – 4 тижні. Особливо тим, кому навчання дається важче.
"Ще 14 днів. Ми змогли б всю тактику помножити на два. В кожній групі є хлопці, яким не вистачає часу. Впевнена, що їх можна було б навчити. І це було б прекрасно",
– розповіла "Сова".
Окрім додаткового часу на курс для більшої ефективності інструктори потребують і додаткових ресурсів. Мовляв, не завадило б страйкбольного обладнання і реальних дронів, щоб бійці звикали до реальних звуків, коли чують дрон безпосередньо над головою, а не через колонку.
Ми можемо включити на колонці звук FPV-дрона, але це не то. Коли літає дрон, то набагато цікавіше відпрацювати вправу. І вони вже більш починають адаптуватися до того звуку та обстановки,
– сказав "Арнольд".
"Адаптація" – це вже фінальний "буст" бійців перед виходом на "нуль". Ці два тижні дають новобранцям найголовніше – право на помилку тут, щоб не припуститися її там, де вона може коштувати їм життя.
Навчання того варте, звісно. Як ніяк, досвід. І злагодження проходить. Краще помилки тут на тренуванні робити,
– сказав солдат "Наждак".
Досвідчені інструктори-прикордонники переконують: ці додаткові тренування значно впливають на живучість підрозділу. Кожна година на полігоні – це крок до того, щоб кожен з бійців був здатен не тільки виконати бойове завдання, а й здатен був повернутися додому живим.