Росія послідовно працює над тим, щоб зайняти нішу високотехнологічного та військового партнера для країн із підвищеним рівнем токсичності, або, скажімо так, хронічною нестабільністю. Про це пише Олексій Копитько.
Цікаво Як росіяни використовують "дух" у переговорах і що це взагалі таке
Як Росія поглиблює тривожну співпрацю в космосі?
28 грудня 2025 року за допомогою російської ракети з космодрому "Східний" на низьку навколоземну орбіту вивели три іранські супутники. Звичайно, Іран заявляє про винятково цивільний характер місій, хоча достеменно це невідомо. Ще один іранський супутник Росія запустила у серпні 2022 року.
21 січня 2026 року пожвавилася ще одна історія. Російське посольство в Буркіна-Фасо опублікувало новину про зустріч посла Росії Ігоря Мартинова та російського космонавта Олександра Горбунова з прем'єр-міністром Буркіна-Фасо Римбальбою Уедраого.
Як легкий фарс за підсумками повідомили, що космонавт передав прем'єр-міністру прапорець Буркіна-Фасо, який "близько 180 діб" перебував на Міжнародній космічній станції. Водночас відомо, що Горбунов перебував у космосі 171 добу 4,5 години (з 28 вересня 2024 року по 18 травня 2025-го). До речі, він потрапив на МКС і повернувся на кораблі Crew Dragon компанії SpaceX.
За "випадковим" збігом 26 – 28 вересня 2024 року Росія та Буркіна-Фасо на полях Генеральної Асамблеї ООН підписали спільні заяви про нерозміщення першими зброї в космосі. Це політична ініціатива, яку Кремль просуває для прикриття технологічної взаємодії.
Важливість цих жестів з космічними прапорцями полягає в тому, що з 2024 року Росія проводить консультації щодо запуску першого супутника для Конфедерації держав Сахелю (Малі, Нігер, Буркіна-Фасо). У січні 2024 року вони офіційно відкололися від Французької Африки, а влітку того ж року оформили альянс, яким творчо опікується Росія.
Африканці виявилися балакучішими, ніж іранці, і розповіли, що одне з призначень гіпотетичного супутника – незалежне забезпечення та контроль зв'язку, зокрема й під час бойових дій та переворотів, які трапляються там регулярно. Подається це як "зростання суверенітету".
Фактично це вихід з-під західної парасольки та перебіжка під російську з Китаєм за спиною.
Пікантність у тому, що під час подій в Ірані чимало експертів зазначали: глушення зв'язку аятолами при збереженні управління силовиками було забезпечене за допомогою російських та китайських технічних засобів і технологій. У яких, серед іншого, свою роль могли зіграти супутники, запущені Росією.
Створення підконтрольної Росії та Китаю інфраструктури у космосі для проблемних країн – це пряма загроза безпеці, зокрема для місій США та Європи.
Це виходить за межі підтримки різних хунт та бандформувань піхотною зброєю. Відповідно, потребує реакції іншого роду, яка послужить сигналом про неприпустимість, тому що випилювати вже створені космічні можливості складніше.