Звільнення Херсона: як Росія створювала ІПСО та пастки для ЗСУ, але отримала повний провал

Паралельно з цим, загарбники вибудовували достатньо серйозну лінію оборони, заміновували підхід до багатьох населених пунктів, стягували артилерію на лівобережжі. Виглядало все так, ніби окупанти хотіли змусити керівництво України повірити в легку перемогу та заманити ЗСУ у пастку. 24 канал проаналізував блискучу операцію ЗСУ.

Дивіться також Люди скандують ЗСУ: українські військові вже у центрі Херсона – емоційне відео

Однак для росіян знову не сталося так, як гадалося. Недолуге кремлівське керівництво, схоже, вирішило показати хитрість та по-своєму скопіювати українську тактику. Мовляв, якщо довго розповідати, що буде контрнаступ на Херсон, а потім раптово вдарити по Харківщині, ворог буде деморалізований. Росіяни ж хотіли вивести свої найбільш боєздатні підрозділи, але змусити Сили оборони України заплатити за правобережжя Херсонщини величезну ціну.

"Як понесе з України у синєє море. Кров ворожу..."

Втім, не має ніяких сумнівів, що у Генштабі передбачили різні варіанти подій, врахували можливості росіян, та розгорнули ситуацію на свою користь.

• Про те, що велика кількість підрозділів окупантів отримали наказ на відступ з багатьох населених пунктів на Херсонщині, командування ЗСУ знало ще до оголошення Суровікіним та Шойгу рішення про передислокацію угруповань.
• 10 ж листопада, наступного дня після гучних заяв російського військового керівництва, загарбники почали демонструвати той самий "від'ємний наступ". Однак вони розраховували на те, що українські захисники кинуться їм навздогін та зав'язнуть у вкрай важких боях на підступах до Херсону та безпосередньо всередині міста.
• Натомість наші неймовірні воїни у рекордні терміни подолали заміновані ділянки місцевості, позаходили у звільнені населені пункти та почали переслідувати ворога максимально обережно та професійно.
• За добу українським захисникам вдалося просунутися на потрібну відстань до Херсона та не порушити при цьому своєї логістики. Замість того, щоб йти у лобову атаку на заздалегідь підготовлені ворогом позиції, ЗСУ почали методично працювати по загарбниках артилерією, чого росіяни ніяк не очікували.
• Російські генерали хотіли, аби поки їхні війська переправлятимуться на лівобережжя, на підступах до Херсона їхня артилерія та танки розстрілювали б нашу піхоту на мобільному транспорті, але вони ніяк не розраховували, що при всіх замінованих дорогах, при швидкому просуванні вперед, захисники України будуть здатні підвезти і "Хаймарси", і "Краби", і "Цезарі", і ствольну артилерію разом із боєкомплектом.
• І тут вже росіяни потрапили у пастку своєї ж інформаційно-психологічної спецоперації, а наша сторона почала свою. Але підкріплену реальною картиною на полі бою.

Незадоволене "здачею" правобережжя Херсонщини російське суспільство та військо влаштувало справжнє виття ще 9 та 10 листопада, на що пропагандисти достатньо масовано та вправно відпрацювали анонсом "неймовірних втрат ЗСУ", "блискуче запланованої операції", а також розповідями про те, що "все йде за планом, який веде Росію до перемоги".

Після провалів на Харківщині та інших напрямках, у Кремлі хотіли показати росіянам картинку масового знищення українських солдат під Херсоном, а також продемонструвати, як військове керівництво піклується про своїх ординців. Мовляв, всіх "мобіків", десантників та морпіхів вивели без втрат, але знищили сотню тисяч польських найманців та тисяч 300 націоналістів. При цьому майже всі "воєнкори" розганяли буцімто чергову сакральну для Росії дату – 10 листопада. День чергової "перемоги Москви". Але перші ж удари високоточною зброєю по скупченню російських військ призвели до зворотного ефекту.

Ті пропагандисти, що залишилися на лівобережжі та мали б розповідати про успіхи Кремля, зрозуміли, що все пішло не за планом. А оскільки вони завжди мають доступ до мережі, у російському інформпросторі почалася паніка. Однак найголовнішим є те, що принаймні на кілька годин загарбницький генералітет вщент втратив контроль над своїм військом.

Тисячі окупантів, які вірили в те, що командування розробило геніальний план, зрозуміли, що їх просто кинули у пастці. Що українські військові методично знищуватимуть всі переправи, завдаватимуть ударів по всьому, що намагатиметься перетнути Дніпро. Так почався кривавий для російських угруповань день, який вони запам’ятають надовго. 11.11.22.

Оскільки більшість офіцерів, які хоч якось могли керувати залишеним на правобережжі стадом, накивали п’ятами ще задовго до оголошення "від’ємного наступу", серед військових панував хаос. Хтось кидався у Дніпро, намагаючись перетнути річку вплав, хтось тікав Антонівським мостом.

Частина угруповання, що прикривала відхід через греблю Каховської ГЕС, взагалі почала тікати з позицій та намагатися прорватися до своїх на лівий берег. При цьому росіяни, які мали прикривати відхід з боку Нової Каховки, знищили своїх, прийнявши їх за українську ДРГ. Так народився вкид про те, що наші війська вже опинилися на лівому березі Херсонщини, який "воєнкори" миттєво розповсюдили серед окупантів по обидві сторони від Дніпра. Пропагандисти у режимі онлайн спілкуються між собою, мають зв’язок зі штабом та розповідають солдатам про ситуацію на фронті, а такі новини доходять до рядового складу вкрай швидко навіть за відсутності інтернету у солдатів.

Російське командування не змогло впоратися з величезним масивом інформації. Не маючи достовірних розвідданих та не володіючи ситуацією на полі бою, генерали та полковники запанікували та віддали наказ передчасно знищити Антонівський міст. Били по ньому якраз у той час, коли чергова колона намагалася дістатися лівобережжя.

Обвалений Антонівський міст / Фото з соцмереж

Таке рішення значно ускладнило загарбникам комунікації та ще більше погіршило ситуацію для росіян, які залишилися на правому березі. Їм довелося рятуватися самостійно.

Не жест доброї волі, а "потому что получили п***ды"

Звісно, не можна казати, що загарбники взагалі не впоралися із поставленими командуванням задачами. По-перше, підсумки треба підбивати після закінчення операції, а вона ще триває. По-друге, чималу частину військ окупантам все ж таки вдалося вивести. Однак наскільки ці угруповання є боєздатними та чисельними, ми дізнаємося зовсім скоро.

Актуально Херсон повертається під контроль України: ГУР закликало окупантів здаватися в полон

І не варто забувати про те, що такий стрімкий відступ ворога та понесені їм втрати стали можливими саме завдяки успішно проведеному Силами оборони України контрнаступу, який тривав кілька місяців. Тактика ЗСУ зі знищення переправ, логістики та складів зробила перебування окупантів на правому березі Херсонщини неможливим.

Як би далі не розвивалася ситуація, повноцінне очищення Херсона від залишків окупантів є питанням часу, однак ставка російських генералів на вуличні бої зіграти вже не може. Хіба що якісь локальні точки супротиву з боку загарбників. 

Фактично ж у Кремлі вирішили остаточно кинути свої угруповання та знищили для них всі можливості переправитися через Дніпро. Скільки росіян опинилися у пастці, наразі невідомо.

З одного боку, Росія отримала можливість створити для внутрішнього користувача чергову легенду про "героїчні бої 300 херсонців". З іншого – отримала черговий потік "плачу на болотах" про покинуте командуванням на смерть угруповання.

Українському командуванню ж вдалося те, що здавалося неймовірним. Всі підрозділи ЗСУ не вривалися у битву, яка могла б призвести до шалених втрат, як серед військових, так і серед цивільного населення. А погрози росіян підривом греблі Каховської ГЕС виглядають не менш жалюгідно, ніж сподівання на супротив "мобіків". Адже вода змиє багатотисячне військо, яке Кремлю дуже й дуже потрібне. Втім, передбачити дії Путіна, які подекуди є геть не раціональними, вкрай важко.

До теми Чи підірвуть Каховську ГЕС: в ISW показали, як окупанти маніпулюють часто протилежними заявами

Єдине, про що можна казати із впевненістю, що відступ із частини Херсонщини пішов за планом українського Генштабу. Загарбники залишили багато техніки, кинули на смерть багато "мобіків" та кадрових солдатів, а також вчергове показали всьому світу, що цю війну Кремль програє.

Подібні провали не можуть не впливати на бойовий дух окупаційного війська, політичну еліту країни-агресорки та на її населення. Крім того, Путін прямо зараз втрачає єдиний обласний центр, який йому вдалося захопити під час повномасштабного вторгнення. Схоже, такої низки поразок Росія не зазнавала ніколи за всю свою історію.