Маємо розуміти, що будь-який мир із збереженням нинішнього російського режиму є не більше ніж перемир'ям і суттєвою поступкою агресору. Навіть у разі зниження рівня загрози для України вона може кратно зрости щодо інших країн Центрально-Східної Європи, передусім – для Польщі та країн Балтії. Далі читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Читайте також У Берліні – з Москви: як колишній топменеджер "Газпрому" формує порядок денний на Заході
Стратегічне рішення проти ревізіонізму
Нинішня Росія функціонує як класична ревізіоністька держава. Тобто така, яка хоче відновити свою колишню імперську велич через армію, бойові дії та загарбання територій колишніх колоній.
Війна, у баченні росіян, є інструментом збереження внутрішньої стабільності та самого путінського режиму. Як це вже було раніше в російській історії, політичні зміни запускалися внаслідок гучних військових поразок агресора, поєднаних з економічним крахом. Саме така комбінація одночасно зменшить військовий потенціал Росії та її здатність готувати та вести нові війни.
Важлива умова – добре озброєні, вишколені та підготовлені підрозділи росіян у складі Сил оборони України, які добровільно зголосилися воювати з кремлівським авторитарним режимом. Саме такі бійці, що виступають проти імперської політики Кремля, дають надію, що зміни у величезній тюрмі народів ще можливі.
Що спротив експансіонізму може бути ефективним, доводить Легіон "Свобода Росії". Він і є справжня російська опозиція кривавому режиму диктатора Володимира Путіна.
Тут також простежується активний геополітичний вимір: нинішня Росія фактично стала сировинною базою Китаю, його васальною державою. Саме тому адміністрація США (ймовірно, вже після відходу Трампа від влади) має робити ставку на ці сили, якщо ще бажає відірвати Росію від Китаю.
Росіяни проти імперії зі зброєю в руках
Змусити народ відчувати колективну провину за розв'язану війну та скоєні злочини – складний та тривалий процес. Іноді він потребує десятиліть замирення, як було після Другої cвітової війни. Втім, російські добровольці, які воюють на боці України, вже роблять це доволі усвідомлено. На відміну від тих же самих "опозиційних" політиків або "хороших рускіх" в еміграції, чий світогляд часто зводиться лише до критики Путіна.
Без відчуття колективної відповідальності з боку росіян ми залишимось без гарантії, що не станеться нових воєн. Тим паче коли народ підтримує ведення бойових дій стільки, скільки буде потрібно. Без бажання населення поповнювати лави армії окупантів і здійснювати штурмові дії повномасштабна війна не може тривати вже майже чотири роки.
А також, звісно, імперська ідеологія, яка обіцяє відновлення СРСР, якщо не Російської імперії, і повернення Росії колишньої величі. Добровольці, що діють у складі та під командуванням Сил оборони України, добре розуміють: для справжніх змін у їхніх домівках потрібно знищити цей наратив раз і назавжди, демонтувавши путінський режим.
А поки час для цього ще не настав, підрозділи російських добровольців добре показують себе на фронтах російсько-української війни.
Зокрема, саме завдяки їхнім зусиллям вдається зменшувати бойовий потенціал ворога на важливих ділянках фронту. Їхні постійні рейди вглиб території Росії не лише змушують Кремль тримати великі резерви у прикордонних з Україною регіонах, але й ламають наративи пропаганди про "непорушну єдність Росії перед обличчям загрози" (причому часто навіть не з боку України, а колективного Заходу і блоку НАТО).
Виявляється, є росіяни, які воліють ризикувати життям заради української свободи та безпеки, подаючи приклад реального, а не декларованого спротиву російській агресії.