Самі роботи – не панацея: як ефективно воювати у кілзоні

Але вже недостатньо просто замінити одну людину роботом для виконання того чи іншого завдання – потрібно перебудувати всю систему розвідки, логістики, ураження, евакуації, поєднавши їх у єдиний операційний ланцюг. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

У ньому кожна система матиме свою роль: один комплекс доставляє інший, повітряні дрони ведуть розвідку та коригують дії, наземна платформа працює безпосередньо в зоні ураження, а оператор контролює весь процес із захищеної позиції. 

Саме такий підхід дозволить дистанційно виконувати не окрему функцію, а значну частину бойової операції.

Від концепції – до бойового застосування

Практичним втіленням цієї логіки стала операція на Кінбурнській косі, проведена бійцями 123-ї окремої бригади територіальної оборони. Морський безпілотний комплекс доставив до окупованого берега НРК з дистанційно керованим бойовим модулем Wolly. Після висадки наземний робот продовжив рух і виконав завдання зі знищення цілей. 

Тобто ми бачимо, як вперше в межах однієї місії морська та наземна платформи працювали як частини єдиного операційного ланцюга: одна забезпечила доставку, інша – продовжила місію вже на окупованому березі. Це дозволило дистанційно пройти кілька етапів бойової операції без залучення людей у найбільш небезпечній точці.

Інший показовий приклад – роботизований штурм позицій противника, проведений бійцями 33-го окремого штурмового полку із застосуванням ударного НРК Droid TW 12.7 та БпЛА.

Операція була побудована на послідовній взаємодії наземного й повітряного компонентів. "Дроїд" першим завдав вогневого ураження по позиції противника, після чого до дій долучилися БпЛА та завершили її знищення.

У цьому випадку наземний робот і повітряні безпілотники знову діяли не як окремі засоби, а як частини єдиного бойового сценарію. Саме так має розвиватися роботизований штурм – через поєднання різних систем, які працюють за спільним задумом, доповнюють одна одну на різних етапах операції та разом забезпечують її результат.

НРК Droid / Фото надав автор

Від автоматизації до керованої автономності

Наступним етапом розвитку таких операцій стане ширше застосування штучного інтелекту. Він допомагатиме обробляти дані з різних сенсорів, розпізнавати об'єкти, прокладати маршрути, координувати роботу платформ і швидше реагувати на зміни на полі бою.

Водночас автономність не означає усунення людини з процесу ухвалення рішень. За принципом human in the loop ШІ може аналізувати ситуацію та пропонувати варіанти дій, але остаточне рішення, особливо щодо застосування зброї, має залишатися за оператором.

Мета таких технологій – скорочувати час між виявленням загрози та реакцією на неї, зменшувати навантаження на військових і допомагати їм управляти дедалі складнішими роботизованими операціями. 

Людина при цьому зберігатиме контроль там, де потрібні тактична оцінка, відповідальність і розуміння контексту. Водночас її фізична присутність у зоні максимального ризику поступово скорочуватиметься.

Що потрібно для масштабування роботизації

Щоб така модель працювала, недостатньо просто виробляти більше роботів. Необхідно вибудувати цілісну систему їхнього застосування. Вона має охоплювати стандартизоване управління, сумісність платформ різних виробників, підготовку операторів, технічне обслуговування, логістику запчастин і постійну роботу з бойовим зворотним зв'язком.

Лише за таких умов командири зможуть розраховувати на роботизовані засоби як на невід'ємну частину операції – з чітко визначеними ролями, єдиним управлінням та обміном даними між різними платформами.

Без цього роботизовані системи залишатимуться окремими рішеннями, а успішні бойові епізоди – поодинокими випадками. Цілісний підхід дає змогу перетворити їх на регулярну практику та масштабувати застосування у військах.

Що більшу частину операційного ланцюга ми зможемо передати роботизованим системам, то більше українських військових залишатимуться на захищених позиціях – управлятимуть операціями, а не наражатимуться на небезпеку там, де їх може замінити робот.