Країна, якій вдалося: чому нам варто повчитися у союзників росіян
Ця держава переконалася, що система ППО не здатна "закрити небо". Водночас держава існувала у режимі війни, де у ворога та потенційних ворогів є засоби для масштабних ракетних атак. Але була й своя збройова (зокрема ракетна) програма, яку треба було розвивати. В умовах можливого прильоту – це проблема.
Рішення знайшлося. Спочатку була ідея використовувати для заводів старі шахти. Але вона виявилася складною для реалізації. Насамперед з точки зору організації точок "входу та виходу". Про це пише Ігор Тишкевич.
Як захистити від атак військово-промисловий комплекс?
У цій державі згадали про довгобуд – плани будівництва метро у столиці.
На початковому етапі для розміщення низки виробництв, лабораторій використовувалися старі шахти метрополітену. Але після відкриття першої лінії (в обмеженому режимі об'єкти з глухих кутів треба було кудись перевозити) будівництво почалося досить швидкими темпами. Тим більше що компанія, яка відповідала за будівництво, отримала пільги, а у ВНЗ активно готували інженерів за профілем.
За 27 років після відкриття першої станції побудували ще 219 кілометрів метрополітену зі 192 станціями. Паралельно будували і "технічні" тунелі, у яких могли розміщуватися критично важливі організації. Метро стало і величезним цивільним об'єктом, і величезним за своїм потенціалом притулком для критично важливих підприємств та ВПК.
Заховати важливі підприємства і організації можна не лише в метро
Старі шахти неглибокого залягання у цій країні були переобладнані під заводи. А велика кількість фахівців, коли метро столиці продовжувало будівництво "на поверхні", перекидалася в гори, де реконструювали старі тунелі, перетворюючи їх на цехи.
Також там будували нові об'єкти, спочатку призначені для арсеналів і заводів.
У результаті війна, коли противник домінує в небі та має перевагу в ракетах, не знищили систему військово-промислового комплексу цієї країни. І не знищили більшу частину арсеналів.
Там, де були пошкоджені "вхідні групи" на об’єктах, відновлення йшло за дні чи тижні. І навіть після масованих обстрілів (коли 90% ракет противника долітали до цілей) держава зберегла понад 70% свого військового, насамперед ракетного потенціалу.
Про яку державу я пишу? Це Іран.
Політична система цієї держави може бути неприйнятна. Але кейс реакції на загрози та створення механізму вирішення проблеми, можливо, цікавий для вивчення.
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.