Зеленський звільнив Федорова і зробив його політиком

16 липня Верховна Рада 289 голосами призначила прем'єром Сергія Корецького. За три години до того на площі Івана Франка стояла тисяча людей із картонками, і те саме в десятці міст: той самий формат і той самий організатор, що й торік на захисті НАБУ. Вони прийшли не за уряд і не проти уряду, а за одного міністра, якого в новому Кабміні не буде. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

Уряд, який змінили не за провали

Юлія Свириденко пропрацювала рівно рік. Підсумок неоднозначний: із 800 обіцянок виконано 249 і провалено 248, а митний і трудовий кодекси відкликані разом із відставкою. Але в іншій колонці майже 48 мільярдів доларів зовнішньої допомоги, пройдена найважча зима війни й дефолт, якого чекали всі і який не стався. Нормальна робота адміністратора. 

Головне інше: суспільству так і не пояснили, що саме Кабмін провалив. Корецький під зиму – і це призначення логічне. Тільки заради нього не переписують уряд цілком: прем'єра можна міняти й точково. А от окремо звільнити міністра оборони означає публічний акт, який доведеться пояснювати. У пакетному перезавантаженні його просто не вносять до нового складу.

Шість років без конфлікту і шість місяців війни з дідами

Федоров шість років просидів у Мінцифрі й за всю епоху всевладного Офісу не мав із ним серйозного конфлікту. Дія була автономним контуром із власними метриками й власними західними партнерами, апаратної цінності для Банкової в ній не було. Його не чіпали, бо не було за що воювати. А коли Єрмак упав, Федоров опинився в "антиєрмаківській коаліції" разом з Арахамією, Шмигалем і Будановим. Він єдиний із першого ряду ніколи не був чиєюсь людиною.

Міноборони цю автономію знищило. Аудит міністерства й бригад показав перевитрати на 300 мільярдів гривень; закупівлі 155-мм снарядів перевели на відкриті тендери, і ціна впала на 16%. Генералітет відповів звинуваченнями в "піарі" та "гейміфікації війни", порівняннями з Макнамарою й питанням "чи сіли б ви в літак, якби пілотом був продавець". 

Федоров пішов далі за всіх: домагався звільнення Сирського, але президент не погодив. На фракції Зеленський пояснив рішення прямо: "Вони живуть у двох різних світах". Аргумент сильний: у воюючій країні Міноборони й Генштаб, що воюють між собою – не вигаданий ризик.

Претензії, які не тільки його

Докорів два. Перший: не зробив реформу ТЦК. Формально так. Тільки ТЦК підпорядковані Сухопутним військам, тобто тому самому Генштабу, з яким міністр і воював. Це вимога до сторони, яка не має важеля.

Другий: незрозуміло, що коїться з виплатами. Постанова № 768, ухвалена в червні, не змінила базове грошове забезпечення (за роз'ясненням самого Міноборони). Вона наростила бойові винагороди поверх нього. А обіцяне підняття бази з 20 до 30 тисяч не сталося з простої причини: у бюджеті-2026 грошей на це не заклали. Перші виплати за новою системою мали дійти до 20 липня, уже без міністра, який її будував.

Припущення: обидві дірки роками нікому не заважало не закривати, а рівно перед відставкою вони стали аргументом. Навмисність не доведеш, але порядок подій промовистий.

Прибрали одного

"По-хорошому треба міняти обох", – сказав президент депутатам. Змінив одного, і це був не генерал. КМІС на початку червня зафіксував у Федорова 50% довіри проти 21% недовіри. А кілька українських посадовців сказали CBS News те, чого не скажуть із трибуни: зростання популярності Федорова змусило частину Києва бачити в ньому політичного конкурента президента. У ZN.UA це сформулювали жорсткіше: кістка в горлі для всіх одразу, і для Сирського, і для Арахамії, з яким у міністра давнє протистояння. Конфлікт із головкомом пояснює причину. Вибір, кого з двох прибрати, дає відповідь.

Червнева нарада, яку варто перечитати

У середині червня на держрезиденції під Києвом відбулася чотиригодинна нарада: Буданов, Татаров, Арахамія, Умєров. І Федоров. За даними "Української правди", там вирішували три питання: чи проводити вибори, коли і кого треба вмовити не балотуватися. 

Далі був Залужний у Києві й пряме запитання президента: "Якщо вибори відбудуться восени, чи будете ви балотуватися?" Відповідь: "Так. Буду". Потім із ним говорили Умєров і Арахамія, а попрощалися словами: "Брат, але ти подумай ще раз".

Соціологія тоді: Зеленський – 32%, Залужний – 16%, Буданов – 11%. Розчищення поля не спрацювало з жодним, до кого не дотягується кадрове рішення. Єдиний учасник тієї наради, якого можна прибрати голосуванням, сидів за тим самим столом.

Машина, яка розучилася засилати

Із 2019-го Зеленський відправив послами десятьох колишніх топпосадовців. Це і є штатний метод вертикалі: не бій, а ліфт. 

• Стефанішина поїхала в США;
• Свириденко запропонували "новий напрямок у відносинах із ключовим партнером", що в ЗМІ читають як те саме посольство;
• кому ліфта не дали, той просто зник: Резніков, Данілов, якому обіцяли "дипломатичний напрямок" і не дали нічого.

Метод працював бездоганно: жоден із них не повернувся в політику. Виняток один: Залужний. Лондон його рейтинг не вбив, а законсервував. Федорову ж не дали навіть заслання: "буде десь поруч", тобто без посади взагалі. Для системи це найгірший із можливих варіантів: людину з балансом довіри +29 залишили вільною.

Звільнений засновник

Він керував міністерством як стартапом і дістав фінал стартапу: рада директорів прибрала засновника. Джобса винесли з Apple 1985-го – через 12 років компанія викупила його назад. Звільнений засновник небезпечний тим, що виходить із будівлі з продуктом і фанатами, а не з кабінетом. 

Федоров вийшов, публічно виклавши 22 зроблені пункти й три незроблені. З ним пішли радники Стерненко і "Флеш", а на вулицю вийшли люди. У кулуарах кажуть про його власний політичний проєкт; підтверджень немає, це поки чутка. Показове інше: рік тому такої чутки не було б узагалі.

Прогноз: перегони, якщо вони таки будуть, підуть не на два прізвища, а на три: Зеленський, Залужний, Федоров. Цифри цього поки не підтверджують: Федорова в електоральних рейтингах не міряють, а виміряним третім іде Буданов. Але Буданов керує Офісом Президента, тобто він усередині. Федоров зовні, і з вулицею. Це і є різниця між фігурою і кандидатом.

У Мінцифрі Федоров був технократом: продукт, метрики, жодної політики. Міноборони зробило з нього політика, а звільнення це перетворення завершило. Апарат уміє забирати міністерства, а рейтинги – ні. Вертикаль, побудована так, щоб не породжувати конкурентів президентові, за два роки випустила двох, і обох зі свого ж першого ряду. Учора Федоров був міністром, якого можна звільнити – сьогодні він політик, якого доведеться перемагати.