2025 рік став неабияким викликом для України – поки делегації Києва, Вашингтона і Москви періодично проводили зустрічі, а заяви давали хитку надію на врегулювання війни, на фронті не вщухали бойові дії.

І станом на кінець року тенденція не змінилася – по всій лінії зіткнення від Сумщини до Херсонщини тривають запеклі бої, епіцентр яких – на Донеччині.

Підсумовуючи 2025 рік сьогодні ми говоритимемо про те, як змінилася лінія фронту у 2025 році. Якими були головні битви та виклики – читайте в матеріалі 24 Каналу. Свій огляд карти бойових дій проводимо за даними DeepStateMAP.

Варте уваги Як Україна повернула війну на територію Росії у 2025 році: від легендарної "Павутини" до ударів по заводах і НПЗ

Протягом 2025 року російські війська здійснили 61 521 штурм по всій лінії зіткнення. Найважчим місяцем на фронті був листопад, коли кількість штурмів протягом місяця майже сягнула позначки 6 000. За місяцями статистика наступна:

  • січень – 4 987 атак;
  • лютий – 3 274 атаки;
  • березень – 4 847 атак;
  • квітень – 4 644 атаки;
  • травень – 5 716 атак;
  • червень – 5 304 атаки;
  • липень – 5 354 атаки;
  • серпень – 5 042 атаки;
  • вересень – 5 356 атак;
  • жовтень – 5 480 атак;
  • листопад – 5 990 атак;
  • грудень – 5 527 атак.

Від травня і до кінця року кількість штурмових дій протягом місяця постійно була вище 5 000. Найбільше бойових дій припало саме на Донецьку область, зокрема в районах Покровська, Курахового, Торецька і Костянтинівки, Лимана і Сіверська.

За напрямками статистика наступна;

  • Північно-Слобожанський (Курський, Сумський) – 5 356 штурмів;
  • Південно-Слобожанський (Харківський) – 2 534 штурми;
  • Куп'янський – 2 392 штурми;
  • Лиманський – 6 478 штурмів;
  • Слов'янський (Сіверський) – 2 315 штурмів;
  • Краматорський – 1 951 штурм;
  • Костянтинівський (Торецький) – 5 503 штурми;
  • Покровський – 19 802 штурми;
  • Олександрівський (Новопавлівський, Времівський, Курахівський) – 7 161 штурм;
  • Гуляйпільський – 1 336 штурмів;
  • Оріхівський – 1 124 штурми;
  • Придніпровський – 769 штурмів.

Понад 32% усіх бойових зіткнень протягом року припали саме на Покровський напрямок. Тобто майже третина усіх боїв відбулася саме на цьому напрямку.

Майже 70% усіх боїв у 2025 році відбулися на території Донецької області.

За весь цей рік російські війська окупували понад 4 300 квадратних кілометрів української території. Найбільше – на Донеччині. Також росіяни мали просування на Сумщині, Харківщині, Дніпропетровщині, Луганщині, Запоріжжі.

Про ситуацію на всіх напрямках фронту у 2025 році поговоримо далі в матеріалі.

Цей напрямок особливо активним був у першій половині 2025 року:

  • січень – 661 атака;
  • лютий – 444 атаки;
  • березень – 724 атаки;
  • квітень – 633 атаки;
  • травень – 647 атак;
  • червень – 737 атак;
  • липень – 536 атак;
  • серпень – 298 атак;
  • вересень – 249 атак;
  • жовтень – 170 атак;
  • листопад – 157 атак;
  • грудень – 100 атак.

Станом на початок року Україна контролювала плацдарм на Курщині, включно з містом Суджа. Однак вже тоді точилися запеклі бої в регіоні, адже росіяни отримали підкріплення у вигляді солдатів з КНДР.

12 березня росіяни зайняли місто Суджа і протягом наступних тижнів плацдарм був фактично втрачений, а вже у квітні почався російський наступ на Сумщину – ворог окупував Журавку, Новеньке, Веселівку і Басівку, націлився на Юнаківку. Головними цілями ворога стали міста Хотінь і в перспективі – Суми.

Активний наступ росіян спинився в червні – тоді Сили оборони зупинили ворога та звільнили кілька сіл і лінія зіткнення з липня не зазнавала суттєвих змін. Однак в грудні росіяни вирішили почати наступ в районі села Грабовське біля Краснопілля. Село перейшло під контроль ворога, проте у повноцінний наступ це не перейшло. Та росіяни викрали близько 50 цивільних, які були в селі.

Як змінювався фронт на Курщині і Сумщині / Карта DeepStateMAP

Почнімо з Північно-Слобожанського напрямку, він же Вовчанський, він же Харківський. Активність на цій ділянці почала зростати у другій половині року:

  • січень – 73 атаки;
  • лютий – 67 атак;
  • березень – 136 атак;
  • квітень – 81 атака;
  • травень – 170 атак;
  • червень – 185 атак;
  • липень – 288 атак;
  • серпень – 226 атак;
  • вересень – 279 атак;
  • жовтень – 469 атак;
  • листопад – 296 атак;
  • грудень – 264 атаки.

У районі Сотницького Козачка лінія фронту змін не зазнала, село в окупації. В районі Липців – Сили оборони провели контратаку поблизу села і відбили деякі позиції. Основні баталії на напрямку розгорталися у прикордонні в районі Вовчанська і північніше Куп'янська.

Росіяни протягом року намагалися захопити Вовчанськ, але крім просувань в центральній частині міста не досягли нічого. Водночас ворог прорвав кордон також в районі сіл Одрадне, Бологівка і Строївка та окупував їх. Таким чином окупована зона в прикордонні збільшилася.

Як змінювався фронт на півночі Харківщини / Карта DeepStateMAP

Ще однією ділянкою запеклих боїв став Куп'янський напрямок. Особливо гаряче було там на початку року і восени:

  • січень – 245 атак;
  • лютий – 252 атаки;
  • березень – 195 атак;
  • квітень – 143 атаки;
  • травень – 135 атак;
  • червень – 174 атаки;
  • липень – 168 атак;
  • серпень – 233 атаки;
  • вересень – 198 атак;
  • жовтень – 249 атак;
  • листопад – 224 атаки;
  • грудень – 176 атак.

Найперше – ворог цілився на Куп'янськ і навіть прорвався у місто, захопивши його північну частину. Однак 12 грудня стало відомо про результати успішної операції з зачистки міста. Росіян вибили із Куп'янська, ще близько 100 окупантів залишилися в оточенні у місті. Звісно, це не означає, що битва за Куп'янськ скінчилася, проте Сили оборони врятували місто від захоплення.

Крім Куп'янська, росіяни вирішили за будь-яку ціну захопити лівий берег річки Оскіл, щоб вивільнити сили для атак на інших напрямках. Тому Куп'янськ північніше і Борова південніше стали головними цілями на цій ділянці. Особливо складно в районі Борової, де ворог до кінця року взяв під вогневий контроль усі логістичні шляхи.

Як змінювалася ситуація на Куп'янському напрямку / Карта DeepStateMAP

Лиманський напрямок – один з найважчих у цьому році. Особливо високою активність ворога була там у першій половині року, а пік припав на літо. З весни росіяни почали посилено атакувати місто Лиман та прилеглі села. Також тривали бої на Луганщині, яку росіяни повністю намагаються окупувати. Статистика з Лиманського напрямку наступна:

  • січень – 479 атак;
  • лютий – 273 атаки;
  • березень – 541 атака;
  • квітень – 609 атак;
  • травень – 671 атака;
  • червень – 558 атак;
  • липень – 762 атаки;
  • серпень – 762 атаки;
  • вересень – 545 атак;
  • жовтень – 355 атак;
  • листопад – 457 атак;
  • грудень – 466 атак.

Усе почалося з прориву в районі сіл Іванівка і Терни – саме це стало основою майбутнього "плацдарму". Паралельно росіяни штурмували Макіївку на Луганщині. Згодом – і Греківку. Усі ці штурми та просування дозволили росіянам утворити плацдарм північніше Лимана, але не в напрямку самого міста.

До речі, попри всі намагання, вийти на адмінмежі Луганської області ворогу так і не вдалося.

Уже восени росіяни почали цілитися на місто Лиман – з півночі та з південного сходу, почавши наступ в районі Ямполя.

Станом на кінець року околиці Лимана у сірій зоні, але росіяни закріпитися там не змогли. Та все ж довкола міста утворюються так звані "клешні".

Як змінювався фронт на Лиманському напрямку / Карта DeepStateMAP

Довгий час Сіверський напрямок був не пріоритетним для росіян. Там було чи не найменше атак і лінія зіткнення тривалий час була стабільною. Ситуація у другій половині року змінилася.

Динаміка на Сіверському напрямку, який з літа вже є Слов'янським, була наступною:

  • січень – 89 атак;
  • лютий – 86 атак;
  • березень – 129 атак;
  • квітень – 143 атаки;
  • травень – 119 атак;
  • червень – 137 атак;
  • липень – 204 атаки;
  • серпень – 194 атаки;
  • вересень – 385 атак;
  • жовтень – 265 атак;
  • листопад – 353 атаки;
  • грудень – 211 атак.

Спершу росіяни захопили Білогорівку, яка була форпостом Сіверська і Луганщини на цьому напрямку. Далі – взялися за Серебрянське лісництво. Військові називають його "лісом чудес". Після захоплення лісу ціллю став сам Сіверськ. Вихід до міста став пріоритетом ворога восени і на початку грудня вдалося цього досягти.

На жаль, протягом понад трьох тижнів російські війська захопили Сіверськ, який перед тим знищили вогнем артилерії, КАБів і дронів. Падіння Сіверська створює загрози для Слов'янська, однак в останній тиждень року ворог зменшив інтенсивність боїв на цій ділянці. Ймовірно, веде перегрупування для наступу на Слов'янськ.

Як змінювався фронт на Слов'янському напрямку / Карта DeepStateMAP

У центральній частині підконтрольної Україні Донеччини основними епіцентрами боїв стали Часів Яр на Краматорському напрямку та Торецьк і Костянтинівка на однойменному напрямку (спершу був Торецький, зараз – Костянтинівський).

І почнімо з першого. До кінця року Краматорський напрямок став одним з найменш активних на фронті:

  • січень – 384 атаки;
  • лютий – 139 атак;
  • березень – 140 атак;
  • квітень – 179 атак;
  • травень – 209 атак;
  • червень – 243 атаки;
  • липень – 127 атак;
  • серпень – 136 атак;
  • вересень – 142 атаки;
  • жовтень – 38 атак;
  • листопад – 180 атак;
  • грудень – 37 атак.

У першій половині року росіяни намагалися повністю захопити місто Часів Яр. На початку липня ворог оголосив про повну окупацію міста, хоча значна його частина – під контролем Сил оборони. З того часу активність на напрямку спала. Ймовірно, ворог вирішив, що йому або не досить сил на захоплення міста, або що варто зосередитися на інших.

Як змінився фронт на Краматорському напрямку / Карта DeepStateMAP

Битва за Торецьк підійшла до завершення, але все ж кілька позицій на півночі міста залишаються у сірій зоні. Нова ціль росіян у цьому районі – місто Костянтинівка. Протягом всього року активність ворога в цій частині Донеччини залишалася високою:

  • січень – 369 атак;
  • лютий – 309 атак;
  • березень – 624 атаки;
  • квітень – 533 атаки;
  • травень – 368 атак;
  • червень – 498 атак;
  • липень – 250 атак;
  • серпень – 250 атак;
  • вересень – 407 атак;
  • жовтень – 566 атак;
  • листопад – 667 атак;
  • грудень – 662 атаки.

Росіяни паралельно з боями в Торецьку просувалися до траси Покровськ – Костянтинівка, після досягнення якої почали розвивати наступ спершу на північ, а звідти – на Покровськ та Костянтинівку. Через це в районі останньої почали утворюватися так звані клешні.

До кінця року фронт майже вирівнявся в районі південних околиць Костянтинівки. Росіяни атакують міста зі всього наявного озброєння і перетворюють на руїни. Частина Костянтинівки у сірій зоні.

Як змінювався Костянтинівський напрямок / Карта DeepStateMAP

Покровський напрямок – без сумніву найважчий, однак в таких умовах наші воїни робили неможливе – не тільки утримували позиції, але й проводили контратаки, зупиняли ворога під Покровськом та в районі адмінмежі з Дніпропетровщиною.

Найбільша кількість атак припала саме на Покровський напрямок:

  • січень – 1 958 атак;
  • лютий – 1 042 атаки;
  • березень – 1 408 атак;
  • квітень – 1 623 атаки;
  • травень – 2 042 атаки;
  • червень – 1 641 атака;
  • липень – 1 757 атак;
  • серпень – 1 495 атак;
  • вересень – 1670 атак;
  • жовтень – 1730 атак;
  • листопад – 1 946 атак;
  • грудень – 1 490 атак.

На початку року у росіян були два пріоритетні напрямки – південніше Покровська у напрямку Дніпропетровщини та Котлиного, щоб обійти Покровськ і перерізати Павлоградську трасу. Другий напрямок – траса на Костянтинівку в районі Воздвиженки. Звідти ворог утворив плацдарм для подальших просувань на північ.

Влітку ворог підійшов під адмінмежу та мав суттєві просування на північний захід від Покровська і Мирнограда. що в серпні вилилося у Добропільський прорив, коли малі піхотні групи дійшли до Золотого Колодязя, що було за понад 10 кілометрів від лінії зіткнення.

Виступ зрізали, але ще з липня російський терор спустошив Добропілля і Білозерське, а міста Родинське, Білицьке, Покровськ і Мирноград ворог почав знищувати ще раніше.

У жовтні російські війська зайшли у Покровськ і робили все, аби повністю оточити його і сусідній Мирноград. Станом на кінець року Покровськ до Павлоградської траси та більшість Мирнограда – окуповані. Тривають бої на півночі обох міст. Також росіяни знову пробують просуватися в районі колишнього Добропільського виступу біля Шахового.

Як змінювався фронт на Покровському напрямку протягом року / Карта DeepStateMAP

Хоч південніше Покровська відбулося у понад два рази менше атак, але цю ділянку можна назвати найважчою на фронті протягом всього року, адже саме там відбулися найбільші втрати території. І якщо на Покровському напрямку кожне просування росіян коштувало їм величезної кількості жертв та штурмів, то тут бувало по-різному.

Зараз це – Олександрівський напрямок. На початку року ще існували окремі Курахівський і Времівський, які перейшли у Новопавлівський і потім в той, який ми знаємо зараз. Статистика штурмів на цьому напрямку наступна:

  • січень – 567 атак;
  • лютий – 328 атак;
  • березень – 372 атаки;
  • квітень – 335 атак;
  • травень – 775 атак;
  • червень – 677 атак;
  • липень – 590 атак;
  • серпень – 732 атаки;
  • вересень – 835 атак;
  • жовтень – 790 атак;
  • листопад – 640 атак;
  • грудень – 519 атак.

У січні росіяни захопили Курахове і паралельно – штурмували селище Велика Новосілка. Це призвело до того, що на Донеччині більше не залишилося урбанізованої зони на цій ділянці. А це ускладнило оборону, бо наступні села – чистий степ. Тому фактично відбувся певний обвал фронту.

Як наслідок – у серпні бойові дії перейшли на Дніпропетровську область. Росіяни почали просування і зайшли вглиб регіону, націлившись на селище Покровське. Стабілізувати лінію фронту вдалося лише ближче до зими.

Як змінювався Олександрівський напрямок протягом року / Карта DeepStateMAP

Запорізька область майже весь рік була однією з найстабільніших, якщо говорити про лінію фронту, хоча росіяни вперто намагалися прорватися. Гуляйполе було фактично форпостом, то росіяни іноді взагалі навіть і не намагалися штурмувати на цій ділянці. І так було до осені:

  • січень – 11 атак;
  • лютий – 41 атака;
  • березень – 153 атаки;
  • квітень – 43 атаки;
  • травень – 40 атак;
  • червень – 49 атак;
  • липень – 21 атака;
  • серпень – 12 атак;
  • вересень – 54 атаки;
  • жовтень – 76 атак;
  • листопад – 332 атаки;
  • грудень – 504 атаки.

Перш ніж зайти на Дніпропетровщину, росіяни почали атакувати на адмінмежі Донеччини і Запорізької області. У підсумку з проривом на Дніпропетровщині це створило передумови для просувань на північному сході Запорізької області. Як наслідок – росіяни взяли під вогневий контроль шляхи, що вели до Гуляйполя, який мав міцну оборону на півдні. А ось до наступу зі сходу та півночі місто готовим не було. Тому до кінця року ворогу вдалося зайти в Гуляйполе, місто майже повністю у сірій зоні.

Як змінювався фронт на Гуляйпільському напрямку / Карта DeepStateMAP

Дивно бачити заяви російських воєнкорів про нібито штурм міста Оріхів, який також є форпостом української оборони в регіоні, хоча і справді певні просування на цій ділянці в росіян були. Однак спершу трохи статистики ворожої активності протягом року:

  • січень – 23 атаки;
  • лютий – 69 атак;
  • березень – 164 атаки;
  • квітень – 127 атак;
  • травень – 146 атак;
  • червень – 63 атаки;
  • липень – 52 атаки;
  • серпень – 48 атак;
  • вересень – 64 атаки;
  • жовтень – 145 атак;
  • листопад – 117 атак;
  • грудень – 106 атак.

Основним напрямком атак росіян стали села біля колишнього Каховського водосховища у напрямку Степногірська та Малокатеринівки – ворог вперто намагається дійти ближче до Запоріжжя, щоб ще більше тероризувати місто.

Оріхівський напрямок – у переліку найстабільніших у 2025 році. Хоча до кінця року сіра зона на напрямку суттєво розширилася до Малокатеринівки.

Як змінювалася лінія фронту на Оріхівському напрямку / Карта DeepStateMAP

Херсонський напрямок – найменш активний у 2025 році, проте влітку росіяни посилювали свої атаки в цьому районі. Статистика боїв тут наступна:

  • січень – 69 атак;
  • лютий – 21 атака;
  • березень – 28 атак;
  • квітень – 51 атака;
  • травень – 50 атак;
  • червень – 54 атаки;
  • липень – 144 атаки;
  • серпень – 114 атак;
  • вересень – 64 атаки;
  • жовтень – 75 атак;
  • листопад – 44 атаки;
  • грудень – 52 атаки.

Основні бої відбувалися за острови на Дніпрі, а ще росіяни здійснили не одну спробу висадитися на правобережжі Херсонщини.

Лінія фронту на Херсонщині не зазнала змін протягом 2025 року. Однак Херсон та область страждають від ворожого терору – щодня прибережні території атакують КАБи, артилерія і дрони. Особливо восени потерпав район Корабел у Херсоні.

Росіяни навчають операторів ударних дронів на Херсонщині – новобранці полюють на цивільних. Таке криваве сафарі – обличчя "руского міра".

Зараз росіяни намагаються залишити Херсонщину не тільки без світла, але й тепла. Водночас гауляйтер Сальдо вже заявив про нібито "українських операторів БпЛА" у квартирах херсонців. Так ворог виправдовує терористичні атаки по місту.

Херсонщина
Лінія фронту на Херсонщині / Карта DeepStateMAP

Робити прогнози на наступний рік – справа невдячна, бо фронт – динамічний і мінливий. І як показує практика – одна подія може мати багато непередбачуваних наслідків.

Та що можна сказати точно – продовжиться оборона міст Вовчанськ, Часів Яр, Куп'янськ, Покровськ, Мирноград, Гуляйполе. Також, вочевидь, попереду можуть бути битви за Борову, Лиман, Костянтинівку, Родинське.

Водночас загроза для Слов'янська серйозно зросла, тому цей напрямок, ймовірно, наступного року приверне до себе чимало уваги.

Що можна сказати точно – легко, на жаль, не буде. Бо поки є Росія і поки вона хоче продовжувати війну, у нас немає вибору. Україна хоче миру, але не капітуляції. А Москву цікавить тільки останнє.

Щотижня у наших оглядах ми закликаємо підтримувати армію. І нині винятку не буде. Підтримуйте наше військо усіма доступними способами, будьте у війську чи для війська, бо крім нашої армії у нас немає жодної надії на майбутнє.

І дякуємо нашим Силам оборони за ще один рік, коли ми вистояли. Так, ми маємо втрати. Але ми не втратили головного – нашу країну.

Напередодні Нового року, коли підбиватимете підсумки, згадайте про те, що ми і наша країна вистояли тільки тому, що є Сили оборони. І найпростіший спосіб подякувати їм – донат на збір. Зараз сайт 24 Каналу збирає на бус VW T5 для 160 окремої механізованої бригади. Переходьте за посиланням і долучайтеся.
Більше зборів на потреби Сил оборони ви можете знайти у нашому Благодійному Фонді 24. Там же є і звіти за вже закриті збори.