Україні зараз не слід панікувати
Попри те, що новий Президент підписав меморандум з одним з лідерів "Конфедерації" Славоміром Ментценом, який не допускає членство України в НАТО, а також відзначився низкою суперечливих, а подекуди й провокативних заяв щодо євроінтеграційних перспектив України, – панікувати не на часі. Далі читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Дивіться також Заяви про Волинь, бокс і польська мафія: хто такий Кароль Навроцький і що казав про Україну
По-перше, ключові інструменти формування політичного курсу країни, зокрема на зовнішньому треку, залишаються в Уряді, а практичний функціонал Президента доволі обмежений. Саме Прем'єр і його команда формують пакети допомоги, приймають стратегічні рішення і мають фундаментальний вплив на ведення зовнішньої політики.
Крім того, перші дописи Кароля Навроцького щодо теми України засвідчують, що як мінімум у питанні безпеки він проявлятиме об'єктивність. Стабільна ситуація в Україні – це стратегічний інтерес Польщі та поразка російської федерації. Об'єктивно – нового Президента важко обвинувачувати у відсутності державницької позиції або присутності проросійських настроїв.
По-друге, ми вже неодноразово були свідками того, що польське керівництво першочергово орієнтується на власні інтереси, і ніхто не піде на жертви заради України, якщо це якось заважатиме Польщі. Дипломатія перейшла в площину сурового прагматизму, і навіть якби перемогу отримав кандидат від "Громадянської платформи" – він би також діяв у фарватері політики – Україна безпековий буфер від Росії, Польща не переходитиме "червоні лінії" в питанні підтримки України й тому подібне.
Тому за будь-яких обставин наші відносини розвиватимуться не на основі ейфорії безлімітного партнерства, а в рамках холодних розрахунків. Звичайно, складно сподіватись на те, що Кароль Навроцький продовжить потужну проукраїнську лінію у масштабах попередника Анджея Дуди, з яким у Володимира Зеленського склалися надзвичайно теплі політичні відносини. Однак поле для налагодження комунікації достатньо широке.
Попри очікувані чудові відносини Кароля Навроцького з угорським Прем'єром Віктором Орбаном, поки не варто вважати, що він діятиме щодо України аналогічним чином.
Кароль Навроцький повною мірою орієнтуватиметься на позицію Адміністрації Дональда Трампа. Для нього – це виступатиме пріоритетом, що відобразиться на підходах до України.
Тому необхідно враховувати той фактор, що польський Президент вибудовуватиме зв'язки з так званою групою MAGA та оточенням американського колеги. Навряд він першочергово займатиметься адвокацією інтересів України, але практика показала, що навіть активна позиція Анджея Дуди із вказаного питання не мала кардинального впливу на дії Дональда Трампа.
Отже, Україні доведеться надалі вести активну роботу над тим, щоб забезпечити двопартійну підтримку у Польщі, де електорат майже порівну розподілився між обома кандидатами.
Є ризики, на які Києву слід зважати
Якщо у найближчу перспективу можна дивитись без паніки, то ось на стратегічному рівні, є ризики, які особливо варто враховувати.
Навіть якщо Дональду Туску вдасться утримувати коаліцію в умовах протистояння з Президентом до чергових парламентських виборів, у 2027 році зростатимуть перспективи для приходу до влади більшості правих сил.
Якщо поглянути статистику, то "ПіС" стабільно утримує рейтинги на рівні 30%, але ось президентська кампанія продемонструвала, що інші представники правих сил – Славомір Ментцен і Гжегож Браун – сумарно набрали понад 20%.
Якщо "Конфедерації" вдасться утримати або й розвинути вказаний результат на наступних парламентських виборах – чітко вимальовуються контури коаліції правих сил. У такому випадку, українській стороні буде менше приводів для оптимізму.
Також варто зауважити, що президентські вибори поки не фінальна точка політичної кампанії в Польщі. Адже Прем’єр-Міністр Дональд Туск звернувся до Сейму на предмет голосування вотуму довіри чинному Уряду. У базовому сценарії – його мають схвалити, оскільки парламентські більшість і надалі налічує достатню кількість голосів.
Пріоритетним планом для чинного Прем'єра слугуватиме утримання коаліції та продовження каденції Уряду, щоб утримати владу і покращити ситуацію напередодні наступних парламентських виборів 2027 року.
Проте відтепер необхідно враховувати усі можливі сценарії – навіть дострокові вибори – хоча більшість експертів сходиться на їх низькій ймовірності.
По-перше, всередині коаліції вже розпочалися певні протиріччя. Особливо з боку спікера Сейму Шимона Головні, який провалив президентську кампанію. Він ставить під сумнів рішення Дональда Туска щодо вотуму і шукає можливості зберегти позицію власної партії в Уряді напередодні масштабного перезавантаження.
По-друге, "ПіС" не втрачає можливості розхитувати єдність партій влади. Вони вже запропонували технічний Уряд, намагаючись вивести з коаліції партію В.Косиняка-Камиша "PSL" (блок "Третя дорога"). Наразі ці плани виглядають занадто оптимістичними, але певної турбулентності ситуації точно додають.
Отже, якщо найбільш вірогідний сценарій не трапиться і вотум буде провалено (до цього польська історія знала лише позитивні прецеденти голосування), Польща стоятиме на порозі дострокових виборів до Парламенту.
Ситуація доволі динамічна й офіційному Києву варто зважати на те, що Польща залишатиметься надійним союзником в питаннях безпеки, але от інші сфери – аграрний сектор, європейська інтеграція, історична пам'ять – тут ми відчуватимемо жорстке позиціонування інтересів офіційної Варшави.
У будь-якому випадку ми спостерігатимемо все більший прагматизм у польській політиці щодо України не залежно від парламентських конфігурацій. Період "теплої ванни" двостороннього партнерства на початку повномасштабного вторгнення Росії поступово вичерпується ще з 2023 року.
Це не означає, що ми рухаємось до конфлікту як з керівництвом Угорщини чи Словаччини, оскільки Польща залишатиметься партнером, який підтримує Україну у боротьбі з російською агресією.
Однак рівень вказаної підтримки напряму залежатиме від інтересів офіційної Варшави: там де вони взаємопов'язані – все залишатиметься стабільно і перспективно, але там де є розбіжності – польська сторона діятиме жорстко. Український курс зовнішньої політики має враховувати вказану обставину, особливо коли влада в Польщі ділитиметься між різними центрами.