Його прізвище мало відоме в Україні. Радянська влада не любила розповідати про успішних емігрантів, а пишатися було ким.
Роботи художника з Тернопільщини прикрашали особистий кабінет президента Кеннеді, а персональну виставку Гніздовського відвідав навіть син японського імператора Хірохіто.
Мабуть, цього всього не було б, якби хист простого хлопця не помітив Андрей Шептицький. Майбутній художник отримав від митрополита стипендію на навчання у Варшавській академії мистецтв. Але Друга світова війна перекреслила усі плани: замість повернення дому – мюнхенський табір для переміщених осіб, далі еміграція до США.
У США Гніздовський потрапив у 34 роки, англійську знав погано і взагалі не мав грошей. Коли знайшов роботу в рекламному агентстві, ніби й радів, але не покидало відчуття – це не те, чим він хоче займатись.
У вільний час продовжує малювати для душі –і одразу дві його роботи здобувають на конкурсах нагороди. Ці перемоги автор сприйме як знак, що потрібно переїжджати у Нью-Йорк і ставати вільним художником.
Читайте також: Як українець пережив концтабори та став олімпійським призером
Тоді він ще не знав, що успіх у провінційному штаті для Нью-Йорка – це пустий дзвін. Знову постало питання грошей. Гніздовському не було за що навіть купити полотно для картин, тож використовував старі мішки. Про натурників не було й чого мріяти. Але саме скрута й допоможе сформувати пізнаваний стиль.
Так сталося, що художник мешкав поруч з ботанічним садом, тож змальовував дерева і саме їх згодом назвав найкращими моделями. Друге місце, куди він ходив – це зоопарк. Тут його улюбленицями стануть вівці й зебри.
Гніздовський творив в унікальному стилі – спочатку з дерева висікав картину, покривав фарбою і тільки тоді переносив зображення на папір. Виходила гравюра.